8.1
про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням недоліків
17 березня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/63/16
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій щодо складання вимоги № Ф-32 від 15.05.2015 та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,-
29 січня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вказаний адміністративний позов.
Ухвалою суду від 01 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу впродовж 5-ти днів з моменту отримання ухвали, усунути недоліки адміністративного позову, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1378,00 грн, а також надати копію адміністративного позову з додатками для відповідача.
Зазначену ухвалу від 01.02.2016 отримано позивачем 07.03.2016, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.
16 березня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про відстрочення оплати судового збору.
Дослідивши вказане клопотання суд вважає його необґрунтованим та не знаходить підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та її вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 88 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відповідно до частини 1 статті 10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Згідно з ч. 2 ст. 10 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу відсутності на його рахунках грошових коштів чи відсутності доходів від здійснення підприємницької діяльності, а тому матеріали позовної заяви не дають можливості задовольнити вказане клопотання та відстрочити позивачу сплату судового збору за подання даного позову.
Посилання позивача на незаконність Закону України "Про судовий збір" суд до уваги не приймає, оскільки вирішення питання про відповідність нормативних актів Конституції України віднесено до компетенції виключно Конституційного Суду України.
Таким чином, клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору до прийняття рішення по справі задоволенню не підлягає.
При цьому, слід зауважити, що у встановлений судом строк, який був достатнім для виправлення недоліків позовної заяви, позивачем вимоги суду, викладені в ухвалі від 01 лютого 2016 року не виконано.
Вказаною ухвалою позов ОСОБА_1 залишено без руху не лише через несплату судового збору, а також через ненадання копії позову та позовних матеріалів для відповідача.
У вказаній частині позивач недоліки також не усунув, копії позову та додатків до нього для відповідача не надав.
Відповідно до положень частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Тобто, з огляду на вищевикладене позивачем не усунуті недоліки, зазначені в ухвалі від 01 лютого 2016 року у зв'язку з чим позовна заява повертається позивачу.
Керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення оплати судового збору відмовити.
Повернути адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій щодо складання вимоги № Ф-32 від 15.05.2015 та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, через неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвалу, яку було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяТ.В. Смішлива