Справа №303/5019/14-к
1-кп/303/89/16
ряд. стат. звіту - 22
21 березня 2016 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника ТзОВ «Мукачівспецбуд» ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево кримінальне провадження №1-кп/303/89/16, що зареєстроване в ЄРДР 10.09.2013 року за №12013070040004053 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, -
До Мукачівського міськрайонного суду надійшли матеріали кримінального провадження №1-кп/303/89/16, що зареєстрований в ЄРДР 10.09.2013 року за №12013070040004053 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
У підготовчому судовому засіданні вислухавши доводи прокурора, представника ТзОВ «Мукачівспецбуд», обвинуваченого та його захисника, щодо можливості призначення справи до судового розгляду, судом було встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одними із загальних засад кримінального провадження є верховенство права та його законність (п.п.1 та 2 ч.1 ст.7 КПК України), поняття яких законодавцем визначено у ст.ст. 8 та 9 названого Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються також і приписи ч.1 ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, якими передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Пунктом 3 частини третьої ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Згідно з дефінітивним визначенням, яке міститься в п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування викладені в ст.ст.291, 109 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, а саме: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин які свідчать про наявність доказаних даних про подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а і точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Отже, в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Фактичний аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 свідчить про те, що у ньому зазначено лише підозру, фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені за результатами досудового розслідування кримінального провадження, і правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення частини статті закону України про кримінальну відповідальність. Однак висунуте прокурором формулювання обвинувачення ОСОБА_5 в обвинувальному акті відсутнє.
Таким чином, слід констатувати, що відсутньою є сама фактична основа для можливості розгляду кримінального провадження по суті, так як відсутнє конкретне обвинувачення, яке висунуте прокурором.
Також слід зазначити, що термін “обвинувальний акт” і визначено законодавцем таким, оскілки він має містити обвинувачення, а не лише обставини встановлені під час досудового розслідування.
Вищевказані недоліки обвинувального акту унеможливлюють якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, і, безперечно, порушують право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. “с” ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положення якої імплементовані у ст.20 КПК України.
Таким чином, розгляд кримінального провадження за відсутності належним чином сформульованого обвинувачення та належно викладених фактичних обставин злочину, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист та позбавляє суд можливості прийняти законне рішення.
Вказане, зокрема, істотно порушує вимоги п. а). та b). ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явлення особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду, а право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинувачених мати можливість підготуватися до захисту (рішення у справі “Абрамян проти Росії”, “Камасінскі проти Австрії”, “Матточіа проти Італії”, “Даллос проти Угорщини”).
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26.06.2008 року у справі “Ващенко проти України” зазначив, що поняття “обвинувачення” для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51); у рішенні від 25.07.2000 року у справі “Маттоціа проти Італії” зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь “детальності” інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення; у рішенні від 09.10.2008 року у справі “Абрамян проти Росії” зазначає, що - деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту “а” п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
Отже, обвинувальний акт не містить обов'язкових складових, передбачених кримінальним процесуальним законом, та є не конкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення ОСОБА_5 діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитися судовий розгляд відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України.
Також обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин про те, в чому саме полягали злочинні діяння ОСОБА_5 , з якою метою він склав завідомо неправдивий договір субпідряду від 08.04.2011 року №7Д-04 між ДП «Мукачівспецбуд» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , кому заподіяно шкоди, чи були виконані роботи і які саме, у якому обсязі, та які тяжкі наслідки від цього настали, не конкретизовано цих наслідків.
Таким чином, висунуте ОСОБА_5 обвинувачення є неконкретизованим, а таму останній буде позбавлений можливості здійснювати ефективний захист від обвинувачення, що призведе до порушення його прав на захист.
З урахуванням того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, то суд призначивши справу до судового розгляду за наявності таких недоліків обвинувального акту, буде фактично позбавлений можливості роз'яснити суть обвинувачення ОСОБА_5 та провести судовий розгляд кримінального провадження по суті.
Аргументи та доводи прокурора та представника ТзОВ «Мукачівспецбуд» - ОСОБА_4 щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту незважаючи на вищевказані обставини судом відхиляються, оскільки кримінальним процесуальним законодавством чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, порядок його затвердження та вручення підозрюваному.
Посилання прокурора на те, що фактичні обставини кримінального правопорушення і є формулюванням обвинувачення, а також відносно того, що кримінальний процесуальний закон не закріплює та не конкретизує обов'язку органу досудового розслідування та прокурора окремого відображення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, суд вважає необґрунтованим, оскільки обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а тому зміст та процедура його складання, а також перелік додатків до нього, повинні чітко відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, згідно з якими, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому суд звертає увагу прокурора на тому, що судовий розгляд справи призначається саме на підставі обвинувального акту, складеного у відповідності із законом.
Слід також зазначити, що у випадку взяття до уваги доводів прокурора відносно того, що дані встановлені досудовим розслідуванням і є формулюванням обвинувачення, то де тоді в обвинувальному акті зазначені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, оскільки ці правові поняття за своїм змістом не є тотожними та рівнозначними, чи взаємозамінними.
Відсутність сформульованого обвинувачення вказує на неможливість призначення судового розгляду через грубе порушення наведених вище норм кримінального процесуального закону, та є беззаперечною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 7, 8, 9, 91, 110, 291, 293, 314, 369, 370, 372 КПК України, суд,-
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1-кп/303/89/16, що зареєстрований в ЄРДР 10.09.2013 року за №12013070040004053 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України - повернути прокурору.
Прокурору усунути зазначені в цій ухвалі недоліки протягом 15-днів з дня набрання ухвали законної сили.
Ухвала про повернення обвинувального акта, може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1