Справа №568/1326/15-ц
04 березня 2016 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді Бірука В.О.
при секретарі Дмитришин О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 537 гривень та моральної шкоди в розмірі 40000 гривень заподіяної злочином.
В обґрунтування позову посилається на те, що 10.07.2014 року, приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, рухався по автодорозі Т-18-16 з м.Радивилів в напрямку примикаючої автодороги Київ-Чоп, біля с.Крупець Радивилівського району Рівненської області.
Рухаючись по автодорозі Т-18-16+450 м., ОСОБА_2 вирішив здійснити розворот свого автомобіля з правого узбіччя ліворуч в сторону м.Радивилів, при цьому зменшив швидкість, увімкнув правий показчик повороту та з'їхав з проїжджої частини на праве узбіччя. В подальшому ОСОБА_2 не припиняючи рух автомобіля, маючи намір здійснити маневр розвороту автомобіля з узбіччя ліворуч, увімкнув лівий показчик повороту, після чого не переконавшись, що таке перестроювання буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на проїзджу частину.
В цей час зі сторони м.Радивилів в попутньому для нього напрямку, рухався мотоцикл марки «Xgjao», реєстраційний номер НОМЕР_2, під його керуванням і на даному мотоциклі в якості пасажира перебував - ОСОБА_4.
Тоді ж він як водій мотоцикла марки «Xgjao», реєстраційний номер НОМЕР_2 побачивши небезпеку для руху, почав застосовувати екстренне гальмування, однак уникнути зіткнення не зміг, в результаті чого, на зустрічній смузі руху, відбулось зіткнення мотоцикла з автомобілем НОМЕР_1, який в цей час габаритами перегородив проїзджу частину дороги, здійснюючи маневр розвороту з узбіччя.
В даній дорожній обстановці, з моменту виникнення небезпеки для руху, водій мотоцикла марки «Xgjao», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, шляхом застосування екстреного гальмування при своєчасному прийнятті мір до реагування.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди він - ОСОБА_1, відповідно до висновку експерта (судово-медична експертиза №178 від 07.08.2014 року) отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних садн на спині, ступнях, лівому передпліччі, пальцях кисті, садн по зовнішніх поверхнях лівої гомілки, лівому гомілково-ступеневому суглобі, рваної рани правої п'яти, компресійного перелому тіла 2-го поперекового хребця 2 ст., 1-го поперекового хребця 1 ст., перелому нігтьової фаланги 1-го пальця лівої ступні, які відповідно до п.2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року), мають ознаки середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я.
З приводу отриманих тілесних ушкоджень він знаходився на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону в м.Львів в період з 11.07.2014 року, що підтверджується виписним епікризом №12879 від 06.11.2014 р. та довідкою про отримання травми від 07.08.2014 року.
В ході проведення досудового слідства вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України була повністю доведена зібраними по справі доказами.
Вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 04.06.2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді виправних робіт по місцю праці строком на два роки з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку, а також було задоволено його цивільний позов та стягнуто завдану матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14.09.2015 року вирок Радивилівського районного суду від 04.06.2015 року в частині вирішення цивільних позовів було скасовано, а кримінальне провадження в частині вирішення цивільних позовів направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В результаті вчиненого злочину йому було заподіяно матеріальну шкоду на суму 537 грн. - придбання ліків, та моральну шкоду в розмірі 40000 гривень. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він переніс в результаті ДТП. Настання негативних змін в його житті: щоденні думки та спогади про наслідки ДТП, страх перебування на проїжджій частині, важкість виконання повсякденних обов'язків, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, страх за стан здоров'я та працездатності в майбутньому.
Просить стягнути з КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради» та ОСОБА_2 на його користь завдану йому матеріальну шкоду в сумі 537 гривень та завдану йому в результаті злочину моральну /немайнову/ шкоду в сумі 40 тисяч гривень.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов із підстав викладених в позовній заяві та просили його задоволити в повному обсязі.
Представник КЗ «Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради ОСОБА_5 позов не визнала та підтримала в судовому засіданні письмове заперечення. Показала, що ОСОБА_2, який є працівником їхньої установи дійсно винен у скоєнні ДТП. Матеріальна шкода ніякими доказами не підтверджується. Придбані позивачем ліки не зазначені в виписці із епікриза хворого. Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 тисяч гривень є не обгрунтованою, не справедливою та в значній мірі завищеною виходячи із обставин кримінального правопорушення. Крім того, комунальний заклад є неприбутковим і фінансується з обласного бюджету, фінансування на даний час дуже обмежене. В задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Підтвердив, що він на час скоєння ДТП перебував і даний час перебуває у трудових відносинах з КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради і шкода позивачу повинна бути відшкодована роботодавцем та страховою компанією.
Представник відповідача - адвокат ОСОБА_6 також не визнав позовних вимог до ОСОБА_2 і в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю так як шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, в даному випадку це є КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 Українська пожежно-страхова компанія в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розглядусправи.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши долучені, надані в справі докази, встановлені обставини в їх сукупності, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Сукупністю досліджених в справі пояснень та письмових доказів, зокрема вироку Радивилівського районного суду у кримінальній справі №568/1563/14-к від 04.06.2015 року та ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 14.09.2015 року, які визнаються судом достовірними підтверджується, що ОСОБА_2 10 липня 2014 року приблизно о 21-ій год., на автомобілі НОМЕР_3, належний КЗ "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Рівненської обласної ради (тимчасовий реєстраційний талон серії ДАР №473490) рухався по автодорозі Т-18-16 з м.Радивилів в напрямку примикаючої автодороги Київ-Чоп. Рухаючись по автодорозі Т-18-16 + 450 м., ОСОБА_2 вирішив здійснити розворот свого автомобіля з правого узбіччя ліворуч в сторону м.Радивилів, при цьому зменшив швидкість, увімкнув правий покажчик повороту та з'їхав з проїжджої частини на праве узбіччя. В подальшому ОСОБА_2, не припиняючи рух автомобіля, маючи намір здійснити маневр розвороту автомобіля з узбіччя ліворуч, увімкнув лівий покажчик повороту, після чого не переконавшись, що таке перестроювання буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на проїжджу частину дороги та габаритами автомобіля перегородив проїжджу частину дороги. Не закінчивши запланований маневр розвороту з узбіччя, ОСОБА_2 побачив як із сторони м.Радивилів, в попутному для нього напрямку, рухався мотоцикл НОМЕР_4.
Водій мотоцикла НОМЕР_4 ОСОБА_1 рухаючись в попутному напрямку і побачивши небезпеку для руху, а саме автомобіль НОМЕР_5, почав застосовувати екстренне гальмування, однак уникнути зіткнення не зміг. В результаті чого на смузі зустрічного руху щодо руху учасників ДТП відбулось зіткнення мотоцикла НОМЕР_4 з автомобілем НОМЕР_3.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла НОМЕР_4, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді рваної рани правої п'яти, компресійного перелому тіла 2-го поперекового хребця 2ст., 1-го поперекового хребця 1 ст., перелому нігтьової фаланги 1-го пальця лівої ступні, множинні ссадини на спині, ступнях, лівому передпліччі, гомілці, лівому гомілково-ступеневому суглобі, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я.
Відповідно до ч.3, 4 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Встановлено, що ОСОБА_2 під час вчинення злочину перебував у трудових відносинах з КЗ «Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, що визнавалося відповідачем.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, згідно ч.3 цієї статті, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи встановленим, що діями працівника ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків завдана моральна шкода шляхом ушкодження здоров'я позивачу, що кваліфікується, як злочин і підпадає під дію розділу ХІ КК України, як злочини проти безпеки руху і експлуатації транспорту, то суд приходить до висновку, що роботодавець в особі КЗ «Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради несе відповідальність у вигляді відшкодування потерпілому моральної шкоди.
У відповідності до положень ст.1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка правомірно володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до абз.2 п.8 Постанови Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Відповідно до п.9 Постанови Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в порядку ст.ст.23, 1167 ЦК України, суд враховує, що вчинення ОСОБА_2 злочину стосовно позивача та його наслідки у вигляді отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, порушення нормального способу життя, переживаннях, душевних стражданнях є безспірними, відповідно, вважає факт заподіяння моральної шкоди доведеним і очевидним. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтованими, доведеними належними доказами в частині факту заподіяння такої шкоди для позивача, протиправності діяння її заподіювача в особі відповідача, КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в заподіянні, позов в цій частині таким, що підлягає до часткового задоволення.
Оцінюючи надані в цій частині докази, що стосуються характеру порушення, характеру немайнових втрат, обсягу, тривалості і глибини душевних страждань, внаслідок неправомірних дій відповідача, їх наслідків та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану позивача, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає доцільним задоволення позовних вимог частково та стягнення на користь позивача із КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не довів що придбані ним ліки на суму 537 грн. були призначені лікарем під час проходження лікування, а тому вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
В якості третьої особи залучена ОСОБА_3 «Українська пожежно-страхова компанія». Із матеріалів справи вбачається, що автомобіль НОМЕР_3, яким скоєно ДТП і який належить заподіювачу шкоди КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги» та медицини катастроф Рівненської обласної ради має поліс №АІ/6808839 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Враховуючи вимоги діючого законодавства та правову позицію ВСУ у справі №6-2808цс15, від 20.01.2016 року при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Судові витрати при частковому задоволенні позову, що витікає із кримінальної справи відповідно до положень ст.ст.79, 82, 88 ЦПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.128 КПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 218 ЦПК України суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином - задоволити частково.
Стягнути з комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
В решті позовних вимогвідмовити.
Стягнути з КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Рівненської обласної ради» на користь держави судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк апеляційної скарги.
При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги рішення набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 9 березня 2016 року.
Суддя: Бірук В.О.