Справа №2/243/973/2016
243/1253/16-ц
21 березня 2016 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
при секретарі Чевела С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу, -
Позивач звернулась до суду з позовом вказуючи, що 11.09.2013 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 3300 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 01.06.2014 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем була складена розписка. 19.09.2013 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 300 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 19.11.2013 року. На теперішній час строк дії договорів позики сплив, грошові кошти відповідач не повернув. Звернення до відповідача з вимогою повернути борг результату не дали, відповідач борг не повернув. Розмір заборгованості на час подання позовної заяви ( з урахуванням курсу долару 25,944535 за 100 доларів США) від 11.09.2014 року складає 85616.97 грн., за договором від 19.09.2013 року складає 7783,36 грн. Просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 85616,97 за договором позики від 11.09.2013 року та 7783,36 грн. за договором позики від 19.09.2013 року та судові витрати за звернення до суду.
Позивач до судового засідання не з'явилась, про час та дату слухання справи повідомлялась належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судової повістки. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказі, а на підставі ст. ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.
Проаналізувавши обставини, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 11.09.2013 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 3300 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 01.06.2014 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем була складена розписка. 19.09.2013 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 300 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 19.11.2013 року. На час звернення до суду позивачем борг ОСОБА_2 не повернув.
Як вбачається з резолютивної частини позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість за договором позики від 11.09.2013 року в сумі 86616,97 грн., однак суд не може погодитись з даною сумою, оскільки 25,944535 грн. помножити на 3300 доларів США дорівнює - 85616,97 грн., тому суд приймає вказану суму 86616,97 як за орфографічну описку.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що договори укладені в простій письмові формі, який пред'явлений позивачем в судовому засіданні є доказом укладення між сторонами договорів позики і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 85616,97 за договором позики від 11.09.2013 року та 7783,36 грн. за договором позики від 19.09.2013 року.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалене рішення, суд стягує з іншої сторони всі судові витрати по справі, у зв'язку із тим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати за оплату судового збору за звернення до суду в сумі 944,01 грн..
Керуючись ст.ст.1046,1047,1049 ЦК України, ст.ст.10,60,209,210,212ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, мешкаючий: Слов'янський район, Донецька область, сел.. Билбасівка, вул.. Колхозня, буд. 16 на користь ОСОБА_1 мешкаюча: АДРЕСА_1 суму боргу в розмірі 85616,97 за договором позики від 11.09.2013 року та 7783,36 грн. за договором позики від 19.09.2013 року, судовий збір за звернення до суду в сумі - 944,01грн., - всього 94344 (дев'яносто тисяч триста сорок чотири)грн. 34 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: