Провадження №2/760/3004/16;
Справа 760/4066/16-ц
02 березня 2016 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Державного центру сертифікації ДСНС України до ОСОБА_1 про стягнення суми стосовно перевитрати палива колишнім керівником -
Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 38088,00 грн.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до чинного законодавства України, а саме ст. 119 ЦПК України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві, має міститись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
З огляду на зазначене, позивачу слід зазначити:
- в чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем,
- якими нормами чинного законодавства обґрунтовується порушення такого права,
якщо воно є,
- якими діями відповідача порушено право позивача, якщо такі є;
- з якого розрахунку позивачем було визначено перевитрата палива (бензину) у 2014 році на загальну суму 38088,00 грн., та чим це підтверджується;
- позивач вказує на перевитрати палива (бензину) у 2014 році на загальну суму 38088,00 грн., однак не зазначає доказів на підтвердження даної обставини;
- позивач в позовній заяві посилається на ту обставину, що наказом Держцентру від 04.09.2015 року № 279 «Про проведення службового розслідування» було створено комісію стосовно виявлених порушень щодо перевитрат палива (бензину) у 2014 році на загальну суму 38088,00 грн., однак не зазначає доказів на підтвердження даної обставини;
- позивач в позовній заяві посилається на використання автомобіля Skoda Octavia д.н. НОМЕР_1 та перевитрату палива на нього, одночасно зазначаючи про недопущення використання більше одного автомобіля, однак не зазначає, яким ще автомобілем користувався відповідач, та до яких позовних вимог ця обставина зазначена.
Так, ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, яким визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.
Так, в Законі України «Про судовий збір» міститься вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору, коло осіб та підстав їх звільнення від сплати судового збору.
З аналізу зазначеного закону вбачається, що позивач не відноситься до кола осіб звільнених від сплати судового збору.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред'явленні позову в суд, в тому числі представлення оригіналу квитанції про сплату судового збору (ч.5 ст.119 ЦПК України) є імперативним правилом в тому числі і для суду.
Таким чином, наявність судового збору є передумовою відкриття провадження у справі враховуючи положення ч. 5 ст. 119 ЦПК України.
Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривні.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана: юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Згідно ч. 8 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що вона підписана заступником директора Державного центру сертифікації ОСОБА_3, проте доказів, на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви даною особою, позивачем не надано.
Виходячи з цього, позивачу необхідно з врахуванням вище наведених недоліків викласти заяву в належній формі.
При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -
Позов Державного центру сертифікації ДСНС України до ОСОБА_1 про стягнення суми стосовно перевитрати палива колишнім керівником - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: