Справа № 307/151/16-ц
Провадження № 2/307/406/16
16 березня 2016 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М. , при секретарі Цех Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В позовній заяві зазначила, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і від шлюбу мають двоє дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які перебувають на її утриманні і вихованні. Рішенням Тячівського районного суду від 6 березня 2012 року відповідач зобов'язаний до сплати аліментів на утримання дітей до їх повноліття, які той сплачує не систематично. Разом з цим син ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжує навчання та потребує батьківської допомоги на утримання з боку батька, який має таку можливість утримувати сина на час навчання, однак в добровільному порядку не бажає надавати дитині матеріальну допомогу. Відповідач постійного місця праці немає, має нерегулярний заробіток, його матеріальне становище задовільне і заробіток складає більше 5000 гривень та він в змозі надавати дитині утримання. А тому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 800 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час його навчання.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і додатково пояснила, що відповідач є матеріально забезпеченим, доходи свої приховує, інших утриманців немає і спроможний сплачувати аліменти у визначеній нею сумі. При цьому він вже фактично півтора року не надає матеріальної допомоги на утримання дітей і аліменти не сплачує. Ні про який спільний борг відповідача їй не відомо. Просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що він сплачує аліменти на утримання дітей, а позивачка купила автомобіль і всі гроші витрачає на пальне та обслуговування автомобіля. Крім цього, він з відповідачкою мають спільний борг, який він взяв під час шлюбу з позивачкою для їх сім'ї в 2007-2008 роках і кошти були витрачені на навчання позивачки. Вказаний борг він погашає самостійно і на даний час ще боргує близько 5000 дол. США. До того ж він на даний час ніде не працює. Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено , що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають двоє дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.4-8).
Рішенням Тячівського районного суду від 9 квітня 2012 року шлюб між сторонами розірвано і сторони проживають окремо. Позивач проживає у спільному будинку сторін, а відповідачка з дітьми на найманій квартирі( а.с. 8, 10, 13, 29).
Діти перебувають на утриманні і вихованні у позивачки ОСОБА_1, що стверджується даними актів обстеження матеріально-побутових умов сторін та довідкою виконкому Буштинської селищної ради за №53 від 11.01.2016 року( а.с.8, 10, 29).
Згідно до рішення Тячівського районного суду від 6 березня 2012 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний до сплати аліментів на користь позивачка ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 900 гривень щомісячно на утримання двох дітей починаючи з 10 лютого 2012 року і до їх повноліття( а.с. 12).
Син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 після досягнення повноліття продовжує навчання в ПВНЗ «Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету»( а.с.9).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що шість років тому від позичив ОСОБА_2 10000 дол. США. і на даний час той йому боргує ще 4250 дол. США.. Чи розмовляв він з приводу боргу з позивачкою і чи знала вона про цей борг не пам'ятає, але він вважав, що ОСОБА_2 отримував борг для сім'ї.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови від 15 травня 2006 року №3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач є людиною працездатного віку, матеріально та житлом забезпечений, і хоч у нього відсутнє постійне місце праці, однак на обліку у центрі зайнятості не перебуває і не вказує на будь-які пошуки роботи, що свідчить про наявність у нього достатнього доходу і відповідно спроможність сплачувати аліменти.
Позивачка же працює вчителем, власного житла немає і проживає на найманій квартирі, має на утриманні двох дітей, в тому числі повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання на денній формі в ПВНЗ «Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету» на платній основі і відповідно потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги батьків.
Враховуючи наведене , суд вважає , що є підстави для застосування до відповідача примусового порядку стягнення аліментів.
При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітнього сина на період навчання, суд враховує майновий стан сторін , працездатний вік відповідача , відсутність у нього постійного місця праці , де заробіток його носить нерегулярний \мінливий характер та наявність у нього обов'язку до сплати аліментів згідно до рішення Тячівського районного суду від 6 березня 2012 року на користь позивачка ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 450 гривень щомісячно до його повноліття, а тому , виходячи із середньомісячної заробітної плати по району, суд вважає , що вимоги позивачки слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі по 450 гривень щомісячно на утримання повнолітнього сина на період його навчання, але не довше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 11 , 60 , 209 , 213-215 , 367 ЦПК України , ст.ст. 199, 200 СК України , суд ,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Лази Тячівського району Закарпатської області України на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 450 гривень щомісячно починаючи з 20 січня 2016 року, на період його навчання, але не довше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету 551 гривні 20 копійок судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий : М.М.Розман