11 березня 2016 року Справа № 803/87/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,
за участю представника позивача Парфенюка А.С.,
представника відповідача Бірука В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Луцьк» до Управління Укртрансінспекції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Луцьк»» (далі - ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк») звернулося з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.12.2015 року № 026708.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекторами Управління Укртрансінспекції у Волинській області 26.10.2015 року на 133 км а/д М-19 «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» була проведена рейдова перевірка перевізників, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та вантажів. Як вказано в акті № 020578 від 26.10.2015 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом, посадовими особами відповідача було проведено перевірку належного ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк» транспортного засобу DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 (вантажні перевезення за маршрутом Луцьк - Рожище вантажу «бетон») та під час перевірки виявлені порушення: водій відмовився від проходження вагового контролю та не надав посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, водій самовільно залишив місце перевірки.
25.12.2015 року начальник Управління Укртрансінспекції у Волинській області виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 026708, якою у зв'язку із не оформленням документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього ж Закону, до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн.
Позивач не погоджується із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.12.2015 року № 026708 з тих підстав, що ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк» здійснює такі види господарської діяльності, як виробництво виробів з бетону для будівництва, виробництво готових для використання бетонних сумішей, послуг з перевезення вантажів не надає, а при здійсненні перевезення вантажу «бетон» 26.10.2015 року у водія транспортного засобу DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 були наявні необхідні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, паспорт-накладна, подорожній лист, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.12.2015 року № 026708.
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 25.02.2016 року № 136/3/59-16 (а. с. 30-36) відповідач адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за оскаржуваною постановою, оскільки в ході проведення перевірки водій транспортного засобу DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 не надав посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, а до суду позивач так і не надав документ, на підставі якого повинні здійснюватися внутрішні вантажні перевезення, тобто товарно-транспортну накладну.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що згідно із направленням на перевірку від 23.10.2015 року № 014018 (а. с. 37), інспекторами Управління Укртрансінспекції у Волинській області ОСОБА_5., ОСОБА_6. 26.10.2015 року на 133 км а/д М-19 «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» була проведена рейдова перевірка перевізників, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та вантажів, за результатами якої, зокрема, було складено акт № 020578 від 26.10.2015 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом.
Як слідує із вказаного акту, проведено перевірку належного ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк» транспортного засобу DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 (вантажні перевезення за маршрутом Луцьк - Рожище вантажу «бетон») та під час перевірки виявлені порушення: водій відмовився від проходження вагового контролю та не надав посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, водій самовільно залишив місце перевірки (а. с. 38). Крім того, відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю оформлено актом від 26.10.2015 року (а. с. 39). При цьому, в акті від 23.10.2015 року № 014018 також зазначено, що перевірка проводилася в присутності водія (особу якого не встановлено), який пояснень не надав та самовільно залишив місце перевірки, а 18.11.2015 року розгляд акту проводився з директором ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк», який пояснень не надав та від підпису відмовився, на розгляд справи 07.12.2015 року та 25.12.2015 року представник позивача не прибув (а. с. 38 зворот).
25.12.2015 року начальник Управління Укртрансінспекції у Волинській області виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 026708, якою у зв'язку із не оформленням документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього ж Закону, до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. (а. с. 42).
Крім того, судом на підставі показань свідка ОСОБА_4 також встановлено, що при здійсненні 26.10.2015 року перевезення вантажу «бетон» за маршрутом м. Луцьк - с. Туличів (Турійський район) у нього, як водія належного ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк» транспортного засобу DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1, були такі документи на перевезення вантажу: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а. с. 8), посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а. с. 10), паспорт-накладна (а. с. 11), подорожній лист № 219 (а. с. 13-14), поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 12). Вказані документи свідок надавав інспекторам Управління Укртрансінспекції у Волинській області, проте, вони наполягали на проходженні габаритно-вагового контролю, від якого він відмовився у зв'язку із обмеженим часом для перевезення бетону.
Як слідує із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 (посадових осіб Управління Укртрансінспекції у Волинській області, які проводили перевірку) та ОСОБА_7 (начальника ППГВК філії «Луцька ДЕД» ЛП «Волинський облавтодор»), водію транспортного засобу DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 (яким, як встановлено під час їх допиту, був ОСОБА_4.) після зупинки автомобіля було запропоновано пройти габаритно-ваговий контроль, від якого водій відмовився та в подальшому залишив місце перевірки.
Разом з тим, з показань усіх допитаних свідків вбачається, що оформлення акту від 23.10.2015 року № 014018 здійснювалося вже після того, як водій залишив місце перевірки, а тому, на думку суду, відсутність у водія посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, про що зазначено у вказаному акті, іншими доказами не підтверджується. Відтак, суд виходить із того, що при здійсненні 26.10.2015 року перевезення вантажу «бетон» транспортним засобом DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 за маршрутом м. Луцьк - с. Туличів (Турійський район) у водія ОСОБА_4 були наявні документи, про які він вказав у своїх показаннях та копії яких долучені до позовної заяви: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а. с. 8), посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а. с. 10), паспорт-накладна від 26.10.2015 року № 36052 (а. с. 11), подорожній лист № 219 (а. с. 13-14), поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 12).
