ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 березня 2016 року 09:21 № 826/25796/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Новицького М.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_3 (надалі - позивач або ОСОБА_3.) з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач або уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В.), в якому просить:
- визнати протиправним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 007-18200-170215 від 17.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), паспорт НОМЕР_2, виданий Конотопським МВ УМВС України в Сумській області 17.06.1998, адреса проживання: АДРЕСА_1, якій необхідно виплатити відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), паспорт НОМЕР_2, виданий Конотопським МВ УМВС України в Сумській області 17.06.1998, адреса проживання: АДРЕСА_1, згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 007-18200-170215 від 17.02.2015 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що уповноважена особа Фонду Кадиров В.В. безпідставно, в порушення норм чинного законодавства, не включив ОСОБА_3 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а саме - за договором банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» №007-18200-170215 у доларах США від 17.02.2015), наслідком чого стало відсутність відомостей про позивача в Загальному реєстрі вкладників Банку та відповідно неприйняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_3 за рахунок Фонду. Позивач вважає, що його законні права порушенні протиправним рішенням уповноваженої особи Фонду Кадирова В.В., яким договір банківського вкладу (депозиту) № 007-18200-170215 від 17.02.2015 визнано нікчемним.
В судовому засіданні, призначеному на 03.03.2016, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.03.2016.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях від 12.02.2016, в яких зазначено, що не включивши ОСОБА_3 до переліку вкладників Банку уповноважена особа Фонду діяла у межах та на підставі наявних повноважень у зв'язку з визнанням нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №007-18200-170215 від 17.02.2015 у встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до наявних у справі матеріалів судом встановлено, що 17.02.2015 між ОСОБА_3. (Вкладником) і ПАТ «Дельта Банк» (Банком), в особі уповноваженої особи ОСОБА_6, був укладений договір №007-18200-170215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США. За умовами цього Договору Банк залучає вклад в сумі 7 000 доларів США на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по 19.03.2015 включно, для чого Вкладнику відкрито вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3. Додаткові внески коштів до суми Вкладу не допускаються.
Згідно п. 1.8 ст. 1 цього Договору зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього Договору. У разі, якщо в день укладання сторонами цього Договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.
Цього ж дня сторони уклали додаткову угоду №1 від 17.02.2015 до договору № 007-18200-170215 від 17.02.2015 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США, де в п. 1 визначили нову редакцію п. 1.8 ст. 1 Договору банківського вкладу (депозиту), а саме: «Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього Договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
Між тим постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності. Зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантоване сума відшкодування за вкладом фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
03.11.2014 головою Ради директорів ПАТ «Дельта Банк» прийнятий наказ за № 2650 «Щодо стабілізації діяльності Банку», згідно якого з 04.11.2014 з метою стабілізації діяльності Банку запроваджено виконання певних обмежень, зокрема: щодо недопуску проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до 04.11.2014, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Надалі, на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення за №51 про запровадження з 03.03.2015 по 02.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
За рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» продовження до 02.10.2015 включно.
Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».
На виконання даної постанови Національного банку України від 02.10.2015 № 664 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації цього Банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування з делегуванням їй всіх повноважень ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначених ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
У жовтні 2015 позивач отримав лист представника Банку від 23.09.2015 № 8821/2723 «Повідомлення про нікчемність правочину», яким ОСОБА_3 повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №007-18200-170215 від 17.02.2015 згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вважаючи таку відмову щодо не включення позивача до Переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, безпідставною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, - ОСОБА_3 звернулася із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч. 1. ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно із нормами ч. 1, 2 і 5 ст. 45 цього Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджений Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 «Про затвердження Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений нормами ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч. 2 ст. 27 Закону).
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (ч. 3 і 4 ст. 27 цього Закону).
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 5 ст. 27 Закону).
Водночас, нормою ч. 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує також переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до повноважень Фонду або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі, з дня початку процедури ліквідації банку належать, зокрема, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
В силу приписів норм ч. 1 і 2 ст. 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Згідно п. 3 і 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Пунктом 2 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Аналіз вказаних судом вище положень законодавства дає підстави дійти до наступних висновків.
Виплата вкладів здійснюється Фондом з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Така виплата здійснюється через банки-агенти на підставі відомостей Загального Реєстру (Реєстрі переказів).
В свою чергу відомості Загального реєстру формуються на підставі Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, який формується та подається до Фонду Уповноваженою особою Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
З контексту даних норм права в сукупності вбачається, що Перелік, який складається уповноваженою особою, та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом.
Крім того, у відповідності до п. 6 розд. ІІІ Положення №14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Крім того, під час розгляду даної справи судом враховується наступне. Згідно ч. 1 - 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.
Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Між тим нормою ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Також, згідно з ч. 2 ст. 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи Фонду (в межах делегованих повноважень) на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (дані висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в його постанові від 21.01.2016 № К/800/26658/15).
Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначеного Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 цього Закону).
В редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов'язаних із банком осіб» від 02.03.2015 №218-VIII (що діяла з 08.03.2015 до внесення змін до статті 38 Закону згідно із Законом України від 16.07.2015 N 629-VIII) наведені повноваження покладалися на виключно на уповноважену особу Фонду.
Судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду Кадиров В.В. на виконання обов'язків, передбачених ч. 8 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наказом від 29.05.2015 №408 створена комісія з перевірки договорів (правочинів) за вкладними операціями Банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону (за переліком згідно протоколу від 14.09.2015).
За результатами такої перевірки Комісією виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» і фізичними особами-клієнтами Банку після 16.01.2015 включно (тобто, з наступного дня після дня доведення керівництва Банку до відома своїх працівників наказу від 03.11.2014 № 2650 «Щодо стабілізації діяльності Банку»).
З урахуванням висновків Комісії (оформлених у вигляді протоколу від 15.09.2015) уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. своїм наказом від 16.09.2015 №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосував до договорів банківського вкладу (депозиту) за переліком, наведеним в Додатку №1 до протоколу Комісії від 15.09.2015, наслідки нікчемності, зокрема, у вигляді: автоматизації процесу формування бухгалтерських проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до Договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії Договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов Договорів, перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу, згідно до реєстру операцій, наведеному в Додатку № 2 до цього Наказу; перевірки сформованих проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків та при здійснення фактичного підтвердження таких проводок; врахування залишків на рахунках отримувачів та платників за операціями, перелік яких наведено в Додатку № 2 до цього Наказу, після застосування наслідків нікчемності, при формуванні Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Відповідно до наданої представником відповідача роздруківки електронної копії наказу від 16.09.2015 № 813 і доданих до нього додатків судом встановлено, застосування уповноваженою особою Фонду наслідків нікчемності до договору банківського вкладу (депозиту) № 007-18200-170215 від 17.02.2015.
В своїх письмових поясненнях, оформлених у вигляді заперечень проти позову, відповідач зазначив, що нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 007-18200-170215 від 17.02.2015 з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обґрунтовується наступними обставинами. А саме як пояснив відповідач, в період дії постанови Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» певними фізичними особами вчинялися дії щодо перерахування коштів зі своїх поточних рахунків на рахунки третіх осіб (інших фізичних осіб). При цьому такі клієнти-ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів у сумах, що перевищували встановлений Законом розмір (200 тис. грн.) для відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорів банківських рахунків. За таких умов, укладання між Банком та фізичними особами після 16.01.2015 договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничній сумі відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам-фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. Така перевага полягала у можливості отримати відшкодування саме за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через третіх осіб.
Крім того, такий порядок поповнення депозитного рахунку позивача (а саме - шляхом перерахування коштів з поточного рахунку іншої фізичної особи) суперечить вимогам п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» протоколом № 14 від 20.03.2013.
Також згідно письмових пояснень відповідача, оформлених у вигляді заперечень проти позову, уповноважена особа Фонду звернулася із завою № 6431 від 05.08.2015 про вчинення кримінального правопорушення до Прокуратури міста Києва. Дана заява була зареєстрована 06.08.2015 за реєстр. №694-ЗП.
Листом Печерського районного управління ГУМВС України від 22.10.2015 № 54/13397 зафіксований факт звернення стосовно неправомірних дій колишніх посадових осіб ПАТ «Дельта Банк».
