17.01.2015 Справа № 756/620/14-к
Провадження № 1-кп/756/18/15
Унікальний № 756/620/14-к
17 січня 2015 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участі прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
проводячи в приміщенні суду судове засідання по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що народився в м. Анжеро-Суджинськ Кемеровської області РФ, росіянина, громадянина України, такого, що працює в ТОВ «Редіанс» на посаді охоронця, має вищу освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.11.2014 р. було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.01.2015 р.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, вважаючи при цьому, що з врахуванням характеру протиправної поведінки обвинуваченого, інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть перешкодити йому у вчиненні нового злочину або забезпечити його явку в судове засідання, виконання ним інших процесуальних обов'язків. Таке тримання під вартою з врахуванням обставин даної справи та практики Європейського суду з прав людини не порушуватиме прав обвинуваченого на захист та справедливий розгляд справи.
Захисник категорично заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи таке клопотання не обґрунтованим, безпідставним. Також захисник зазначив, що твердження сторони обвинувачення про начебто можливість тиску на свідків обвинувачення є нічим не підтвердженою, оскільки такі свідки допитані по справі, також його підзахисний на даній стадії процесу позбавлений можливості знищити документи, докази по справі, не збирається ухилятися від явки до суду, має родину, хвору дитину, яка потребує піклування. Внаслідок цього просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Обвинувачений ПАХОМОВ категорично заперечував проти продовження терміну тримання під вартою та в своїх поясненнях підтримав захисника, надавши в цілому аналогічні заперечення з даного приводу.
Заслухавши думку прокурора, думку обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали справи в межах, достатніх для вирішення питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів вважає доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, виходячи з такого.
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_8 спливає, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, даних, що характеризують особу останнього, колегія суддів не вбачає на час розгляду цього питання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення колегія суддів враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я. Також суду не надано ґрунтовних доказів того, що обвинувачений має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 р. за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.
Також, матеріали обвинувального акту дають суду достатньо підстав для продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що на даний час інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК, та його належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_10 , враховуючи спосіб вчинення злочину, що йому інкримінуються, його наслідки, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; (ризик перешкоджання здійсненню правосуддя). У останнього на час розгляду клопотання наявні особисті зв'язки з іншими особами, які є у тому числі можливими очевидцями вказаної події, та можуть внаслідок таких дій переховуватись від органів правосуддя, і які можуть на його прохання свідомо завадити встановленню істині у справі (ризик змови). Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на його моральні якості, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), а відповідно, суд, на час розгляду клопотання вважає за необхідне доцільним тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на думку суду більш м'яка міра запобіжного заходу не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ст.177 КПК України та його належної поведінки.
Також при цьому колегія суддів враховує, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Вирішуючи дане питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду «Марченко проти України» від 10.02.2011 р., яке є частиною національного законодавства, продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку колегія суддів розуміє обставини даної конкретної справи, її наслідки.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, колегія суддів вважає необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 314 - 317, 331 КПК України, колегія суддів, -
Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такому, що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України такому, що народився в м. Анжеро-Суджинськ Кемеровської області РФ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, строком на 60 днів, тобто до 17.03.2015 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_12
Суддя ОСОБА_13
Суддя ОСОБА_14