"14" березня 2016 р. справа № 808/5332/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі №808/5332/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-Сервіс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач 20.08.2015 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 року №0001132201.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001132201 від 21 липня 2015 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Твінс-Сервіс ЛТД», зареєстровано як юридична особа 26.05.2004 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 32937394), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією виписки з Єдиного держаного реєстра юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.13,14). Також позивач зареєстрован платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100141748 (а.с.34).
Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя в період з 25.02.2015 року по 27.02.2015 року проводилась документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Легардо Груп», ТОВ «КП Стрім Трейд» у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 06.03.2015 року було складено акт №29/2202/32937394 (а.с.37-58).
Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 (із змінами та доповненнями), пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого у Мін'юсті України 05.06.1995 року за №168/704, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 та 200.2 ст. 200, п.п. 198.1, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІV, тобто ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 670192,00 грн., в т.ч.: у жовтні 2014 року - 420190,00 грн., у листопаді - 250001,80 грн..
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000732202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 670192,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 335096,00 грн. (а.с.67).
В порядку адміністративного оскарження позивачем 19.05.2015 року було подано до Головного управління ДФС у Запорізькій області скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення (а.с.68-74).
За результатами розгляду скарги ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.04.2015 року, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.04.2015 року №0000732202 в частині 583359,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та 291679,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (по взаємовідносинах з ТОВ «КП Стрім Трейд») і залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині (по взаємовідносинах з ТОВ «Легардо Груп»), а скаргу в цій частині - без задоволення (а.с.75-77).
21.07.2015 року податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001132201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86833,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 43416,50 грн..
Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що придбані ТОВ «Твінс-Сервіс ЛТД» товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані підприємством на підставі накладних та в подальшому використані позивачем для виготовлення власної продукції, що в свою чергу призвело до змін в активах позивача та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Внаслідок цього у позивача виникло право щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Легардо Груп».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.
Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.
Податковим органом а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції не спростовано того факту, що позивач та його контрагенти є платниками податку на додану вартість (в тому числі на час проведення господарських операцій) та сплачують такий податок, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.09.2014 року між ТОВ !Твінс - Сервіс ЛТД» і ТОВ «Легардо Груп» було укладено договір купівлі-продажу №1209/-1/14 (а.с.78-79), відповідно до умов якого ТОВ «Легардо Груп» (Продавець) зобов'язався поставити ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» (Покупцю) матеріали, комплектувальні, технологічне оснащення (товар) в асортименті, кількості та по ціні, що оговорюються додатково, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар згідно з умовами договору.
На виконання вказаного договору позивачем було надано до перевірки та додано до матеріалів справи: видаткову накладну ЛГ-092537 від 25.09.2014 року, за якою було поставлено вольфрам штапик у кількості 200 кг на суму 144000,00 грн., молібден штапик у кількості 200 кг на суму 136 999,20 грн., ферохром ФХ005А у кількості 2000 кг на суму 240 000,00, на загальну суму 520 999,20 грн. (ПДВ - 86833,20 грн.); податкову накладну від 25.09.2014 року № 439; товарно-транспортну накладну від 25.09.2014 року; довіреність №376/1 від 25.09.2014 року; витяг з журналу виданих довіреностей ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД»; акт здачі - прийняття робіт №1 від 03.10.2014 року; платіжне доручення, яким було оплачено послуги перевізника №6225 від 17.10.2014 року; картики -рахунку, відповідно до яких придбаний товар надійшов на основний склад позивача (а.с. 80, 81, 82, 83-84, 85, 86, 88-91).
Перелічені первинні документи відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Колегія судддів зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Так, видача товарно-матеріальних цінностей зі складу позивача на виробництво підтверджується відповідними записами у картках складського обліку матеріалів ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД»: картки складського обліку матеріалів, видаткові накладні ЛГ-092537 від 25.09.2014 року; вимоги №39 від 31.10.2014 року, №43 від 31.11.2014 року, №47 від 31.12.2014 року, № 38 від 31.10.2014 року; № 42 від 30.11.2014 року; № 48 від 31.12.2014 року, № 37 від 31.10.2014 року, № 41 від 30.11.2014 року, № 49 від 31.12.2014 року (а.с.94,93, 92).
Придбані у вересні 2014 року у ТОВ «Легардо Груп» вольфрам штапик, молібден штапик та ферохром ФХ005А позивачем використано для виготовлення власної продукції - сплаву ЕІ-961Л в жовтні-грудні 2014 року, що підтверджується картками-рахунками, актами списання матеріалів ( а.с. 88-91, 104, 105, 106).
Виготовлений позивачем сплав ЕІ-961Л з використанням вольфрама штапика, молібдена штапика та ферохрома ФХ005А було в подальшому реалізовано ЗАТ «МОТОР СІЧ» на виконання договору № 0402 (ПУ) на поставку ливарної продукції від 04.02.2013 року (а.с.107-113).
Згідно довідки АА №553112 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача за КВЕД-2010 відноситься, крім іншого, лиття сталі (код КВЕД 24.52) та виробництво інших готових металевих виробів (код КВЕД 25.99) (а.с.15).
Як вказано в довідці про загальну інформацію щодо ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» та результати його діяльності за період жовтень, листопад 2014 року (додаток № 1 до акта перевірки від 06 березня 2015 року № 29/2202/32937394) в штаті підприємства працює 149 осіб, за сумісництвом - 20 осіб, а отже позивач має необхідну кількість працівників для здійснення металургійної переробки металобрухту та виготовлення ливарної продукції (а.с.59-64).
З урахуванням заначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що придбані ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані підприємством на підставі накладних, та в подальшому використані позивачем для виготовлення власної продукції, що в свою чергу призвело до змін в активах позивача та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Внаслідок цього у позивача виникло право щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Легардо Груп», з чим погоджується колегія суддів.
Апелянтом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані ТОВ «Легардо Груп», були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача є платниками податку на додану вартість та сплачує його.
Отже, ТОВ «Твінс Сервіс - ЛТД» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договорами, укладеними з ТОВ «Легардо Груп», відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).
Колегія суддів не приймає посилань апелянта на пояснення директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Легардо Груп» ОСОБА_1, який пояснив, що зареєстрував підприємство за грошове винагородження, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, виходячи з наступного.
Платник податку на додану вартість (покупець товару, робіт/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (робіт/послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.
Навіть у разі, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги, і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомості щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0001132201 від 21 липня 2015 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2015 року апелянту відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у зазначеній справі та відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до норм статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» із змінами, внесенеми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII.
Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір в розмірі 260,50 грн. (а.с.3).
Таким чином, апелянту при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити 286,55 грн. (260,50*110% = 286,55).
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки сплату судового збору було відстрочено до прийняття рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 286,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі №808/5332/15 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі №808/5332/15 залишити без змін.
Стягнути до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 55 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак