Справа № 527/331/16-к
провадження № 1-кс/527/86/16
16.03.2016 року м.Глобине
Слідчий суддя Глобинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , з участю прокурора - ОСОБА_3 , скаржника - ОСОБА_4 , представника скаржника, як потерпілої особи - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Глобине скаргу ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого СВ Глобинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, -
Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження від 5 лютого 2016 року, винесену старшим слідчим СВ Глобинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42013180140000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 січня 2013 року.
Мотивував тим, що вказана постанова є незаконною, оскільки досудове слідство проведено не всебічно, неповно, з порушенням розумних строків. Взяті слідчим до уваги показання свідків суперечать об'єктивним судово-медичним даним та висновку комісійної судово-медичної експертизи, наявні протиріччя в показаннях потерпілого та свідків не усунуті.
Посилаючись на викладене, скаржник прохав скасувати вищеназвану постанову слідчого.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 скаргу підтримували та прохали її задовольнити.
Незаконність постанови слідчого потерпілий мотивував тим, що на досудовому слідстві допитані не всі особи, яким відомо про подію. Зокрема, до цього часу не допитані працівники швидкої допомоги, які виїжджали на місце події та надавали йому допомогу (водій та лікар), а також дільничний інспектор ОСОБА_7 , який виносив першу постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, і зазначив в ній, що ОСОБА_8 вдарив головою ОСОБА_4 .
Адвокат ОСОБА_5 звертав увагу, що слідчим дана неправильна оцінка доказів, а також не виконані вказівки ухвали слідчого судді ОСОБА_9 від 6 лютого 2013 року щодо проведення очних ставок між свідками та потерпілим, що є підставою для скасування постанови слідчого. Крім цього, слідчий в постанові не навів доводів про те, чому показання свідків щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ним взяті до уваги, а показання потерпілого - ні, що також ставить під сумнів об'єктивність досудового слідства.
Старший слідчий СВ Глобинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 , процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , у судовому засіданні прохали у задоволенні скарги відмовити, мотивуючи тим, що всі можливі слідчі дії проведено, але переконливих доказів того, що тілесні ушкодження були спричинені потерпілому ОСОБА_8 умисно - не здобуто, тому кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 306 КПК України під час розгляду скарги на рішення слідчого та прокурора під час досудового розслідування слідчий суддя перевіряє обґрунтованість доводів скарги, наявність або відсутність порушень закону у діях слідчого та прокурора під час досудового розслідування, законність та обґрунтованість рішення слідчого, прокурора та приймає одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 307 КПК України, яке повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та належно вмотивованим.
Зі змісту ст.307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмовити у задоволенні скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
П.2 ч.1 ст.284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності у діянні складу кримінального правопорушення. В той же час КПК України визначає можливість прийняття такого рішення лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до положень ч.2 ст.91 КПК України доказування при проведенні досудового розслідування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Постанова слідчого, у розумінні вимог п.2 ч.5 ст.110 КПК України, окрім іншого, повинна містити виклад встановлених слідчим обставин, які є підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, а також мотиви прийнятого рішення, його обґрунтування з посиланням на положення КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що 18 січня 2013 року за заявою ОСОБА_4 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013180140000005. З фабули вбачається, що 26 жовтня 2012 року ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження.
З досліджених матеріалів кримінального провадження № 42013180140000005 вбачається, що на досудовому слідстві були допитані всі безпосередні очевидці цієї події, потерпілий ОСОБА_4 , проведено слідчі експерименти з потерпілим та свідками з метою встановлення механізму тілесних ушкоджень, проведені судово-медична та комісійна судово-медична експертиза. При цьому, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, описаний свідками та ОСОБА_4 під час проведення вищеназваних слідчих дій суттєво різняться. Названими особами не заперечується, що названі у висновках судово-медичних експертиз тілесні ушкодження - це наслідок дій ОСОБА_8 .. Однак, потерпілий вказує про умисне нанесення йому названою особою двох ударів головою в область обличчя, що стало причиною його падіння та забиття головою об батарею, а свідки повідомляють, що удар головою в область обличчя потерпілого ОСОБА_4 . ОСОБА_8 спричинив ненавмисно - спіткнувшись, та під час свого падіння на нього.
Вказані розбіжності під час досудового слідства не усунуті, і, на думку слідчого судді, слідчим для цього не вжиті вичерпні заходи, передбачені чинним КПК України.
Так, ще в ухвалі слідчого судді ОСОБА_9 від 6 лютого 2014 року, якою була скасована постанова слідчого від 31 грудня 2013 року про закриття даного кримінального провадження, йшлося про необхідність проведення очних ставок між свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 .. Аналогічна вимога була поставлена у вказівках процесуального керівника прокурора ОСОБА_13 від 4.12.2015 року.
Вказані вимоги не виконані. 5 січня 2016 року слідчим проведено одночасний допит свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , цього ж дня названі особи надали заяви про недоцільність їх одночасного допиту з потерпілим, мотивуючи тим, що вони вже допитувалися за участю потерпілого та його представника.
Слідчий суддя погоджується, що така слідча дія як очна ставка, чинним КПК України не передбачена. Проте, ч.9 ст. 224 КПК України визначено, що прокурор , слідчий має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.
При наявності суттєвих розбіжностей у показаннях свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень, проведення названої слідчої дії є необхідним. Відмова свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_10 від її проведення має розцінюватися слідчим на підставі ст. 385 КК України, і, виходячи з вказаної норми, є недопустимою. Порядок проведення одночасного допиту осіб чітко регламентований ч.9 ст. 224 КПК України, і на підставі нього можна зробити висновок, що присутність потерпілого та його представника при допиті свідків, яку фактично дозволив слідчий під час проведення вказаних слідчих дій (незрозуміло чим він при цьому керувався) , не є участю названих осіб в одночасному допиті, оскільки при цьому потерпілий не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і будь-які показання у нього не відбиралися. З огляду на викладене, слідчий має провести одночасні допити названих свідків із потерпілим з метою з'ясування протиріч у їх показаннях.
Крім цього, належним чином не перевірені показання свідків про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому при падінні на нього ОСОБА_8 .. Так, у кримінальному провадженні відсутній протокол огляду місця події із необхідними замірами площі, чи хоча б схематичний план місця події, не встановлювалися антропологічні параметри потерпілого та ОСОБА_8 , які мають значення для встановлення істини у справі, зокрема, ріст, вага. Про можливість проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи по питаннях пов'язаних із уточненням (перевіркою) механізму спричинення тілесних ушкоджень вказала експерт ОСОБА_15 при допиті 16.10.2014 року. Як умову для цього вона зазначила проведення слідчого експерименту за участю потерпілого та статиста з антропологічними даними близькими до даних ОСОБА_8 , а також інших учасників події із заміром відстаней між ними та предметами, які були поруч.
Крім цього, слідчим не долучалися у встановленому законом порядку медичні документи, в яких зафіксована причина виклику швидкої допомоги 26.10.2012 року в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (місце події), не встановлювалося хто з медичних працівників виїжджав на виклик та надавав першу медичну допомогу ОСОБА_4 , не допитувалися вказані особи з приводу того, як пояснив тоді потерпілий причину отримання ним тілесних ушкоджень, та чи бачили медичні працівники кров, і якщо так, то в якому місці підсобного приміщення (біля батареї чи в іншому місці).
Таким чином, слідчим не вжиті вичерпні заходи щодо повного, об'єктивного розслідування кримінального провадження та усунення суперечностей у ньому.
Також оскаржена постанова не містить доводів, яке б пояснювали, чому слідчий при винесенні рішення про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, фактично віддав перевагу показанням допитаних свідків, а не показанням потерпілого, а отже, її не можна вважати мотивованою.
У зв'язку з викладеним приходжу до висновку, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є передчасною і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.303-307 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого СВ Глобинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 від 5 лютого 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013180140000005 від 18 січня 2013 року - задовольнити та скасувати названу постанову .
Матеріали кримінального провадження №42013180140000005 направити Глобинському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області для проведення досудового слідства.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Глобинського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1