17.03.2016 року Провадження №2-а/425/27/16
Справа №425/2200/15-а
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Мирошникової О.Ш.,
за участю секретаря Кулішової О.С.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області в судовому засіданні адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
14 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, в якому просить суд:
- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради щодо відмови нарахувати та виплатити йому адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі неправомірними;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому адресної допомоги з дня виникнення в нього на це права.
Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.07.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 року, позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області задоволено, постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.07.2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року зазначено, зокрема, що справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причинам його поважності.
В судовому засіданні позивач зазначив, що 13.11.2014 року йому була видана довідка про взяття його на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, 24.06.2015 року він отримав лист від відповідача про відмову в призначенні йому адресної допомоги, рішення відповідача про відмову у надання позивачу допомоги від 20.11.2014 року позивач отримав лише в Рубіжанському міському суді Луганської області суді після звернення з цим позовом до суду 14.07.2015 року. Також, позивач зазначає, що не отримавши відмови відповідача він не міг звернутися до суду за захистом своїх прав, тому що нічого було оскаржувати, та тільки отримавши відповідь 24.06.2015 року позивач знайшов юриста, який йому написав позов та після цього звернувся до суду.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що строк звернення до суду позивачем пропущений, оскільки рішення про відмову прийнято 20.11.2014 року та позивач неодноразово приходив до управління, де йому повідомляли про відмову у призначенні допомоги, тобто йому про це було відомо, до суду позивач звернувся лише 14.07.2015 року після шестимісячного строку. Також, представник відповідача пояснив, що рішення про відмову у призначенні допомоги від 20.11.2014 року було направлено позивачу простим листом поштою, тому доказів направлення та отримання цього рішення у відповідача немає.
Суд, розглянувши питання про визнання причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду поважними, дійшов такого висновку.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
З заявою про призначення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 звернувся до управління 13.11.2014 року (а.с. 16).
Згідно рішення від 20.11.2014 року позивачу було відмовлено у наданні допомоги переміщеним особам на проживання (а.с. 14).
Згідно листа управління від 24.06.2015 року, після звернення позивача на Урядову гарячу лінію щодо призначення адресної допомоги від 15.06.2015 року, позивача повідомлено про неможливість призначення адресної допомоги (а.с. 6).
З цим адміністративним позовом позивач звернувся до суду 14.07.2015 року.
В своїй позовній заяві позивач вказав, що зазначений лист управління від 24.06.2015 року отримав в цей же день, разом з цим в позовній заяві позивач не згадує про існування рішення від 20.11.2014 року про відмову в надані йому допомоги та не додає копію цього рішення.
При цьому, в судовому засіданні позивач пояснив, що це рішення від 20.01.2014 року він отримав в суді після звернення з позовом.
В судовому засіданні встановлено, що доказів направлення та отримання позивачем рішення Управління від 20.11.2014 року немає, зазначені обставини визнані представником відповідача. При цьому, представник відповідача пояснив, що про відмову у надані допомоги позивача повідомляли усно, однак доказів цього представник відповідача не надав.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивач знав про рішення від 20.11.2014 року про відмову у надані допомоги, оскільки доказів цьому представником відповідача не надано.
Суд зазначає, що позивач 15.06.2015 року звертався на Урядову гарячу лінію з питання призначення адресної допомоги та тільки після отримання відповіді від Управління 24.06.2015 року, в якій зазначено, що призначити йому адресну допомогу не є можливим, звернувся до суду з цим позовом, при цьому в позові позивач просив визнати саме дії Управління з приводу відмови неправомірними, а не скасувати рішення про відмову у наданні допомоги від 20.11.2014 року, що в своє чергу говорить про його необізнаність про існування такого рішення.
Також, у листі Управління від 24.06.2015 року відсутнє повідомлення про існування рішення про відмову у наданні допомоги від 20.11.2014 року позивачу.
Враховуючи, відсутність у справі доказів повідомлення, направлення, вручення позивачу рішення Управління від 20.11.2014 року, яким йому було відмовлено у надані допомоги, суд приймає доводи позивача стосовно поважності причин пропуску строку для звернення до суду, тому наявні обґрунтовані підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду позивача поважними.
Керуючись ст. 99, 100, 160 КАС України суд, -
ухвалив:
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала окремо не оскаржується, заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на постанову суду, прийняту за наслідками розгляду адміністративної справи.
Суддя Мирошникова О.Ш.