24 лютого 2016 рокусправа № 808/6744/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року та додаткову постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року
у справі № 808/6744/13-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому з урахуванням зміни позовних вимог (т.1 а.с.219) просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №0002081700 від 08.05.2013 в частині встановлення порушення суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 вимог п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п.177.4, п.п.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПК України, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 39287,17 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9821,79 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002081700 від 08.05.2013 в частині встановлення порушення суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 вимог п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.200.1 ст.200 ПК України, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52383 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 13095,75 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003021700 від 26.07.2013 в частині встановлення порушення суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 вимог п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п.177.4, п.п.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПК України, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8625,70 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 2156,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані рішення порушують права підприємця, суперечать діючому законодавству, прийняті на підставі необґрунтованих висновків податкового органу, оскільки первинними документами підтверджується операція з придбання товару у ТОВ «Лігран» і його використання у власній господарській діяльності.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 № 0002081700 з визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52383,00 грн. за основним платежем та 13095,75 грн. за штрафними санкціями.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 №0002081700 з визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39287,17 грн. за основним платежем та 9821,79 грн. за штрафними санкціями.
Постанову суду мотивовано відсутністю підстав для висновку податкового органу про нікчемність правочину, які фактично зводяться до припущень про неможливість реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів, оскільки під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Лігран» на укладення договору із позивачем (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. Протиправного умислу сторін, зокрема позивача та його контрагентів, на укладення фіктивних правочинів не встановлено, що виключає їх кваліфікацію як недійсних, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
09.10.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом винесено додаткову постанову у даній справі, якою з урахуванням ухвали від 09.10.2015 про виправлення описки скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, від 26.07.2013 №0003021700 з визначенням податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8625,70 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2156,43 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що, вирішуючи справу по суті позовних вимог та приймаючи рішення від 14.08.2015, суд першої інстанції не врахував заяви позивача про зміну позовних вимог, не ухвалив рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази. Враховуючи, що судом у даній справі визнано протиправність податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2013 №0003021700 як похідного, прийнятого за результатами розгляду скарги платника податків на підставі вішення про результати розгляду первинної скарги від 19.07.2013 за № 224/14/0801-10-01-20.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції та додатковою постановою, відповідач подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і додаткову постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що правочини, укладені між позивачем та постачальником ТОВ «Лігран», не спричинили реального настання юридичних наслідків, у зв'язку з відсутністю факту поставки (транспортування) товару, що свідчить про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Лігран» здійснені без мети настання реальних наслідків. Наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальний характер здійснення операцій з придбання товару.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про часі місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Позивач проти задоволення апеляційних скарг заперечує, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та правомірними, зазначає, що анулювання реєстрації платника ПДВ контрагента-продавця та визнання його банкрутом після реалізації господарської операції не можуть бути підставою для висновку про нереальність такої операції. При цьому жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведена документальна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 247/17-020/НОМЕР_2 від 12.04.2013 (т.1, а. с.17-66).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.177.2, п. 177.4, п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 39287,17 грн.; вимог п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52383 грн.
До таких висновків відповідач дійшов з огляду на ненадання підприємцем до перевірки первинних документів, що підтверджують транспортування товару від його постачальника - ТОВ «Лігран», всупереч вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363.
Також відповідачем враховано дані акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 28.12.2012 №7250/224/34656476 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476), яким встановлено порушення ТОВ «Лігран» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, а також відсутність реального здійснення господарських операцій.
На підставі акту перевірки № 247/17-020/НОМЕР_2 від 12.04.2013 ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.05.2012:
- № 0002081700, яким за порушення п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п.177.4, п.п.177,5.1 п.177.5 ст.177 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 39287,17 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 9821,79 грн. (т.1, а. с.84);
- № 0002081700, яким за порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.200.1 ст.200 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52 383 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 13 095,75 грн. (т.1, а. с.85);
ФОП ОСОБА_1 застосовано процедуру адміністративного оскарження, за результатами якої ГУ Міндоходів у Запорізькій області винесено рішення про результати розгляду первинної скарги № 224/14/0801-10-01-20 від 19.07.2013, яким, зокрема, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя від 08.05.2013 № 0002081700 про нарахування податку на додану вартість у сумі 52 383 грн. та 13 095,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій і податкове повідомлення-рішення № 0002081700 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 39287,17 грн. та 9821,79 грн. штрафних (фінансових) санкцій, не задовольнивши скаргу в зазначеній частині.
