"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/27912/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_4звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (залучені ухвалою від 09 грудня 2014 року), у якому просив: визнати протиправним наказ Південної митниці Міндоходів від 16 вересня 2014 року за №815-О, яким ОСОБА_4 з 17.09.2014 року був звільнений з займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів; стягнути на користь ОСОБА_4 з Південної митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 вересня 2014 року по день фактичного поновлення на роботі; стягнути на користь ОСОБА_4 ОСОБА_15 з Південної митниці Міндоходів на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Південної митниці Міндоходів від 16 вересня 2014 року за №815-0, яким ОСОБА_4 з 17.09.2014 року був звільнений з займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів.Стягнуто на користь ОСОБА_4 з Південної митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 вересня 2014 року по 11 березня 2015 року у розмірі 25 867 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 50 копійок з утриманням податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору.Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4 482 (чотири тисячі вісімдесят дві) грн. 72 копійки з утриманням податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору.В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 рокурішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним наказ від 16 вересня 2014 року за №815-0 про звільнення ОСОБА_4 з 17 вересня 2014 року з займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів. Стягнуто на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22 633 грн. 38 коп. (двадцять дві тисячі шістсот тридцять три гривні тридцять вісім копійок) за вирахуванням з цієї суми: суми вихідної допомоги, яку отримав позивач при звільненні, а також податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору. В інших позовних вимогах позивачу відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити скасувавши постанову суду апеляційної інстанції.
Відповідачта треті особи письмових заперечень чи доповнень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надали.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справив межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами встановлено, щонаказом Південної митниці Міндоходів від 16 червня 2014 року № 236, введено в дію з 16 червня 2014 року, затверджений першим заступником Міністра доходів і зборів України, 30 травня 2014 року, перелік змін №1 до структури Південної митниці Міндоходів на 2014 рік та затверджений заступником Міністра доходів і зборів України 12 червня 2014 року, перелік №1, змін до штатного розпису Південної митниці Міндоходів на 2014 рік, відповідно до яких штатну чисельність митниці скорочено з 1 335 до 1260 одиниць.
У відповідності до вказаного скорочення штатної чисельності митниці, скорочено штатну чисельність митного посту «Роздільна», який є структурним підрозділом Південної митниці Міндоходів з 132 до 124 працівників.
Наказом Південної митниці Міндоходів від 16 вересня 2014 року №815-О, позивача, звільнено з займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з 17 вересня 2014 року. З попередженням про наступне вивільнення позивач був ознайомлений - 17 липня 2014 року.
Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, де суд апеляційної інстанції уточнив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначили про протиправність оскаржуваного наказу.
Дані висновки не є предметом оскарження позивачем у касаційній скарзі, а тому не будуть предметом розгляду колегією суддів Вищого адміністративного суду України.
Однак, позивач не погоджується із сумоюсереднього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахованою йому судами попередніх інстанцій. У зв'язку із чим, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП Українипри ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Вбачаючи, що звільнення позивача відбулося 16 вересня 2014 року, суди, застосовуючи зазначені норми права, дійшли правильного висновку про те, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.
Натомість, відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно із пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суди попередніх інстанцій, де суд апеляційної інстанцій вніс коригування в здійснений підрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, посилаючись, при цьому, на довідку надану відповідачем визначив, суму, що підлягає стягненню в розмірі 22 633 грн. 38 коп. Обрахунок цієї суми проведений шляхом самостійного визначення судами показника середньоденного заробітку помноженого на кількість робочих днів, які підлягали оплаті у зв'язку із вимушеним прогулом.
Позивач у касаційній скарзі висловлює своє непогодження із визначеною судами, саме величини показника середньоденної заробітної плати, яка в подальшому суттєво вплинула на кінцевий розмір заборгованості отриманих ним сум коштів по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
З даними доводами колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується та зауважує, що судами для визначення даного показника було взято за сталу величину кількість календарних днів (61), при цьому не було надано правової оцінки таким діям. Разом з тим, суд апеляційної інстанції при визначенні загальної суми заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу бере до уваги доводи заявника апеляційної скарги і застосовує показник кількості днів такого прогулу - робочі дні (154, замість визначених судом першої інстанції - 176 календарних дні). В даному разі, суди не обмежені правом витребувати у відповідача належним чином оформлену довідку.
Крім того, слід зауважити, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Положеннями розділу III наведеного Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу
Проте суди попередніх інстанцій у повній мірі не з'ясували, що у період прогулу (з 17вересня 2014 року по 27квітня 2015 року) у позивача буливідповідні види виплат.
Такий висновок відповідає викладеним в постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 року №6-2123цс15 висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 235 КЗпП України, зокрема щодо виплати середньомісячної заробітної плати яка виплачується поновленому працівнику саме за час (період) вимушеного прогулу, а отже, середньомісячна заробітна плата не може бути стягнута за період, коли працівник був тимчасово поновлений, працював на посаді та отримував заробітну плату згідно з умовами трудового договору.
Посилання суду апеляційної інстанції на довідку №140 від 25.05.2015 року як на підставу зменшення розміру заборгованості по заробітній платі позивачу за час вимушеного прогулу не може свідчити на належність даного доказу, так як він не підтверджує факт отримання позивачем суми вихідної допомоги, отриманої ним при звільненні.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргуОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодискасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не підлягає перегляду.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець