Справа: № 826/25088/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
10 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Україна ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» та ТОВ «Будпромтех Плюс» за період із 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29 квітня 2015 року №245/1-22-08-39137265 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 316621,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 5517716,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного поточного звітного періоду (р.25 декларації з ПДВ) на загальну суму 1655585,00 грн., а саме по періодах: у жовтні 2014 року у сумі 517717,00 грн.; у листопаді 2014 року у сумі 470271,00 грн.; у грудні 2014 року у сумі 667597,00 грн.; завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ) за грудень 2014 року у сумі 3862131,00 грн.
На підставі акту перевірки, 19 червня 2015 року відповідачем прийняті оскаржувані рішення: №0004502208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 316621,00 грн. за основним платежем та у розмірі 79155,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004512208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1655585,00 грн. за основним платежем та у розмірі 413896,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004522208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 3862131,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО», ТОВ «Будпромтех Плюс», у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період.
Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вже було зазначено податковим органом була проведена перевірка при здійсненні фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» та ТОВ «Будпромтех Плюс».
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Будпромтех Плюс», судова колегія зазначає наступне.
ТОВ «Будпромтех Плюс» зареєстровано Вишгородським районним управлінням юстиції за №13341020000004516 від 13.08.2014 року та знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ «Клімат-Україна ЛТД» в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, надалі «Замовник» та ТОВ «Будпромтех Плюс» в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, надалі «Виконавець» було укладено договір №15/09 від 15.09.2014 року, згідно якого Виконавець зобов'язується виконати комплекс робіт з монтажу системи кондиціювання, вентиляції та опалення, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість.
Однак, в ході аналізу податкової звітності, судом була встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Вишгородською ОДШ ГУ Міндоходів у Київській області отримано службову записку ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі від 14.11.2014 року №4870/10-13-07-01-14 про наступне: «Підприємство ТОВ «Будпромтех Плюс» відсутнє за податковою адресою, за даною адресою знаходиться підприємство ТОВ «БЦ Карат».
Крім того, судом апеляційної інстанції було допитано директора ТОВ «Будпромтех Плюс» ОСОБА_4 який під час судового засідання вказав, що до проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будпромтех Плюс» жодного відношення не має, а саме підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК).
На виконання вказаної норми податкового кодексу України, Міністерство фінансів України наказом від 1 листопада 2011 року N 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як і латник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
У ході розгляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_4- засновник і директор ТОВ «Будпромтех Плюс», заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, та як вже було зазначено вище, зареєстрував підприємство на своє ім'я за грошову винагороду.
У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа N21-421a11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків. зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що всі первинні документи, які були підписані від імені ОСОБА_4 підписані невідомою особою, та в силу положень вимог Податкового кодексу України не є первинними, а отже реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будпромтех Плюс» спростовується наведеними вище обставинами.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО», судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ «Клімат-Україна ЛТД» в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, надалі «Покупець» та ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, надалі «Постачальник» було укладено договір поставки №04/08-14 від 04.08.2014 року та від №05/09-14 від 05.09.2014 року згідно яких Постачальник зобов'язується продати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Згідно регістрів синтетичного, аналітичного та бухгалтерського обліку ТОВ «Клімат-Україна ЛТД» вартість за отримані товари по контрагенту ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» були віднесені підприємством ТОВ «Клімат-Україна ЛТД» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 1 675 670 грн. Решта придбаного у ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» товару, станом на 31.12.2014 року знаходилась на складі ТОВ «Клімат-Україна ЛТД», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. 201.
При цьому, ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві за №10681020000025241 від 30.11.2009 року та знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Кількість працюючих - 1 особа.
В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Згідно інформації наданої оперативним управлінням ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службовою запискою №958-26500104 від 20.10.2014 року, в ході відпрацювання ризикових платників, податків доведених терміновою телеграмою Міндоходів України №17019/7/99-99-20-02-0117 від 17.07.2014 року, які мають зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за операціями червня 2014 року, співробітниками ОУ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено, що основним постачальником TOB ТК «Агро-Інкам СВО» є ТОВ Фірма «Діно», яке постачає побутову техніку.
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що в аналогічний період, TOB ТК «Агро-Інкам СВО» здійснювало реалізацію «сумішей рослинно-вершкових» та масло на молокозаводи.
Крім того, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в межах відпрацювання Наказу №110/дск на підприємство було направлено запити №3506/26-50-15-03-22 від 17.09.2014 року, №4053/26-50-15-03-22 від 30.10.2014 року щодо надання інформації та її документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Торгова компанія «Агро- Інкам СВО» з контрагентами.
Однак, ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» не надало у відповідь на вищевказані запити документальне підтвердження господарських операцій.
Відповідно висновку №820/9-26-50-0703 від 22.09.2014 року про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України встановлено відсутність ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО» за податковою адресою.
Крім того, до ОУ ГУ ДФС у Київській області було направлено запит №2212 від 15.12.2014 року на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 (директор ТОВ ТК «Агро- Інкам СВО»), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Станом на дату складання податкової інформації відповідь не надходила».
Більше того, згідно даних ЄРПН ТОВ ТК «Агро-Інкам СВО» в період 01.06.2014-30.11.2014 p.p. надавало на адресу своїх контрагентів-покупців послуги з технічної адаптації макетів друкованих рекламних матеріалів для подальшого використання для розробки рекламних матеріалів, Послуги з проведення банерної та контекстної рекламної кампанії «LG Smart TV» в мережі Інтернет, в період з 19.09.2014 року по 18.10.2014 року, в інтересах Клієнта Замовника, Послуги Агентства з планування та проведення Рекламних кампаній продукції Клієнта Замовника, інформаційно - консультаційні послуги, послуги з надання споживачам тютюнової продукції групи компаній JTI, які досягли 18-ти років, інформації про Продукцію у жовтні 2014 року, згідно Додатку №1 до Дог.011014У від 01.10.14.
Враховуючи те, що згідно даних форми 1-ДФ у штаті ТОВ ТК «Агро-Інкам СВО» перебуває 1 особа (директор), вбачається неможливість надання вказаних послуг ТОВ ТК «Агро-Інкам СВО» на адресу позивача, зокрема перевезення та передача великої кількості кондиціонерів та устаткування для них, таким чином, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничих потужностей ТОВ ТК «Агро-Інкам СВО» самостійно не могло надавати вищенаведені імпортовані товари.
Крім того, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження перевезення вказаної техніки від контрагента до позивача, зокрема відсутні товаро-транспорті накладні.
З сукупного аналізу наведених обставин справи та вимог податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Торгова компанія «Агро-Інкам СВО», ТОВ «Будпромтех Плюс», у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, та як наслідок відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції бере до уваги постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №826/7006/15 за позовом ТОВ «Клімат-Україна ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі про визнання протиправним наказу, якою визнано протиправним та скасовано наказ №664 на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, однак вважає зазначити, що це не є безумовною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Так, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Судом апеляційної інстанції досліджено всі наявні в матеріалах справи первинні документи, перевірено рух активів, та з урахуванням інформації, використаної в ході даної перевірки, встановлено укладання договорів, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат. Як наслідок, колегією суддів узгоджено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентами, суперечать інтересам держави і суспільства, та є такими що порушують публічний порядок.
Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року - скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Україна ЛТД» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.