Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
16 березня 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області на вирок Корецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року у кримінальному провадженні №12015180140000156 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Новий Корець, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, раніше судимого - 12 травня 2014 року Корецьким районним судом на два роки позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на один рік, який обвинувачується за ч.1 ст.185 КК України,
- за участю:
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
ОСОБА_7 29 квітня 2015 року, приблизно о 12 год. 30 хв. перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в АДРЕСА_2 та належить приватному підприємцю ОСОБА_9 діючи умисно з корисливих мотивів, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з прилавку магазину шліфувальну машинку марки «Брест БШМ 180/1850», яку обернув на свою користь, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на 995 гривень.
За вироком Корецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн., що становить 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирок Корецького районного суду від 12 травня 2014 року на підставі ч.3 ст.72 КК України ухвалено виконувати самостійно.
Стягнено з ОСОБА_7 в рахунок держави 184, 14 грн. судових витрат.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, вважає, що вирок підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що судом під час постановлення вироку не вз'ято до уваги те, що ОСОБА_7 вчинив злочин під час іспитового строку, а отже не виконав вимоги ст.75 КК України і тому застосування до нього покарання у виді штрафу є незаконним через м'якість. Зазначає, що суд в порушення вимог ст.71 КК України не призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків. Просить вирок суду, в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.185 КК України 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, остаточне покарання ОСОБА_7 призначити у виді позбавлення волі на строк 2 роки і 1 місяць.
Вирок Корецького районного суду від 22 жовтня 2015 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого є підставою для скасування вироку.
Згідно вимог ст.420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку необхідності застосування більш суворого покарання.
Винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину встановлена сукупністю зібраних судом першої інстанції належних, достатніх та допустимих доказів, яким судом дана повна оцінка, і в апеляції прокурора не оспорюється.
Дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.
Водночас, відповідно до ч.4 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою в резолютивній частині вироку, крім іншого, зазначається покарання призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та остаточна міра покарання.
Згідно з вимогами ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку але до повного відбування покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
Статтею 72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складання з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Як зазначено у вироку суду ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, в період іспитового строку, встановленого вироком Корецького районного суду від 12 травня 2014 року.
Відповідно до положень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі вчинення засудженим під час іспитового строку нового злочину, суд призначає покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71,72 КК України. Частиною другою ст.75 КК України, передбачено, що суд за наявності передбачених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи із цих положень закону, а також зі змісту ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суд розцінює це як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначає покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України і визначає таке остаточне покарання, яке має бути більшим, як від покарання призначеного за новий злочин, так і від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
Проте, в порушення зазначених вимог, суд першої інстанції не призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді сукупності покарань за попереднім вироком від 12.05.2014 року, у виді позбавлення волі на строк два роки та покарання за новим вироком від 22.10.2015 року, у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн., при цьому незаконно ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
Крім того, у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах встановлених у санкції статті особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Проте, місцевий суд зазначені норми закону при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст.185 КК України не застосував, хоча обвинувачений вчинив злочин в період іспитового строку за вироком цього ж суду та необґрунтовано призначив йому покарання у виді штрафу, яке за своїм видом є явно несправедливим через м'якість.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.185 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є злочином середньої тяжкості, рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_7 судимий вироком Корецького районного суду від 12.05.2014 року, та вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в місцях позбавлення волі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Корецького районного суду від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.185 КК України покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, ОСОБА_7 до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Корецького районного суду від 12 травня 2014 року та остаточно засудити ОСОБА_7 на два роки і один місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з дня звернення вироку суду до виконання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили негайно.
Вирок можу бути оскаржений до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Вірно: Доповідач ________________ ОСОБА_1