Справа №731/45/16-ц
Провадження №2/731/36/16
16 березня 2016 року Варвинський районний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Моцьора О.В.,
за участю секретаря Трохименко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Варва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -
Позивач звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» з зазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2015 року він уклав з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в м. Полтава договір фінансового лізингу, згідно якого за 55 000 грн. купив трактор, який можна поїхати і забрати на складі, сплативши при укладенні договору частину його вартості - 23 000 грн. Зазначені умови договору були погоджені до підписання договору під час короткої консультації з представником товариства, а тому договір він підписав, не читаючи. Проте, коли він прибув за адресою, за якою згідно інформації представника товариства знаходиться склад, виявилось, що ніякого складу там немає, а натомість знаходиться завод по виготовленню коліс. Потім були дзвінки від представника відповідача, що трактор скоро прибуде, далі - що вони пробили колесо, що сталась несправність автомобіля, а врешті-решт вже ніхто нічого не міг пояснити. Після 21 січня 2016 року на його адресу прийшов лист від відповідача, в якому зазначалось в якому порядку слід сплачувати платежі за договором фінансового лізингу. Перечитавши зі своїм представником уважно договір, він зрозумів, що його було введено в оману, а договір містить такі умови, на яких він ніколи б його не уклав. Зокрема, згідно договору вартість трактора становить 230 000 грн.; не вказано стан, індивідуальні технічні характеристики, колір; адміністративний платіж завуальовано; формула для розрахунку лізингового платежу є занадто складною; у договорі присутній дисбаланс прав та обов'язків сторін: лізингоодержувач має лише обов'язки, а лізингодавець - лише права. Суть договору фінансового лізингу полягає у передачі лізингодавцем майна лізингоодержувачу на визначений строк з правом подальшого викупу, а не через визначений строк, як це випливає з оспорюваного договору. Отже, на думку позивача, відповідачем ведеться нечесна підприємницька практика. Крім того, договір лізингу містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортних засобів, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. На підставі Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 1, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 203, 215, 216, 220, 360-7, 509, 628, 634, 759, 799, 806 Цивільного кодексу України просить визнати договір фінансового лізингу № 002057 від 24 грудня 2015 року недійсним та стягнути з відповідача сплачені за договором кошти в сумі 23 000,00 грн., збитки (сума комісії при сплаті коштів) в сумі 230,00 грн. та сплачений судовий збір.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 34, 50).
Представник позивача ОСОБА_2 до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити (а.с. 61). Крім того, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, а також надав додаткові письмові пояснення (а.с. 62-64).
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 52, 60).
За таких обставин суд за згодою представника позивача проводить заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. 224 ЦПК України суд у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 24 грудня 2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір № 002057 фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб марки ХТЗ-3512.
Відповідно до ст. 807 ЦК України та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основним фондів.
Проаналізувавши зміст спірного договору фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року, укладеного між сторонами, суд прийшов до висновку, що в договорі відсутня обов'язкова умова щодо індивідуальної визначеності предмета лізингу, виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (п. 8.7, розділ 10 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Згідно пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.
Адміністративний платіж в договорі завуальовано та виходить за межі переліку лізингових платежів, встановлених ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг». Підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а фактично полягає у виготовленні стандартно форми договору, а тому відповідач не може включати зазначені витрати в ціну договору.
Відповідно до ст. 17 Модельного закону про лізинг, прийнятого на 25-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав - учасниць СНД (постанова №25-6 від 14 квітня 2005 року) загальна сума платежів за договором лізингу - це сукупність всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу. Лізинговим платежем є вартість послуг лізингодавця, що надаються відповідно до договору лізингу за передбачені умовами договору лізингу періоди протягом строку лізингу, до складу яких входить відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням і передачею предмету лізингу, що здійснюється шляхом нарахування амортизації, відшкодування інших витрат, пов'язаних зі здійсненням лізингової угоди, а також дохід лізингодавця. Момент початку надання послуги лізингоодержувачу визначається моментом передачі предмета лізингу у тимчасове володіння і користування лізингоодержувача. Під витратами за договором лізингу розуміються суми, що підлягають сплаті лізингодавцю протягом строку дії договору лізингу. Таким чином, договір № 002057 суперечить також і положенням Модельного закону про лізинг.
Відповідач не надав суду відомостей про наявність у нього ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Крім того, договір фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», не був нотаріально посвідчений.
При вирішенні даної справи суд дотримується вимог ст. 360-7 ЦПК України, відповідно до якої правові позиції Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та застосовує правову позицію Верховного Суду України, сформовану у справі № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року, яка полягає у нижченаведеному.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні подібних справ суди мають виходити насамперед із положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Судом встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (п. 8.7, розділ 10 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Згідно пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та інше суперечить положенням статті 808 ЦК України.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідач не надав доказів про наявність у нього ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», нотаріально посвідчено не було.
Виходячи зі змісту до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі наявності спору нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 60 КПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 9 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони відшкодовуються винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.
За таких обставин сплачені позивачем відповідачу - ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» кошти в сумі 23 000 грн., а також банківська комісія у розмірі 230 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 203, 215, 216, 220, 227, 509, 628, 634, 638, 759, 799, 806
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задовольнити.
Визнати договір №002057 фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1, недійсним.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, код ЄДРПОУ - 39733392) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, кошти, сплачені ним за договором №002057 фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року в якості адміністративного платежу, у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень 00 коп., банківську комісію у розмірі 230 (двісті тридцять) гривень 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 102 (тисяча сто дві) гривні 40 копійок, а всього стягнути 24 332 (двадцять чотири тисячі триста тридцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Моцьор О.В.