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваної в даній адміністративній справі постанови, з огляду на таке.
Згідно із до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 цього ж Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568) (з наступними змінами та доповненнями), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 3.1 розділу 3 (Правила укладання договорів) цих же Правил визначено, що договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.
Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Як слідує із оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.12.2015 року № 026708, позивача притягнуто до відповідальності згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку із таким допущеним порушенням: не оформлені документи, перелік яких визначений статтями 39 та 48 зазначеного Закону.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не за не оформлення документів, а за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.
Системний аналіз статей 1, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає суду підстави дійти висновку, що до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону, можуть бути притягнуті лише ті автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату, тобто, є зареєстрованими у встановленому порядку суб'єктами господарювання (щодо яких до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесені записи щодо здійснення такого виду діяльності, як вантажні перевезення) та мають укладені договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі, але які надають такі послуги без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.
З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк» здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД, як «26.61.0 виробництво виробів з бетону для будівництва», «26.63.0 виробництво готових для використання бетонних сумішей», а господарською діяльністю із надання послуг з перевезення вантажів не займається, що підтверджується довідкою серії АА № 031062/61, виданою 15.02.2008 року Головним управлінням статистики у Волинській області (а. с. 7).
Крім того, судом встановлено, що 06.10.2015 року між ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк» (продавець) та ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (поставки), за умовами якого: продавець поставляє на умовах, встановлених цим договором, бетон відповідної марки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару в строки, встановлені цим договором (пункт 1.1); товар (автобетоновоз) супроводжується паспортом-накладною, що видається покупцю в двох екземплярах (пункт 2.2); ціна товару включає в себе витрати продавця на технологічне перевезення товару на об'єкт - будівельний майданчик покупця: с. Туличів Турійського району Волинської області зі збереженням якості товару (пункт 3.2); право власності на товар за цим договором набувається покупцем після фактичної передачі товару покупцеві за адресою: с. Туличів Турійського району Волинської області (пункт 4.3) (а. с. 63-65).
На думку суду, перевезення позивачем 26.10.2015 року транспортним засобом DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 за маршрутом м. Луцьк - с. Туличів (Турійський район) в адресу ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» вантажу «бетон», який був проданий позивачем згідно із договором купівлі-продажу (поставки) від 06.10.2015 року, не можна вважати послугою з перевезення вантажу в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач господарською діяльністю із надання послуг з перевезення вантажів не займається, договору із ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» про перевезення вантажу автомобільним транспортом на комерційній основі не укладав, за умовами договору купівлі-продажу (поставки) від 06.10.2015 року право власності на цей вантаж перейшло до покупця після його фактичної передачі на будівельному майданчику (за адресою: с. Туличів Турійського району Волинської області).
Суд також не погоджується із доводами представника відповідача про те, що під час перевезення 26.10.2015 року вантажу «бетон» у водія транспортного засобу DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 повинна була бути товарно-транспортна накладна як основний документ на перевезення вантажів, а паспорт-накладна не є документом на вантаж, з огляду на таке.
Системний аналіз статей 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», розділу 1 (Терміни та поняття), пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568) (з наступними змінами та доповненнями), дає суду підстави дійти висновку про те, що за загальним правилом при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі у водія транспортного засобу повинен бути такий документ на вантаж, як товарно-транспортна накладна. Разом з тим, при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі чи за власний кошт у водія транспортного засобу може бути інший, ніж товарно-транспортна накладна, документ на вантаж, визначений законодавством.
Так, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 26.12.2008 року № 681 «Про прийняття національного стандарту» прийнято з наданням чинності з 01.04.2010 року ДСТУ Б В.2.7-176:2008 «Будівельні матеріали. Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови» (EN 206-1:2000, NEQ), розроблений Науково-дослідним інститутом будівельного виробництва, пунктом 7.3 якого передбачено, що при поставці товарного бетону виробник надає споживачу паспорт на кожне відвантаження товару, в якому надрукована, проштампована або, принаймні, написана відповідна інформація (а. с. 74-80).
Крім того, пунктом 2.2 договору купівлі-продажу (поставки) від 06.10.2015 року, укладеного між ТзОВ «Ліхтнер Бетон Луцьк» та ТзОВ «Птахокомплекс «Губин», передбачено, що товар (автобетоновоз) супроводжується паспортом-накладною, що видається покупцю в двох екземплярах (а. с. 63).
З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що паспорт-накладна від 26.10.2015 року № 36052 на вантаж «бетон», що перевозився позивачем 26.10.2015 року транспортним засобом DAIMLER, номерний знак НОМЕР_1 за маршрутом м. Луцьк - с. Туличів (Турійський район) в адресу ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» (а. с. 11), є документом на вантаж в розумінні статей 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки перевірки про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що адміністративно-господарський штраф згідно з оскаржуваною постановою до позивача застосований безпідставно, а тому з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансінспекції у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.12.2015 року № 026708.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1378,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 5162 від 08.02.2016 року (а. с. 24), та який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а. с. 25).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 грудня 2015 року № 026708.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Луцьк» за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансінспекції у Волинській області судовий збір в розмірі 1378 гривень 00 копійок (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх
Постанова складена у повному обсязі 16 березня 2016 року