Справа № 755/4069/15-ц
(заочне)
"28" травня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Бородіні А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві адміністрації про визнання права власності на частину квартири в рахунок погашення заборгованості по аліментам та припинення права на аліменти, -
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в рахунок погашення заборгованості по аліментам та припинення права на аліменти посилаючись на те, що перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час перебування в шлюбі ними набуто на праві спільної сумісної власності 15\100 частини квартири АДРЕСА_1. 18.06.2008 року з відповідача рішенням суду було стягнуто аліменти на утримання сина, а в подальшому в зв»язку з ухиленням від сплати аліментів рішенням суду з нього стягнуто пеню. Дані рішення наразі невиконані. Станом на 19.09.2014 року заборгованість по аліментам становить 88074 грн. 96 коп., заборгованість по пені становить 33953 грн. 02 коп., а всього 122027 грн. 98 коп. Оскільки, відповідачу, позивачу та їх сину належить на праві спільної сумісної власності частина квартири, між нею та позивачем було досягнуто домовленість, що відповідач дарує сину належну йому частину квартири в рахунок погашення заборгованості по аліментам. Наразі відповідач не виконав своє зобов»язання, а тому вона вимушена звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд визнати за ОСОБА_3 право власності на 5\100 частину квартири АДРЕСА_1; визнати заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 такою, що є погашеною; припинити стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3
Відповідач в судове засіданні не з»явився, судову повістку не надається можливим вручити, оскільки за останнім відомим місцем проживання він відсутній, причини неявки суду не повідомив, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 24.04.2008 року було розірвано, що підтверджується копією рішення суду (а.с.11).
Від цього шлюбу у них народилась дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2008 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1\3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно починаючи з 21.03.2008 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).
В подальшому в зв»язку з невиконанням рішення про стягнення аліментів, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.08.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто неустойку за заборгованість по аліментам за період з 23.03.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 33 953 грн. 02 коп. (а.с.13).
Крім цього, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2014 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 (а.с.17).
Згідно довідки виданої ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва 19.09.2014 року заборгованість по аліментам на день видачі довідки складає 88074 грн. 96 коп. (а.с.23).
Наполягаючи на позові позивач та її представник в судовому засіданні пояснили, що оскільки відповідач має заборгованість по аліментам та власнорічно написав заяву, що зобов»язується в рахунок погашення заборгованості по аліментам подарувати 1\3 частину квартири, яка йому належить, то просять позов задовольнити.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками на праві спільної сумісної власності 15\100 квартири АДРЕСА_1 в рівних долях (а.с.28).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст.321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 346 ЦК України, право власності припиняється в разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам»яток культурної спадщини; викупу земельної ділянки у зв»язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв»язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов»язанням власника; реквізиції; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.190 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини в зв»язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладанні цього договору.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що власником квартири неповнолітній ОСОБА_3 може стати лише в наслідок укладання договору про припинення права на аліменти у зв»язку з передачею права власності на нерухоме майно. Законом передбачено, що в даному випадку перехід права власності та припинення права власності можливо лише з власної волі власника майна. Примусового переходу права власності на нерухоме майно в даному випадку законом не передбачено.
З врахуванням викладеного, підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на частину квартири немає, а тому відсутні підстави припинення стягнення аліментів та визнання заборгованості по аліментах, такою, що є погашеною.
З врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України в зв»язку з тим, що судом повністю відмовлено в задоволенні позову не підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 346 ЦК України, 190 СК України, ст. ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві адміністрації про визнання права власності на частину квартири в рахунок погашення заборгованості по аліментам та припинення права на аліменти відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя