Справа №736/251/16-к
Номер провадження 1-кп/736/37/16
17 березня 2016 року
Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корюківка Чернігівської області матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12016270150000056 від 04 лютого 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Сядрине, Корюківського району, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , не працюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, який не являється депутатом, раніше судимого:
26.10.2015 року Корюківським районним судом за ст.125 ч.1 КК України до 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт (судимість не знята і не погашена),
якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ст.389 ч.2 КК України, -
ОСОБА_4 будучи засудженим 26 жовтня 2015 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ст.125 ч.1 КК України до 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт, перебуваючи на обліку Корюківського РС кримінально-виконавчої інспекції Управляння Державної пенітенціальної служби України в Чернігівській області, будучи ознайомленим під розпис з умовами, терміном та порядком відбуття покарання, постановою про визначення днів явки на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, попередженим про кримінальну відповідальність за ч.2 ст.389 КК України за ухилення від відбування покарання, умисно, без поважних причин ухиляється від відбуття відбуття призначеного судом покарання за наступних обставин:
Так згідно ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ, судові рішення , що набрали законної сили є обов'язковими до виконання, серед іншого, фізичними особами.
У порушення вказаних вимог, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про обов'язковість відбуття покарання з 22 грудня 2015 року у Козилівській сільській раді Корюківського району Чернігівської області, умисно не відпрацював жодної з 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт належних за графіками роботи.
Як у ході дізнання, так і в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за ст.389 ч.2 КК України визнав повністю, а також визнав як достовірні всі докази по кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР за №12016270150000056 від 04 лютого 2016 року, погодившись на скорочений порядок судового розгляду, тобто без дослідження будь-яких доказів, окрім особистого допиту обвинуваченого та вивчення матеріалів справи, які характеризують його, як особу, пояснивши при цьому суду, що дане рішення його є добровільним і наслідки передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі, тобто зрозуміло те, що він у такому випадку буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини по кримінальному провадженню у апеляційному порядку. Також показав, що дійсно 26 жовтня 2015 року Корюківським районним судом він, тобто ОСОБА_4 , був засудженим за ч.1 ст. 125 КК України до відпрацювання 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт. 22 грудня 2015 року із ним, тобто ОСОБА_4 було проведено профілактичну бесіду, роз'яснено порядок і умови відбування призначеного покарання та наслідки не відпрацювання, про що він дав підписку та пояснення. Того ж дня він прибув до сільради с. Козилівка, де з ним було проведено інструктаж з техніки безпеки та роз'яснено порядок відпрацювання громадських робіт. З приводу цього було складено графіки виходу на роботу на грудень 2015 року та на січень 2016 року, з якими його, тобто ОСОБА_4 , було ознайомлено головою сільської ради ОСОБА_5 в присутності працівника Корюківського РС КВІ ОСОБА_6 .. На відпрацювання громадських робіт він, тобто ОСОБА_4 , не виходив жодного разу, оскільки не хотів відпрацьовувати призначені йому 80 (вісімдесят) годин громадських робіт. З присуджених йому, тобто ОСОБА_4 , 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт він не відпрацював жодної години. Зараз він розкаюється в скоєному та просить суд його суворо не карати, згоден з покаранням яке йому просить прокурор та просить призначити покарання у виді арешту на один місяць.
Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст.389 ч.2 КК України, органами досудового слідства, тобто ухилення від відбування громадських робіт, особою засудженою до цього покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, значимість та конкретні обставини вчинення злочину; наявність обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття в скоєному злочині; особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який працездатний, але ніде не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий (судимість не знята і не погашена), вчинений ним злочин є злочином невеликої тяжкості та інші обставини, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.389 КК України у виді арешту на мінімальний строк.
Після цього на підставі ст.71 КК України з застосуванням ст.72 КК України обвинуваченому необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Корюківського районного суду від 26 жовтня 2015 року та остаточно призначити покарання у вигляді арешту на певний строк .
Так як під час досудового розслідування органами досудового розслідування до обвинуваченого міра запобіжного заходу не обиралась, обвинувачений з'явився на виклик до суду та прокурор під час судового провадження не заявляв клопотань про обрання відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу, тому у суду відсутні підстави в обранні обвинуваченому до набрання вироком законної сили міри запобіжного заходу.
Початок відбування покарання обвинуваченому рахувати з часу його взяття під варту та початку вібуття покарання у виді арешту.
По справі судових витрат та речових доказів немає, цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним за ч. 2 ст. 389 КК України та призначити покарання у вигляді арешту строком на - 1 (один) місяць.
На підставі ст.71 КК України ОСОБА_4 з застосуванням ст.72 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Корюківського районного суду від 26 жовтня 2015 року та остаточно призначити покарання у вигляді арешту строком на - 1 (один) місяць 1 (один) день.
Так як під час досудового розслідування органами досудового розслідування до обвинуваченого міра запобіжного заходу не обиралась, обвинувачений з'явився на виклик до суду та прокурор під час судового провадження не заявляв клопотань про обрання відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу, тому у суду відсутні підстави в обранні обвинуваченому до набрання вироком законної сили міри запобіжного заходу.
Строк відбуття арешту рахувати з часу взяття під варту ОСОБА_4 , та початку вібуття покарання у виді арешту.
Судових витрат по справі немає. Цивільний позов по справі не заявлений.
Речових доказів по справі немає.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернігівської області через Корюківський районний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1