Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600
Справа № 541/481/16-к
№ провадження 1-кп/541/68/2016
17 березня 2016 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дяківка Буринського району Сумської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого,маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 402 ч. 1 КК України,
ОСОБА_4 , являючись солдатом військової служби за призовом під час мобілізації військової частини польова пошта НОМЕР_1 , усупереч вимог ст.ст. 4, 11, 16, 28, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, 05 лютого 2015 року за місцем дислокації військової частини - польова пошта В НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, без поважних причин, відкрито відмовився виконати наказ командира військової частини -польова пошта НОМЕР_1 від 05.02.2015 №40 та бойове розпорядження Командувача СВ ЗС України від 03.02.2015 №04 стосовно виключення зі списків особового складу військової частини пп НОМЕР_1 та переміщення до Донецької та Луганської областей для забезпечення проведення Антитерористичної операції, залишився в АДРЕСА_2 ,чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Свою вину в інкримінованому йому діянні обвинувачений ОСОБА_4 визнав. Пояснив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 . 04 лютого 2015 року капітан ОСОБА_5 їм повідомив, що батарея буде переведена до зони АТО, та з'ясував хто не бажає їхати в зону АТО, пояснивши, що вони продовжать службу в Новоград Волинському. Він вирішив служити в Новоград Волинську. Наступного дня, 05.02.2015 року до них довели наказ про переміщення їхньої військової частини для подальшого проходження військової служби до АДРЕСА_1 та Луганської областей для забезпечення проведення Антитерористичної операції. Він відмовився їхати до зони АТО. Вину свою визнає та просить суд його суворо не карати.
Винність ОСОБА_4 в інкримінованому йому діянні підтверджується наступними доказами перевіреними в судовому засіданні:
- показаннями свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що в лютому 2015 року він проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 . 04 лютого 2015 року довів до відома особового складу батареї, що військова частина буде передислокована до зони АТО. При цьому ним з'ясовувалося питання про те, хто з військовослужбовців не бажає їхати в зону АТО. Небажаючих виявилось до 20 чоловік. Серед них був і обвинувачений ОСОБА_4 . Він інформував цих військовослужбовців про те, що вони можливо будуть переведені для подальшого проходження служби до Новоград Волинського;
- показаннями свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 05 лютого 2015 року ним було доведено до особового складу військової частини НОМЕР_1 бойове розпорядження про переведення батареї до зони АТО та запропоновано військовослужбовцям, які не бажають їхати в зону АТО вийти із строю. Небажаючих виявилося до 20 чоловік, серед них був і обвинувачений ОСОБА_4 ;
- повідомленням командира в/ч польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_7 про відмову виконати наказ командира військової частини від 05.02.2015 року сержантом ОСОБА_4 ;
- витягом з наказу командира військової частини -польова пошта НОМЕР_1 від 05.02.2015 року де серед осіб, які вибули в зону АТО прізвище обвинуваченого ОСОБА_4 відсутнє;
- наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 06.02.2015 року про призначення службового розслідування з приводу невиконання сержантом ОСОБА_4 бойового наказу командира частини від 05.02.2015 року №5/дск та актом службового розслідування з якого вбачається, що сержант ОСОБА_4 після доведення бойового наказу командира частини відкрито відмовився його виконати;
- наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 24.03.2014 року за яким ОСОБА_4 відповідно до мобілізаційного плану був зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і приступив до виконання службових обов'язків;
- довідкою в/ч польова пошта НОМЕР_1 з якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 05.02.2015 року у відрядженні, відпустці та на лікарняному не перебував.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 402 ч.1 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд в порядку ст. 66 КК України визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують його покарання і вважає за можливе з урахуванням вище зазначеного при призначенні йому покарання по ст. 402 ч.1 КК України застосувати ст. 69 КК України і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу за даний злочин, а саме до громадських робіт.
Керуючись ст.ст. 349; 368; 370; 374; 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним і призначити йому покарання по ст. 402 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 240 год. (двісті сорок годин) громадських робіт.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області на протязі 30 днів, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.
Суддя ОСОБА_8