Перевіряючи наявність підстав, з яких договір банківського вкладу (депозиту) позивача визнано нікчемним, у розрізі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з додатків до наказу від 16.09.2015 № 813 (додаток № 1 - реєстр договорів, додаток № 2 - реєстр операцій, додаток № 3 - перелік клієнтів-фізичних осіб) на депозитний рахунок ОСОБА_3 іншою фізичною особою (ОСОБА_9.) шляхом банківського переказу з поточного рахунку в Банку внесено кошти в сумі 7 000 доларів США за депозитним договором № 007-18200-170215 від 17.02.2015.
Факт внесення зазначеної суми коштів на депозитний рахунок позивача представниками сторін не заперечується.
Відповідно до умов п. 1.8 Договору банківського вкладу (депозиту) № 007-18200-170215 від 17.02.2015 з урахуванням змін внесених згідно Додаткової угоди № 1 від 17.02.2015, такий порядок поповнення депозитного рахунку ОСОБА_3 відповідав змісту Договору.
При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач повинен був особисто внести кошти на свій депозитний рахунок та/або в порядку, визначеному п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», оскільки на момент внесення коштів на депозитний рахунок (17.02.2015) Договір банківського вкладу (депозиту) з урахуванням внесених змін вже не містив таких застережень.
В свою чергу, як зазначалося вище по тексту рішення, в розумінні норм п. 3 і 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній станом на 16.02.2015), «вклад» - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, а «вкладник» - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
За приписами норм ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Згідно положень п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493), кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.
З контексту наведених норм права слідує, що на момент укладення спірного договору та поповнення депозитного рахунку на виконання Договору законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (аналогічні правові висновки наведені в постановах Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 №К/800/28390/15 і №К/800/33908/15).
Більш того, в п. 2.7 розд. 2 «Загальні положення» Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» передбачено, що у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами Договору, положення цих Правил мають пріоритетну силу та застосовуються сторонами до взаємовідносин, що виникають/діють відповідно до Договору, якщо в конкретному Договорі за продуктом Банку сторони прямо не передбачили інше.
Таким чином, суд вважає, що висновки уповноваженої особи Фонду стосовно порушення позивачем умов Договору і Правил при зарахуванні коштів на депозитний рахунок спростовуються нормами чинного законодавства та змістом самого Договору № 007-18200-170215 від 17.02.2015.
Крім того, суд враховує те, що силу норм ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Тобто, для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (про що також зазначав Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від 09.02.2016 №К/800/36215/15).
Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком за результатами укладення Договору банківського вкладу (депозиту) з позивачем переваг третім особам (в даному випадку ОСОБА_9.) перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів (200 тис. грн.), відповідач всупереч вимог ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.
Відповідач також не надав суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту) № 007-18200-170215 від 17.02.2015 та додаткової угоди № 1 від 17.02.2015 до нього, та про існування відповідних судових рішень не повідомив.
При цьому факт звернення уповноваженої особи Фонду до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Банку не свідчить беззаперечно про протиправність дій останніх, та відповідно до не може бути підставою для визнання правочину, укладеного між позивачем та банком, нікчемним, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідачем не доведено належними документальними доказами наявність підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №007-18200-170215 від 17.02.2015, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», та як наслідок наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників цього Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Наведені обставини свідчать про протиправність рішення відповідача, що оформлено наказом від 16.09.2015 № 813, та, як наслідок, про наявність правових підстав для його скасування.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 в таких частинах: визнання протиправним рішення уповноваженої особи Фонду Кадирова В.В., що оформлене наказом від 16.09.2015 № 813, щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 007-18200-170215 від 17.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, та зобов'язання Уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 007-18200-170215 від 17.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Що ж до позовних вимог позивача про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_3 згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 007-18200-170215 від 17.02.2015 за рахунок коштів Фонду, то суд вважає їх наразі передчасними, а тому відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича, що оформлене наказом від 16.09.2015 № 813, щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 007-18200-170215 від 17.02.2015, укладеного між акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_3.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника акціонерного товариства «Дельта Банк», якому необхідно здійснити відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов