17 лютого 2016 року м. Київ 810/3925/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Голуб С.С., представника відповідача Борисова І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 № 0004212201 та № 0004222201.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 212 935, 00 грн. та завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 7 466, 00 грн., у зв'язку з відсутністю господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромтех Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінтерспостач», оскільки реальність господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Позивач зазначає, що до перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій, а тому донарахування податкових зобов'язань вважає протиправним.
Також, позивачем було зазначено про те, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують, що господарські відносини між ТОВ «Торгівельна компанія «Метіз» та вказаними контрагентами носять фіктивний характер.
Відповідач заперечував проти позову, вказуючи на те, що взаємовідносини між ТОВ «Торгівельна компанія «Метіз» та ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерспостач» не спричинили настання реальність господарських операцій, оскільки вищевказані контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність.
Так, зокрема, відповідач зазначив про те, що під час проведення перевірки не було підтверджено факт придбання ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» відповідного товару, який в подальшому був реалізований позивачу.
Крім того, контролюючий орган, посилаючись на лист Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будпромтех Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 року» від 05.11.2014 № 207/7/10-08-22-01/39350248 та на довідку Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Техінтерпостач» (код ЄДРПОУ 39247385) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 року» від 28.10.2014 № 199/22-00/39174836, зазначив про те, що у вказаних контрагентів позивача відсутні бухгалтерські документи, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, сировина та матеріали для здійснення виробництва, а службові особи ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» відсутні за юридичною адресою.
Також, податковим органом було зазначено про те, що ТОВ «Техінтерпостач» здійснювало реалізацію широкої номенклатури товарів, що є неможливим з огляду на відсутність у вказаної юридичної особи достатньої кількості робочого персоналу та технічного оснащення, що на думку відповідача, також свідчить про фіктивний характер діяльності відповідного контрагента позивача.
Крім того, відповідачем було вказано на те, що надані до перевірки акти наданих послуг не містять інформацію щодо витрачених людино-годин на виконання робіт, а також не містять деталізованого змісту наданих позивачу послуг, що на думку податкового органу, ставить під сумнів реальність здійснення відповідних господарських операцій.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
З 18.11.2014 по 20.11.2014 Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будпромтех Плюс» (код ЄДРПОУ 39350248) та з ТОВ «Техінтерпостач» (код ЄДРПОУ 39247385) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, за результатами якої було складено акт від 27.11.2014 № 2394/22-01/36445090.
Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до держаного бюджету за вересень 2014 року на загальну суму 212 935, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2014 року на суму 7 466, 00 грн.
Вказані висновки були засновані на підставі тверджень контролюючого органу про те, що правочини, які були укладені між позивачем та ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» не спричини реального настання юридичних наслідків.
Як вбачається з акта перевірки, відповідач посилаючись на лист Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будпромтех Плюс» (код ЄДРПОУ 39350248) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2014 року» від 05.11.2014 № 204/7/10-08-22-01/39350248, зазначив про те, що під час перевірки не встановлено придбання вказаним суб'єктом господарювання товару, який був надалі реалізований відповідним контрагентам, у тому числі, і позивачу.
Крім того, контролюючим органом було вказано на те, що ТОВ «Будпромтех Плюс» здійснювало реалізацію товарів (робіт, послуг) по податкових накладних з сумою ПДВ менше 10 000, 00 грн., що унеможливило відстеження номенклатури реалізованого товару (робіт, послуг).
В акті перевірки посадовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було зазначено про те, що у ТОВ «Будпромтех Плюс» відсутні бухгалтерські документи, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, сировина та матеріали для здійснення виробництва, а службові особи ТОВ «Будпромтех Плюс» відсутні за юридичною адресою. Крім того, відповідачем було вказано на те, що за юридичною адресою вказаного контрагента позивача знаходиться інший суб'єкт господарювання, зокрема, ТОВ «Карат».
Окрім того, відповідач посилаючись на довідку Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Техінтерпостач» (код ЄДРПОУ 39247385) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 року» від 28.10.2014 № 199/22-00/39174836, зазначив про те, що зазначений суб'єкт господарювання за податковою адресою не знаходиться, фінансову-господарську діяльність не здійснює, бухгалтерські документи не зберігає, службові особи та працівника даного підприємства за юридичною адресою не знаходяться, поштові повідомлення не отримують, а за даною адресою знаходиться багато житловий будинок.
