Справа: № 753/457/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Комаревцева Л.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
15 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції батальйону №2, роти №5 лейтенанта поліції Жиліна Романа Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У січні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції батальйону №2, роти №5 лейтенанта поліції Жиліна Романа Сергійовича (далі - Відповідач, Інспектор поліції) про скасування постанови серії ПС2 №814963 від 28.12.2015 року про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закриття провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.01.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (далі - Третя особа, Управління поліції).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 10.02.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача були правові підстави для складання оскаржуваної постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, оскільки матеріалами справи не спростовується факт порушення останнім Правил дорожнього руху, а повноваження Інспектора поліції перевіряти, зокрема, наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено приписами чинного законодавства.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що спричинило постановлення помилкового рішення. Наголошує на неврахуванні судом відсутності у Відповідача правових підстав для перевірки наявності у Позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Підкреслює безпідставне врахування судом першої інстанції заперечень Третьої особи проти позову, що не передбачено нормами КАС України, а також ненадання оцінки порушенню Відповідачем вимог ст. 268 КУпАП.
У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.
Відповідач та Третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, явку представників не забезпечили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Інспектором поліції 28.12.2015 року було складено постанову серії ПС2 №814963 (а.с. 26) у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови від 28.12.2015 року стало те, що автомобіль «Samsung sm 5», днз НОМЕР_1, о 16:30 здійснив стоянку на зупинці громадського транспорту у зоні дії дорожньої розмітки 1.17 (Зупинка маршрутних засобів і таксі), та у зоні дії дорожнього знаку 5.41.1 (Пункт зупинки автобуса).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 2.1.ґ, 2.4 Правил дорожнього руху, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідач мав право перевіряти наявність у Позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим накладення штрафу відбувалося у межах вимог чинного законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Приписи п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Аналогічне положення закріплено в пп. «ґ» п. 2.1 затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 Правил дорожнього руху.
Згідно п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав - при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Проте, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, зі змісту заперечень Третьої особи (а.с. 24-25), інших постанов про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача, окрім оскаржуваної, Відповідачем не виносилося. Однак, судовою колегією враховується, що, акцентуючи увагу на відсутності в Інспектора поліції повноважень здійснювати перевірку наявності у ОСОБА_2 полісу, останнім не оскаржуються відповідні дії Відповідача. Крім того, на спростування висновків працівника поліції про відсутність у Позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Апелянтом відповідний документ надано не було.
Крім того, судовою колегією враховується, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст. 32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «Samsung sm 5» дзн НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, здійснив стоянку на зупинці громадського транспорту у зоні дії дорожньої розмітки 1.17 (Зупинка маршрутних засобі і таксі) та дорожнього знаку 5.41.1 (Пункт зупинки автобуса).
Отже, на думку судової колегії, у Відповідача були наявні достатні підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення, а зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дали достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення. При цьому саме існування наведених обставин і зумовило виникнення в Інспектора поліції права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
Таким чином, оскільки приписи ч. 1 ст. 126 КУпАП визначають керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), самостійним складом правопорушення, а встановлений факт непред'явлення Позивачем полісу сторонами не заперечується, колегія суддів приходить до висновку про наявність у Відповідача правових підстав для складання постанови від 28.12.2015 року серії ПС №814963 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Посилання Апелянта на те, що судом безпідставно були прийняті до матеріалів справи заперечення Третьої особи проти позову, судова колегія оцінює критично з огляду на таке.
Відповідно до ст. 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Пунктом 4 частини 3 статті 49 КАС України закріплено, що особи, які беруть участь у справі, мають право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
Отже, Управління поліції, будучи залученим судом в якості третьої особи, мала закріплене процесуальним законом право на подання письмових заперечень.
Твердження Позивача про порушення Інспектором поліції ст. 268 КУпАП при складанні постанови від 28.12.2015 року є безпідставним, оскільки жодних зауважень з цього приводу в оскаржуваній постанові ОСОБА_2 не зазначено.
Посилання ж Апелянта на порушення Відповідачем правил розгляду справи за місцем вчинення адміністративного правопорушення є, на думку колегії суддів, передчасним, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Наведене свідчить, що питання про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення може вирішуватися уповноваженою особою на власний розсуд.
Так, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.
З таких обставин судова колегія приходить до висновку, що закон не містить імперативного припису щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції батальйону №2, роти №5 лейтенанта поліції Жиліна Романа Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.