01 березня 2016 р. Справа № 804/16588/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за вересень 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.04.2013 року між ТОВ «РАФТОЛА» та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було укладено Договір №3360 про визнання електронних документів та 16.10.2015 року засобами електронного зв'язку було направлено до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, проте відповідачем не прийнято вказану податкову декларацію з посиланням на те, що підприємством не укладено Договір про визнання електронної звітності. Також, позивач вказує, що відповідачем не було направлено на адресу підприємства письмову відмову у прийнятті податкової декларації, як це передбачено статтею 49 Податкового кодексу України. Крім того, посилання відповідача на відсутність підприємства за місцем знаходження без наявності відповідного запису в ЄДР є необґрунтованими. За викладених обставин вважає дії відповідача з відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за вересень 2015 року протиправними.
До судового засідання представник позивача не з'явився, на адресу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника. Також надав письмові заперечення на позов в обґрунтування яких вказав, що відповідачем не було вчинено дії з відмови у прийняття декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за вересень 2015 року. Вказує, що на час подання позивачем означеної декларації договір №3360 від 25.04.2013 року про визнання електронних документів було розірвано в односторонньому порядку з тих підстав, що під час проведення перевірки відповідності місцезнаходження встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» (код ЄДРПОУ 37006977) зареєстровано 06.04.2010 року як юридична особа та є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в органах податкової служби - Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
25.04.2013 року між ТОВ «РАФТОЛА» та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська укладено договір № 3360 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
16.10.2015 року ТОВ «РАФТОЛА» засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року.
Матеріалами справи підтверджено, що податкова декларація було доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 16.10.2015 року, проте не було прийнято надіслану декларацію з ПДВ, з підстав порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008р. № 233, а саме: для платника не укладено договір про визнання електронної звітності.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 Податкового кодексу України та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 (далі - Порядок № 966), що був чинний на момент подання податкової звітності.
Так, п.49.1 та п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно п. 9 розділу І Порядку № 966, податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.
Відповідно до вимог пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Як передбачено нормою абзацу 1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Відповідно п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, якими визначено обов'язкові реквізити податкової декларації, такий контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації з зазначенням причин такої відмови.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено як обов'язок податкового органу щодо прийняття податкової звітності, так і підстави для відмови у прийнятті контролюючим органом податкової декларації.
Разом з тим, у разі відмови у прийнятті податкової звітності територіальний орган Державної фіскальної служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття.
Пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Так, згідно з положеннями пункту 48.1, пункту 48.3, пунктів 48.4, 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
- відмітка про звітування за спеціальним режимом;
- код виду економічної діяльності (КВЕД);
- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;
- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «РАФТОЛА» за вересень 2015 року містить всі необхідні реквізити передбачені пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.
Із заперечень представника відповідача було з'ясовано, що причиною не прийняття податкової звітності позивача стало встановлена відсутність платника податків за місцезнаходженням, про що податковим органом було складено Акт № 91/15-1/37006977 від 14.01.2015 року та Довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 270 від 14.01.2015 року.
Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон України № 755) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Між тим, слід зазначити, що згідно статті 19 Закону України № 755 у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
У разі ненадання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, встановленою для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення державному реєстратору відповідного повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону (755 IV). Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.19-ОПП (додаток 25).
Таким чином, єдиним доказом відсутності платника податків за юридичною адресою є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі.
Суд зазначає, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.02.2016 року місцезнаходження юридичної особи зазначено: 49017, м. Дніпропетровськ, вул.Возз'єднання, буд. 25; записи про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації в ЄДР не вносились.
Також доказів наявності запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням також станом на 16.10.2015 року відповідачем надано не було.
Суд зауважує, що відсутність позивача за місцем реєстрації є підставою для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, але така відсутність повинна бути визначена у встановленому діючим законодавством порядку, а не лише на підставі довідок чи актів податкового органу.
Крім того, щодо пояснень відповідача про припинення договору №3360 від 25.04.2013 року про визнання електронних документів суд зазначає, що відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Проте відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували факт розірвання даного договору.
За сукупності викладених обставин, оскільки подана ТОВ «РАФТОЛА» податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2015 року оформлена у відповідності до вимог Податкового кодексу України та в ній наявні всі реквізити визначені п.48.3. та п.48.4. ст.48 Податкового кодексу України, дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за вересень 2015 року є протиправними.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Задоволення судом позовних вимог, щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 ПК України. Тому, в такому разі, обов'язок платника податків, щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.
Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Дана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року за № 1503/12/13-12.
У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до абзацу 10 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати податкову декларацію ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за вересень 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, а саме: 16.10.2015 року.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.
Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 275 від 28.12.2015р.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп. присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за вересень 2015 року.
Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за вересень 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, а саме: 16.10.2015 року.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» (код за ЄДРПОУ 37006977) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн. 00 коп., сплачені ТОВ «РАФТОЛА» згідно платіжного доручення № 275 від 28.12.2015р.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Е.О. Юрков