Одночасно збільшено на 8625,70 грн. податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та відповідно розмір штрафної санкції і зобов'язано ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя скласти та направити платнику податків податкове повідомлення-рішення на суму такого збільшення у відповідності до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (т.1, а. с.76-82).
ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003021700 від 26.07.2013, яким підприємцю за порушення п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п.177.4, п.п.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПК України збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8625,70 грн. - основний платіж, 2156,43 грн. - штрафні санкції (т.1, а. с.223).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.
Спірним в межах даної справи є питання правомірності формування підприємцем витрат за рахунок придбаного товару та податкового кредиту з податку на додану вартість у складі ціни цього товару за господарськими операціями з контрагентом ТОВ «Лігран», реальність яких відповідачем в ході перевірки не підтверджена, що, за висновком відповідача, призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.
Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України).
Відповідно до 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
За положеннями абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації
Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Лігран» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір поставки № 5/12 від 05.12.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати (поставляти) у зумовлені строки покупцеві Припій ПОС 40 та Припій ПОС 61, а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати його вартість (т.1, а. с.86-91).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 даного договору, товар постачається покупцю за його попередньою заявкою покупця, яка надсилається за допомогою поштового звязку на адресу постачальника або засобами факсимільного звязку на телефон/факс постачальника.
Факт виконання сторонами умов договору поставки № 5/12 від 05.12.2011 підтверджується документами, які позивачем були надані до перевірки та суду, а саме: видатковими і податковими накладними, рахунками-фактурами (т.1, а. с.120-154).
Оплата отриманого позивачем товару здійснена в безготівковій формі, що підтверджується копіями звіту по операціям за рахунками та не заперечується відповідачем.
Виходячи із змісту вказаних вище документів, складених на підтвердження виконання договору поставки № 5/12 від 05.12.2011, в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Лігран» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
В подальшому придбаний позивачем товар використаний ним у власній господарській діяльності (неспеціалізована оптова торгівля) шляхом реалізації ФОП ОСОБА_2, ПП «Кременчуцька Тарна Мануфактура», ПП «Сервіс Пак», ПВКФ «ДіСтас», що відповідачем не спростовано. Використання позивачем придбаного товару підтверджено наявними в матеріалах справи документами: договір № 06/11 від 17.06.2011, договір № 10-01/12 від 10.01.2012, договір № 10/01/11 від 10.01.2011, договір № 31-01/12 від 31.01.2012, договір поставки № 31-15/12 від 31.05.2012, договір поставки № 01/02-12 від 01.02.2012, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання придбаного товару від ФОП ОСОБА_1
Аналізуючи надані документи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення відповідних господарських операцій та їх використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням формування витрат та податкового кредиту.
Стосовно посилання податкового органу на відсутність документів на підтвердження факту перевезення товару, апеляційний суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
На момент укладення та виконання вказаного вище договору контрагент позивача ТОВ «Лігран» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище договору, використання позивачем придбаного товару у неоподатковуваних операціях.
Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів відповідного виду.
Також укладений позивачем договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.
Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.
Стосовно посилання податкового органу на акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «Лігран» від 28.12.2012 №7250/224/34656476 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.п. 3, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій поставки товару.
З цього приводу апеляційний суд враховує також роз'яснення, наведені у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Згідно даному Листу оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги. Слід також враховувати, що окрім зазначеної інформації, відповідачем не надано належних доказів відсутності трудових та матеріальних ресурсів у вказаного товариства.
Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року та додаткову постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року у справі № 808/6744/13-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко