ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2016 року № 826/26484/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (відповідач-1), Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Медведєвої Олени Олегівни (відповідач-2)
третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
провизнання незаконною та скасування постанови від 14.10.2015 р.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Медведєвої Олени Олегівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2015 року, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Медведєвою Оленою Олегівною (ВП №49047270) за виконавчим написом №1332 від 18.09.2013 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, такою, що винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших норм чинного законодавства, оскільки неправомірними є дії відповідача-2 щодо прийняття в провадження виконавчого напису нотаріуса з одночасним винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явились.
17.02.2016 року через канцелярію суду Старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Медведєва Олена Олегівна надіслала заперечення проти позову, в яких просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
З огляду на неявку в судове засідання представників відповідачів та третьої особи, які згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем на підставі заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1332 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1.
14.10.2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Медведєвою Оленою Олегівною була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2015 року позивач отримав 27.11.2015 року, що підтверджується листом Лівобережного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 02.12.2015 року №31/52-Д-І-1220.
Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч.1 ст.6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
У ч.1 ст.17 Закону №606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно ст. 90 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425-XII (надалі - Закон №3425-XII) стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
У п.4 ч.2 ст.17 Закону №606-XIV зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону №606-XIV інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно п.3 ч.2 ст.22 Закону №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи зміст п.2 ч.1 та п.3 ч.2 ст.22 Закону №606-XIV, виконавчі написи нотаріусів, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, починаючи з наступного дня після набрання ними юридичної сили.
У ст.91 Закону №3425-XII зазначено, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.
Вказані норми кореспондуються з п.п.9.1 п.9 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (надалі - Порядок №296/5), у якому зазначено, що виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є фізична особа, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом року з моменту вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Твердження позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови підтверджується наступним.
Виконавчий напис №1332, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем набрав юридичної сили 18.09.2013 року, про що зазначено у виконавчому написі та в постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2015 року.
Стягувачем заяву на примусове виконання відповідачу-1 подано 05.10.2015 року, про що зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2015 року.
Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена відповідачем-2 14.10.2015 року.
З вищезазначеного вбачається, що з моменту набрання юридичної сили виконавчим написом №1332 від 18.09.2013 року і до дня звернення представника стягувача - TOB «Кредитні ініціативи» із заявою на примусове виконання до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві 05.10.2015 року та винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2015 року минуло більше ніж 2 роки.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
Однак, відповідачем-2 в порушення вказаних норм було прийнято до виконання виконавчий напис нотаріуса №1332 від 18.09.2013 року, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився.
При цьому, судом також враховано пояснення відповідача-2, що викладені у її запереченнях, а саме, відомості про те, що 14.01.2016 року Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Медведєвою О.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV.
Відповідно до ч.2 ст.82 Закону №606-XIV боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно ч.5 ст.82 Закону №606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст.69-71, 94, ч ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О.Іщук