Справа № 562/343/16-к
16.03.2016 року.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області виділене кримінальне провадження №12015180130000515 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Здолбунів Рівненської області, громадянина України, із загальною базовою середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого останній раз 22 липня 2014 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.263 КК України із застосуванням ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
12 серпня 2015 року ОСОБА_5 за попередньою змовою спільно із ОСОБА_6 , засудженим 22 лютого 2016 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу таємно викрали належну ОСОБА_4 металеву рейсу довжиною близько 2,5 метра, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 218,40 грн.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину в учиненій у серпні 2015 року спільно з ОСОБА_6 крадіжці з подвір'ї будинку АДРЕСА_2 належної потерпілому ОСОБА_4 металевої рейси за ч.2 ст.185 КК України визнав повністю та підтвердив обставини, встановлені судом, погодившись з кількістю та вартістю викраденого майна. У скоєному щиро розкаявся.
Його показання повністю узгоджуються з показаннями допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4 щодо обставин викраденого у нього майна, претензій матеріального характеру до обвинуваченого він не має та просить його суворо не карати.
У зв'язку з тим, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним, і проти цього вони не заперечують. При цьому суд переконався у тому, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, які б підлягали б доказуванню і ними не заперечуються, та сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у скоєному кримінальному правопорушенні доведена повністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч 2 ст.185 КК України.
При обранні виду та визначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує, що злочин, в якому він обвинувачується, згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, думку потерпілого, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра не перебуває та перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не виявлено.
Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно обвинуваченого ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої інспекції.
При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного основного покарання, обставин, що характеризують обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368-371, 374-376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 /одного/ року 6 /шести/ місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_5 відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя: