Справа: № 826/16997/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
15 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу адвокатського об'єднання «Адвокатська група «Солодко і партнери» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом адвокатського об'єднання «Адвокатська група «Солодко і партнери» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Легбанк» Коваленка Олександра Володимировича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Легбанк», про визнання протиправними дій та скасування рішення,
У серпні 2015 року адвокатське об'єднання «Адвокатська група «Солодко і партнери» (далі - Позивач, АО «АГ «Солодко і партнери») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Легбанк» Коваленка Олександра Володимировича (далі - Відповідач, Уповноважена особа) про:
- визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Легбанк» Коваленка Олександра Володимировича щодо визнання нікчемним договору на надання правової допомоги №154/5/2-14 від 01.09.2014 року, укладеного між ПАТ «Легбанк» та АО «АГ «Солодко і партнери»;
- скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Легбанк» Коваленка Олександра Володимировича від 10.12.2014 року, що викладене у формі повідомлення, з приводу визнання договору на надання правової допомоги №154/5/2-14 від 01.08.2014 року, укладеним між ПАТ «Легбанк» та АО «АГ «Солодко і партнери», нікчемним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2015 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) та публічне акціонерне товариство «Легбанк» (далі - Третя особа-2, ПАТ «Легбанк»).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2016 року позовну заяву залишено без розгляду. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення 23.12.2014 року, відтак звернення останнього до суду 17.08.2015 року відбулося поза межами встановленого процесуальним законом строку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, підкреслюючи нехтування судом ряду викладених у рішеннях Європейського суду з прав людини правових позицій. Наголошує на тому, що датою, з якої необхідно обраховувати початок перебігу строку звернення до суду є 24.07.2015 року - момент отримання Позивачем відповіді на адвокатський запит, а не день отримання повідомлення про визнання нікчемним договору про надання правової допомоги від 01.08.2014 року №154/5/2-14.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без фіксації технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
При цьому від Уповноваженої особи на адресу суду 14.03.2016 року надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на її необґрунтованість, Відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ПАТ «Легбанк» укладено договір про надання адвокатської допомоги від 01.08.2014 року №154/5/2-14 (а.с. 11-15).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 року №744 «Про віднесення ПАТ «Легбанк» до категорії неплатоспроможних» рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.11.2014 року №133 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Легбанк» строком на 3 місяці з 28.11.2014 року по 27.02.2015 року.
18.12.2014 року Позивачем отримано повідомлення Уповноваженої особи від 10.12.2014 року №11-1848 про визнання нікчемним договору про надання адвокатської допомоги від 01.08.2014 року №154/5/2-14 (а.с. 37-38).
У відповідь АО «АГ «Солодко і партнери» направило Відповідачу лист від 22.12.2014 року (а.с. 104-107), в якому зазначило про безпідставність висновків щодо визнання нікчемним договору на надання адвокатської допомоги від 01.08.2014 року №154/5/2-14.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск Позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду, оскільки останнім подано позовну заяву після спливу шестимісячного строку з дня, коли АО «АГ «Солодко і партнери» дізналося про ухвалення Відповідачем рішення про визнання нікчемним договору про надання адвокатської допомоги.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 99 КАС України закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, положення процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Як було встановлено судом першої інстанції, Позивач дізнався про порушення його прав не пізніше 23.12.2014, коли направив Відповідачу лист із запереченням на повідомлення про визнання нікчемним правочину.
Проте, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що АО «АГ «Солодко і партнери» звернулося до суду лише 17.08.2015 року, тобто з порушенням процесуального строку.
Оцінюючи вищезазначений висновок суду, а також доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги отримання Позивачем інформації про існування оскаржуваного рішення лише 24.07.2015 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Зі змісту отриманого АО «АГ «Солодко і партнери» 18.12.2014 року повідомлення Уповноваженої особи від 10.12.2014 року №11-1848 вбачається, що в ньому міститься посилання на прийняття Відповідачем рішення про визнання нікчемним договору №154/5/2-14 від 01.08.2014 року.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Тобто, юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у кредитора обов'язку повернути банку майно (кошти), є отримання ним повідомлення про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відтак, моментом виникнення спірних правовідносин є день отримання Позивачем повідомлення про визнання договору від 01.08.2014 рок №154/5/2-14 нікчемним, в якому містилася, зокрема, інформація про прийняття Уповноваженою особою рішення про визнання даного договору нікчемним.
Як вже було зазначено раніше, процесуальний закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Отже, встановивши обізнаність Позивача про існування оскаржуваного рішення Уповноваженої особи 18.12.2014 року, судовою колегією відхиляються доводи останнього про те, що днем, коли АО «АГ «Солодко і партнери» дізналося про прийняття Відповідачем такого рішення, є 24.07.2015 року - день отримання відповіді на адвокатський запит від 16.07.2015 року. Зволікання Позивача в отриманні тексту оскаржуваного рішення не може бути підставою для висновку, що останнім дотримано встановлені процесуальним законом строки звернення до адміністративного суду, адже обізнаність останнього про прийняття Уповноваженою особою рішення від 10.12.2014 року випливає зі змісту отриманого Апелянтом 18.12.2014 року повідомлення від 10.12.2014 року №11-1848.
Крім іншого, судовою колегією враховується, що, формулюючи позовні вимоги, Позивач вказує на те, що предметом оскарження є саме рішення Уповноваженої особи від 10.12.2014 року, викладене у формі повідомлення, тобто листа, отриманого АО «АГ «Солодко і партнери» 18.12.2014 року.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відтак посилання Апелянта на те, що відкриття провадження в адміністративній справі не перешкоджає суду у подальшому застосувати до позовної заяви правові наслідки пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року №17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Поряд з іншим, колегія суддів погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду м. Києва на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги та вважає за необхідне останню залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 99, 155, 160, 167, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвокатського об'єднання «Адвокатська група «Солодко і партнери» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом адвокатського об'єднання «Адвокатська група «Солодко і партнери» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Легбанк» Коваленка Олександра Володимировича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Легбанк», про визнання протиправними дій та скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.