Єдиний унікальний номер 219/10211/2013-к
Номер провадження 11-кп/775/328/2016
16 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю
секретаря: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
розглянув у місті Бахмуті Донецької області у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12013050150005409 від 13 жовтня 2013 року, на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2014 року яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Часів Яр Артемівського району Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше судимого:
1. 24 грудня 2007 року Куйбишевським районним судом за ч. 2 ст. 289, ч.1 ст. 186 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 25 березня 2011 року постановою Торезького міського суду Донецької області звільнений умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 15 днів,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з іспитовим строком на 3 роки та відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтись на реєстрацію, -
Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_7 11 жовтня 2013 року, приблизно о 14.00 годин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_10 з метою скоєння крадіжки чужого майна, діючи умисно та повторно, в стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, переліз через металевий паркан та направився до гаражу, біля якого стояв алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів вартістю 186.90 гривен, придбаний ОСОБА_10 в 1983 році, після чого перекинув алюмінієвий бідон через металевий паркан, тим самим заволодівши ним, та переліз сам через металевий паркан, і таким чином з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим зник і розпорядився ним на свій розсуд, чим заподіяв останньому матеріальний збиток у вказаному розмірі.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 13 жовтня 2013 року приблизно о 14.30, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_10 з метою скоєння крадіжки чужого майна, діючи умисно та повторно, в стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, переліз через металевий паркан в тому ж місці, де перелазив 11.10.2013 року, та направився до гаражу. Після чого, шляхом вільного доступу проник до приміщення гаражу, звідки викрав спортивний велосипед марки «Океан» вартістю 375 гривень, придбаний ОСОБА_10 в 2007 році, алюмінієвий бідон ємністю 25 літрів вартістю 144 гривень, придбаний в 1983 році, бензопилу «Росмаш» виробництва РБП- 2500 в пластиковому корпусі, вартістю 375 гривень, придбану в 2011 році, алюмінієву каструлю місткістю 5 літрів, яка для потерпілого ОСОБА_10 матеріальної цінності не представляє, алюмінієвий карниз, який для потерпілого ОСОБА_10 матеріальної цінності не ставляє, дві труби діаметром 14 мм з нержавіючого металу довжиною 8 метрів і 4 метра кожна, які для потерпілого ОСОБА_10 матеріальної цінності не представляють, а також ручний металевий насос, який для потерпілого ОСОБА_10 матеріальної цінності не представляє. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим зник і розпорядився ним на свій розсуд, чим заподіяв останньому матеріальний збиток у розмірі 894 гривень 00 копійок. Потерпілому ОСОБА_10 даним кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди всього на суму 1080,90 грн., яка була відшкодована в повному обсязі.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі без звільнення від його відбування. В обґрунтування своїх доводів зазначає безпідставність застосування ст.75 КК України, оскільки суд першої інстанції не врахував дані про особу обвинуваченого, який не став на шлях виправлення, є судимим за вчинення аналогічного злочину, у зв'язку з чим суд першої інстанції призначивши покарання не мав підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вказані фактичні обставини вчинення злочину встановлені судом першої інстанції, ніким не оспорюються і відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
Призначивши покарання за злочин, передбачений ст.185 ч.3 КК України, суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, мотивуючи це тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має малолітніх дітей, визнавши ці обставини такими, що пом'якшують покарання і дають підстави для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Натомість колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України прийнято без урахування даних про особу обвинуваченого.
За таких обставин вирок суду в цій частині не може бути визнаний законним та обґрунтованим у зв'язку з неправильністю звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 раніше засуджений до реального покарання у виді позбавлення волі із конфіскацією майна. Після звільнення умовно-достроково через нетривалий проміжок часу знову вчинив аналогічний злочин, який складався з декількох епізодів злочинної діяльності. Наведене свідчить про стійку спрямованість поведінки засудженого на вчинення злочинів, пов'язаних зі злочинами проти власності.
Призначаючи обвинуваченому покарання та приймаючи рішення про звільнення винного від його відбування, суд не дав належної оцінки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількості епізодів протиправного діяння та їх періодичності, а також способу вчинення крадіжок (переліз через металевий паркан), що свідчить про схильність винного до протиправної поведінки та підготовку до вчинення протиправних діянь.
Оскільки суд першої інстанції в порушення вимог кримінального закону необґрунтовано звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання, вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання підлягає скасуванню і в цій частині апеляційний суд вважає за необхідне винести новий вирок.
Апеляційний суд при призначенні ОСОБА_7 покарання приймає до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше судимий, за злочини проти власності, звільнившись 25 березня 2011 року умовно-достроково з місць позбавлення волі на 1 рік 9 місяців 15 днів і відбувши покарання у січня 2013 року, в короткий проміжок часу скоїв умисний корисливий злочин проти власності, який є тяжким, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, зловживає спиртними напоями, негативно характеризується за місцем проживання. ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин.
Обставиною, яка пом'якшує покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Наведені обставини та дані про особу обвинуваченого свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання і безпідставність звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Будь-яких даних, що істотно знижують суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7 , або пом'якшують покарання, при новому розгляді в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Тому відповідно до вимог ст.420 КПК вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині звільнення його від відбування підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.
На думку колегії суддів ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у межах санкції ч.3 ст.185 КК покарання у вигляді позбавлення волі яке є достатнім і необхідним для виправлення винного і попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2014 року у відношенні ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Ухвалити у цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня фактичного взяття його під варту для відбування призначеного покарання.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.