про закриття провадження у справі
15 березня 2016 року справа № 823/162/16
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання - Сосюрі Ф.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 - особисто, представника позивача Грачової Т.Г. - за договором про надання правової допомоги, представників відповідача Торопенка М.В., Дмітрієва В.А. - за довіреностями, представника третьої особи Свириденко В.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У Черкаський окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України, про:
- визнання протиправним рішення житлової комісії відповідача - протокол № 451 від 08.02.2016 засідання житлової комісії про зняття майора запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку для поліпшення житлових умов при ІНФОРМАЦІЯ_2 та виключення із списків загальної, першочергової та позачергової черги складом три особи;
- скасування рішення житлової комісії відповідача - протокол № 451 від 08.02.2016 засідання житлової комісії про зняття майора запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку для поліпшення житлових умов при ІНФОРМАЦІЯ_2 та виключення із списків загальної, першочергової та позачергової черги складом три особи;
- зобов'язати відповідача в особі житлової комісії поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку для поліпшення житлових умов при Черкаському ОВК складом сім'ї три особи: позивач - ОСОБА_1 1972 р.н.; дружина ОСОБА_2 1971 р.н.; донька ОСОБА_3 1997 р.н. на загальній черзі на отримання 2-х кімнатної квартири за відповідним порядковим номером (зарахований в загальну чергу 02.07.1993, протокол № 5), на першочерговій та позачерговій черзі на отримання 2-х кімнатної квартири за відповідним порядковим номером (зарахований в позачергову чергу 07.09.2004, протокол № 8 в зв'язку зі скороченням штатів), внести позивача в списки загальної, першочергової та позачергової черги складом сім'ї три особи.
У судовому засідання суд поставив на обговорення питання закриття провадження у справі в зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач та його представник заперечували проти закриття провадження у справі, мотивуючи це тим, що спірні відносини виникли між сторонами у зв'язку з виконанням відповідачем владних (управлінських) функцій. Тому, на їх дуку, цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представники відповідача та третьої особи вирішення вказаного питання віднесли на розсуд суду.
Заслухавши позивача, його представника та представників відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження у адміністративній справі підлягає закриттю, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так, термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті самого спору. Абз.2-3 п.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 передбачений обов'язок суду звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
В контексті заявлених позовних вимог суд врахував таке.
Як вбачається з матеріалів справи позивача звільнено зі служби в запас та до часу виникнення спору він перебував на квартирній черзі. Оскаржуваним рішенням знято позивача з сім'єю з квартирної черги у зв'язку з порушенням вимог для поставлення його в чергу на поліпшення квартирних умов. Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням його прав на одержання житла та соціальне забезпечення, що передбачені Житловим Кодексом України.
Діяльність військових комісаріатів та житлових комісій у збройних силах України врегульована Положенням про військові комісаріати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389 (далі - Положення №389) та Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 (далі - Інструкція №737 відповідно).
Так, пунктом 8 Положення № 389 визначено, що завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, проведення добору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у доборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони, інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Крім того, завданнями житлових комісій органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій ЗС України згідно з п.10.6. Інструкції № 737 є розгляд рапортів військовослужбовців та заяв осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов; перевірка житлових умов; розгляд заяв, скарг та пропозицій, прийняття рішень зі спірних питань, які виникли під час роботи житлових комісій військових частин, закладів, установ та організацій, і прийом відвідувачів з житлових питань; надання звіту про виконану роботу не менше двох разів на рік загальним зборам військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, та радам офіцерів органів військового управління.
При цьому суд зазначає, що житлові комісії окрім військових комісаріатів також діють у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях ЗС України, які не є суб'єктами владних повноважень і наявність спору з житловими комісіями вказаних органів військового управління не наділяє такий спір статусом публічно-правового, що унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Суд врахував, що цей спір виник у зв'язку з порушенням, на думку позивача, його права на одержання житла.
Враховуючи наведені повноваження відповідача, а також та суть спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосуються прав та обов'язків у сфері цивільних відносин, оскільки є цивільно-правовим способом захисту прав позивача на отримання житла, що виключає можливість розгляду такої вимоги в порядку адміністративного судочинства.
Справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, сімейних, трудових відносин на підставі п. 1 ч. 1 ст. 15 глави 2 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 відносяться до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України, що є обов'язковою для врахування на підставі ч. 2 ст. 161 та ст. 2242 КАС України, в постанові від 02.12.2014 поняття «житлові відносини», на думку колегії суддів, в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла в зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.
Отже у заявленому спорі відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі житлової комісії владних управлінських функцій не виконував. Право фізичної особи на отримання житла підлягає захисту в порядку цивільно-процесуального судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З огляду на викладене, су дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України має наслідком закриття провадження у справі.
За таких обставин провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю.
Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 158, 160, 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Закрити провадження в адміністративній справі № 823/162/16 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу про належність даної справи до юрисдикції місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Копію ухвали направити особам які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Рідзель
Рішення складено у повному обсязі 21.03.2016.