Також, в акті перевірки контролюючим органом вказано на те, що податковий кредит вказаної юридичної особи не підтверджений контрагентами-постачальниками та встановлено розбіжності у податковій звітності по взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання.
Як вбачається, з акта перевірки, контролюючим органом зазначено про те, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Техінтерпостач» здійснювало реалізацію широкої номенклатури товарів ( ферментований рис, канцелярський набір, меблева тканина, колесні диски, маршрутизатори та ін.), що є фізично неможливим з огляду на відсутність у вказаної юридичної особи достатньої кількості робочого персоналу, технічного оснащення та наявності допоміжних послуг з транспортування, зберігання, сортування та пакування та залучення субпідрядних організацій.
Таким чином, посадові особи Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області дійшли висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Торгівельна компанія Метіз» та ТОВ ТОВ «Техінтерпостач» та ТОВ «Будпромтех Плюс» не спричинили реального настання господарських операцій, що свідчить про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 212 935, 00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 7 466, 00 грн., які були сформовані по взаємовідносинах позивача з вказаними суб'єктами господарювання.
На підставі акта перевірки Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0004222201 від 22.12.2014, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 319 403, 00 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 212 935, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 106 468, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0004212201 від 22.12.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 466, 00 грн.
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправним та про їхнє скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.
16.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромтех Плюс» (Підрядник) було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1609/14, за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням та за кошти замовника виконати ремонтно-будівельні роботи складського приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, а замовник зобов'язався прийняти його та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 2.1 договору договірна ціна, тобто вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором, зазначена в кошторисі (Додаток № 1).
Згідно з п. 2.2 договору розрахунок вартості робіт зазначено в Додатку № 1 до договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що підрядник зобов'язався розпочати та виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є Додатком № 2 до договору. Роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт у нічний час.
Відповідно до п. 3.3 договору датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
З метою виконання умов договору, ТОВ «Будпромтех Плюс» було виконано, а ТОВ «Торгівельна компанія «Метіз» прийнято роботи з утеплення складського приміщення на загальну суму 646 236, 00 грн., що підтверджується актами наданих послуг за № 3023/9993 від 30.09.2014 на суму 56 898, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 483, 00 грн.), № 2909/234 від 29.09.2014 на суму 59 968, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 828, 00 грн.), № 2609/162 від 26.09.2014 на суму 59 934, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 989, 00 грн.), № 2509/137 від 25.09.2014 на суму 57 870, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 645, 00 грн.), № 2409/177 від 24.09.2014 на суму 56 988, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 498, 00 грн.), № 2309/132 від 23.09.2014 на суму 57 960, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 660, 00 грн.), № 2209/134 від 22.09.2014 на суму 58 440, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 740, 00 грн.), № 1909/126 від 19.09.2014 на суму 59 688, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 948, 00 грн.), № 1809/128 від 18.09.2014 на суму 59 922, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 987, 00 грн.), № 1709/105 від 17.09.2014 на суму 59 844, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 974, 00 грн.), № 1609/143 від 16.09.2014 на суму 59 724, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 954, 00 грн.), актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року на суму 646 236, 20 грн. (у томі числі ПДВ на суму 107 705, 20 грн.) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року на суму 646 236, 20 грн. (у тому числі ПДВ на суму 107 705, 20 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Надалі, ТОВ «Будпромтех Плюс» було виписано позивачу податкові накладні за № 250 від 16.09.2014 на суму 59 724, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 954, 00 грн.), № 251 від 17.09.2014 на суму 59 844, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 974, 00 грн.), № 252 від 18.09.2014 на суму 59 922, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 987, 00 грн.), № 253 від 19.09.2014 на суму 59 688, 00 грн. (у томі числі ПДВ на суму 9 948, 00 грн.), № 254 від 22.09.2014 на суму 58 440, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 740, 00 грн.), № 255 від 23.09.2014 на суму 57 960, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 660, 00 грн.), № 256 від 24.09.2014 на суму 56 988, 00 грн. (у томі числі ПДВ на суму 9 498, 00 грн.), № 257 від 25.09.2014 на суму 57 870, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 645, 00 грн.), № 258 від 26.09.2014 на суму 59 934, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 989, 00 грн.), № 260 від 29.09.2014 на суму 58 968, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 828, 00 грн.), № 262 від 30.09.2014 на суму 56 898, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 483, 00 грн.)
Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за вересень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. від 20.10.2014 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).
01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінтерпостач» (Підрядник) був укладений договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 109/14, відповідно до якого підрядник зобов'язався за завданням та за кошти замовника власними та залученими силами і засобами виконати ремонтно-будівельні роботи складського приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, а замовник зобов'язався прийняти його та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 2.1 договору договірна ціна, тобто вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором, зазначена в кошторисі (Додаток № 1). Кошторис за договором є твердим та підлягає зміні виключно за погодженням сторін.
Згідно з п. 2.2 договору розрахунок вартості робіт зазначено в Додатку № 1 до договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що підрядник зобов'язався розпочати та виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є Додатком № 2 до договору. Роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт у нічний час.
Відповідно до п. 3.3 договору датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Техінтерпостач» було виконано, а ТОВ «Метіз» прийнято ремонтно-будівельні роботи відповідного об'єкту на загальну суму 676 170, 00 грн., про що свідчать акти наданих послуг за № 1709/106 від 17.09.2014 на суму 40 026, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 671, 00 грн.), № 1709/144 від 16.09.2014 на суму 39 744, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 624, 00 грн.), № 1509/176 від 15.09.2014 на суму 42 198, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7 033, 00 грн.), № 1209/104 від 12.09.2014 на суму 58 746, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 791, 00 грн.), № 1109/088 від 59 286, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 881, 00 грн.), № 1009/113 від 10.09.2014 на суму 49 662, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 277, 00 грн.), № 909/100 від 09.09.2014 на суму 56 982, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 467, 00 грн.), № 809/154 від 08.09.2014 на суму 58 446, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 741, 00 грн.), № 509/114 від 05.09.2014 на суму 58 242, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 707, 00 грн.), № 409/086 від 04.09.2014 на суму 49 968, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 328, 00 грн.), № 309/080 від 03.09.2014 на суму 54 762, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 127, 00 грн.), № 209/082 від 02.09.2014 на суму 52 842, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 807, 00 грн.), № 109/210 від 01.09.2014 на суму 55 266, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 211, 00 грн.), акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року на суму 676 169, 80 грн. (у томі числі ПДВ на суму 112 695, 80 грн.) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року на суму 676 169, 80 грн. (у тому числі ПДВ на суму 112 695, 80 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Надалі, ТОВ «Техінтерпостач» було виписано позивачу наступні податкові накладні за № 429 від 01.09.2014 на суму 55 266, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 211, 00 грн.), № 430 від 02.09.2014 на суму 52 842, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 807, 00 грн.), № 431 від 03.09.2014 на суму 54 762, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 127, 00 грн.), № 432 від 04.09.2014 на суму 49 68, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 328, 00 грн.), № 433 від 05.09.2014 на суму 58 242, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 707, 00 грн.), № 434 від 08.09.2014 на суму 58 446, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 741, 00 грн.), № 435 від 09.09.2014 на суму 56 982, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 797, 00 грн.), № 436 від 10.09.2014 на суму 49 662, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 277, 00 грн.), № 437 від 11.09.2014 на суму 59 286, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 881, 00 грн.), № 438 від 12.09.2014 на суму 58 746, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 791, 00 грн.), № 439 від 15.09.2014 на суму 42 198, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7 033, 00 грн.), № 440 від 16.09.2014 на суму 39 744, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 624, 00 грн.), № 441 від 17.09.2014 на суму 40 026, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 671, 00 грн.), суми ПДВ за якими були включені ТОВ Торгівельна компанія «Метіз» до складу податкового кредиту за звітний період за вересень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. від 20.10.2014 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач», містять всі необхідні реквізити, а фактично висновок податкового органу про заниження податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» ґрунтується на підставі тверджень про те, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами за вищевказаними договорами на виконання будівельно-ремонтних робіт не носять реального характеру, оскільки вищезазначені суб'єкти господарювання не мають необхідного виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та достатньої кількості працівників для здійснення господарської діяльності, а переданий позивачу товар відсутній в ланцюгу постачання.
Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, акти наданих послуг, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.
Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.
Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Відповідно до п.5.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз», затвердженого Вишгородською РДА 27.04.2009 за № 13341020000003061, одним із видів господарської діяльності позивача є виробництво канатів, мотузок, сіток, виробів з дроту.
05.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський верстатобудівний завод» (Орендодавець) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 0т-1409, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 562, 40 кв. м., що знаходиться в корпусі L3, за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, для використання під склад, згідно з планом розміщення № 436-109-296 (Додаток А).
Відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2.3 договору орендар має право здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення, інженерних комунікацій та інших технічних систем, тільки за умови попереднього письмого погодження орендодавцем.
Згідно з п. 3.1 договору розмір орендної плати за користування 1 кв. м. площі приміщень за місяць становить 350, 00 грн., включаючи ПДВ. Орендна плата нараховується з дати передачі приміщення в оренду згідно з актом прийняття-здачі.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання договору та діє до 30.06.2015 включно.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було погоджено план розміщення складу (Додаток А), графік роботи будівлі, і якій знаходиться об'єкт оренди (Додаток В) та Правила в'їзду (виїзду) та знаходження транспортних засобів (Додаток Г).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Київський верстатобудівний завод» за актом приймання-передачі приміщень від 01.07.2014 було передано ТОВ «Торгівельна компанія «Метіз» складьке приміщення, яке обумовлене умовами договору.
Також, 01.02.2015 між сторонами було підписано Додаткову угоду до Договору оренди № От-1409 від 05.06.2014, якою визначено розмір орендної плати, яка становить 30, 00 грн. ( у томі числі ПДВ).
Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що позивачем було здійснено ремонтно-будівельні роботи (утеплення) складського приміщення, яке було орендоване у ТОВ «Київський верстатобудівний завод». При цьому, відповідні ремонтно-будівельні роботи були виконані ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач».
Суд звертає увагу на те, що ТОВ «Київський верстатобудівний завод» листом вих. № 4732 від 20.08.2014 було повідомлено про наміри позивача виконати роботи з утеплення орендованого приміщення, при цьому орендодавець не заперечував проти здійснення відповідних робіт, що підтверджується підписом директора ТОВ «Київський верстатобудівний завод» на зазначеному листі. З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи необхідність проведення робіт з утеплення орендованого приміщення, позивачем було зазначено про те, що температура та вологість складського приміщення не відповідала належним нормам показників мікроклімату, які є необхідними для належного зберігання виробленої металевої продукції (дроту), яка в подальшому реалізовувалась ТОВ «Торгівельна компанія «Метіз» іншим контрагентам.
Так, зокрема, умови виготовлення дроту визначені ДСТУ 9389-75 дріт пружинний сталевий вуглецевий.
Відповідно до п. 5.7 ДСТУ 9389-75 умови зберігання дроту визначені ГОСТ 15150-69. Згідно з п. 10 ГОСТ 15150-69 визначено умови зберігання та транспортування виробів, відповідно до яких приміщення для зберігання мають бути закритими з теплоізоляцією.
За таких обставин, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що здійснення відповідних господарських операцій між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання щодо проведення робіт щодо утеплення складського приміщення, було необхідним для створення належних умов для здійснення ТОВ «Торгівельна компанія «Метіз» своєї господарської діяльності.
Отже, матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентами ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» та власною господарською діяльністю.
Таким чином, з урахуванням руху активів позивача, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем податкового кредиту в вересні 2014 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та відповідними контрагентами базуються на інформації з листа Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будпромтех Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 року» від 05.11.2014 № 207/7/10-08-22-01/39350248 та з довідки Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Техінтерпостач» (код ЄДРПОУ 39247385) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 року» від 28.10.2014 № 199/22-00/39174836.
Проте, суд не приймає до уваги вищевказану податкову інформацію, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції, повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до абз. 2 п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.
Отже, висновки щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку можуть міститися виключно в довідці про результати проведення зустрічної звірки, а не в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.
Таким чином, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.
Більше того, зустрічна звірка та відповідна податкова інформація податкових органів є виключно заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що вищевказана інформація контролюючого органу стосуються виключно господарської діяльності ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» з їхніми контрагентами і, відповідно, не містять конкретної інформацію щодо позивача.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника.
Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.
Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент взаємовідносин позивача з контрагентоми ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їхнього керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало.
За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ТОВ «Торгівельна компанія «Метіз» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість за відповідний період, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. підлягає стягненню на його користь з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
У судовому засіданні 17.02.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 18.02.2016.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.12.2014 № 0004212201 та № 0004222201.
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Грушевського, будинок 10, квартира 81, ідентифікацій код 36445090) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (07300, Київська область,місто Вишгород, проспект Шевченка, 1а, ідентифікаційний код 39466569).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.