АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-3068 Головуючий у 1-й інстанції - Лозинська М.І.
Доповідач - Пікуль А.А.
16 березня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Головачова Я.В.
СоколовоїВ.В.
секретар Кучер Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сердюк Наталія Аркадіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання угоди недійсною та визнання права власності,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сердюк Наталія Аркадіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання угоди недійсною та визнання права власності.
Суд визнав недійсними: свідоцтво про право власності від 25 червня 2004 року на квартиру АДРЕСА_1, що видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на ім'я ОСОБА_6; договір дарування від 29 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сердюк Наталією Аркадієвною та зареєстрований в реєстрі №2649.
Суд визнав за ОСОБА_5 право власності на ѕ квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_6 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.
Судом вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.112-115).
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_6 та треті особи не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду учасники процесу повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток: ОСОБА_6 - 25 лютого 2016 року (а.с.135); третім особам - 26 лютого 2016 року (а.с.136-137).
Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, представника позивача, ОСОБА_10, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_5, перебувала у зареєстрованому шлюбі із гр. ОСОБА_11 в період з 6 квітня 1965 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За час спільного проживання її чоловік ОСОБА_11 18 грудня 2000 року уклав інвестиційний контракт №22420 із АКБ "Аркада" м. Києва на будівництво житла за адресою: АДРЕСА_2 кількість кімнат - 3.
Відповідно до даного контракту ОСОБА_11 повинен був внести грошову суму у розмірі 173 709 грн. 84 коп.
Згідно з свідоцтвом до інвестиційного контракту №31996 від 20 лютого 2002 року ОСОБА_11 повністю виконав умови контракту та здійснив повну оплату інвестицій в будівництва житла. Так відповідно до квитанцій, ОСОБА_11 вніс грошові кошти: 18 грудня 2000 року - 55 266 грн. 75 коп.; 19 грудня 2000 року - 61 965 грн. 75 коп.; 20 жовтня 2001 року - 3 793, 02 коп.; 31 жовтня 2001 року - 6 379 грн. 17 коп.; 15 жовтня 2002 року - 46 305 грн. 15 коп., а загалом 173 709 грн. 84 коп.
Згідно із листом КМДА ГУ містобудування та архітектури від 16 травня 2003 року будинку на АДРЕСА_2 присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_3. Відповідно до листа Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 серпня 2008 року, АДРЕСА_3 присвоєна нова поштова адреса - АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року, чоловік позивача - ОСОБА_11 помер. Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом від 19 лютого 2003 року, ОСОБА_5 та її син ОСОБА_6 є єдиними спадкоємцями 1-ї черги за законом в рівних долях після померлого ОСОБА_6 (спадкодавець). Від спадщини ОСОБА_5 не відмовлялася, будь-яких угод щодо відчуження належної частини квартири на користь ОСОБА_6 не укладала.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 25 червня 2004 року квартира АДРЕСА_1 складається із 3 кімнат, жилою площею 64 кв.м, загальною площею 99,50 кв.м, належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.
Використовуючи вище вказане свідоцтво про право власності, 29 вересня 2006 року, син ОСОБА_5 - ОСОБА_6 уклав договір дарування, за яким дарувальник (ОСОБА_6.) передає обдарованим безоплатно у власність, а обдаровані приймають в дар таким чином: ОСОБА_4 - 1/2 (одну другу) частину квартири, ОСОБА_9 - 1/4 (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_1
За встановлених обставин, ураховуючи, що районним судом встановлено право власності позивача на 3/4 квартири АДРЕСА_1 районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними свідоцтва про право власності на указану квартиру від 25 червня 2004 року та договору дарування від 29 вересня 2006 року і, як наслідок, визнання за позивачем права власності на ѕ частини спірної квартири.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, обставини, що мають значення для справи, які районний суд вважав встановленими, фактично не доведені.
Так з наявних у матеріалах справи письмових доказів, які були у розпорядженні районного суду, убачається наступне.
Відповідно до змісту приходних касових ордерів: №39 від 18 грудня 2000 року на суму 55266,75 грн.; № 44 від 19 грудня 2000 року на суму 61965,75 грн.; №21 від 20 жовтня 2001 року на суму 3793,02 грн.; №3 від 31 жовтня 2001 року на суму 6379,17 грн.; №4 від 15 жовтня 2002 року на суму 46305,15 грн., ОСОБА_11 проводив інвестування у житлове будівництво за контрактом 22412 від 18 грудня 2000 року за рахунок своїх особистих коштів (а.с.8-9; 11-12).
Після сплати указаних коштів ОСОБА_11 отримав Свідоцтво до інвестиційного контракту НОМЕР_1 (номер свідоцтва) від 20 лютого 2002 року про здійснення ним інвестування у будівництво житла площею 98,32 кв. метрів в сумі 173709 грн. 84 коп. (а.с.70).
Після смерті ОСОБА_11 позивач, ОСОБА_5, не оспорювала ту обставину, що ОСОБА_11 проводив інвестування у житлове будівництво за контрактом 22412 від 18 грудня 2000 року за рахунок своїх особистих коштів, і як спадкоємець першої черги поряд із ОСОБА_6 (відповідач у даній справі), позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого успадкувала Ѕ частину з грошової суми в розмірі 173 709 грн. 84 коп., що належала померлому на підставі свідоцтва до інвестиційного контракту НОМЕР_1 від 20 лютого 2002 року, виданого 15 жовтня 2002 року АКБ «Аркада» міста Києва (а.с.27).
Таким чином, ОСОБА_5 отримала у спадок не об'єкт нерухомого майна - квартиру, а рухоме майно - грошову суму, яка дає право вимоги за інвестиційним договором.
Згодом ОСОБА_5 21 лютого 2003 року подала голові Правління АКБ «Аркада» заяву, у якій просила переоформити належне їй (отримане у спадок) право вимоги на 49,16 кв. метрів (1/2 частина від 98,32 кв. метрів) на свого сина ОСОБА_6 (відповідач у справі) з перереєстрацією контракту на його ім'я (а.с.79).
Таким чином ОСОБА_5, діючи на власний розсуд, розпорядилась належним їй майновим правом вимоги за інвестиційним контрактом шляхом подання письмової заяви, у якій повідомила про своє волевиявлення відступити належне їй майнове право своєму сину - ОСОБА_6 (а.с.74-79).
ОСОБА_6, у свою чергу, прийняв від матері відступлене йому право вимоги та реалізував його шляхом отримання у власність квартири АДРЕСА_1
Оскільки гроші та майнові права є рухомим майном, відступлення права вимоги відбулося між фізичними особами, цивільне законодавство не вимагає нотаріального посвідчення такого правочину.
За правилом ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
З огляду на викладене права ОСОБА_5 на отримання у власність частини квартири АДРЕСА_1 не можуть вважатися порушеними, оскільки позивач після смерті свого чоловіка, діючи на власний розсуд, по-перше, не оспорила видане їй у лютому 2003 року свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого успадкувала Ѕ частину з грошової суми в розмірі 173 709 грн. 84 коп., що належала померлому на підставі свідоцтва до інвестиційного контракту НОМЕР_1 від 20 лютого 2002 року, виданого 15 жовтня 2002 року АКБ «Аркада» міста Києва (а.с.27), тим самим погодившись, що указана грошова сума була сплачена спадкодавцем за рахунок його особистих коштів; по-друге, розпорядилась отриманим у спадок рухомим майном на власний розсуд (а.с.79).
Таким чином, ураховуючи обставини, які зафіксовані у наданих суду письмових доказах, висновок районного суду про наявність правових підстав для визнання недійсними свідоцтва про право власності від 25 червня 2004 року на квартиру АДРЕСА_1 та договору дарування цієї квартири від 29 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ОСОБА_9, а також висновок районного суду про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_5 права власності на ѕ квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 права власності на ј частину квартири АДРЕСА_1, не відповідають обставинам справи, оскільки районним судом в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не проведена всебічна та повна оцінка наявних у справі доказів, унаслідок чого неправильно застосовані норми матеріального права до спірних правововідносин.
За правилом ч. 3 ст. 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 309 ЦПК), що має місце у даному випадку.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.3 ст.309 ЦПК), що також має місце у даному випадку.
З огляду на викладене оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Я.В. Головачов
В.В.Соколова