"14" березня 2016 р.
справа № 808/3903/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі №808/3903/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот - Плюс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач 17.07.2015 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача по залишенню без розгляду заяви позивача від 16.04.2015 року про податковий компроміс та зобов'язати відповідача розглянути вказану заяву ТОВ «СОТ ПЛЮС».
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби Запорізькій області по залишенню без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» від 16.04.2015 року про податковий компроміс.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» від 16.04.2015 року про податковий компроміс.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС», зареєстровано як юридична особа 09.07.2008 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 36015137), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.78).
Відповідач - Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.
Листом вих. №16/04 від 16.04.2015 року в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, позивачем подано до податкового органу заяву про податковий компроміс. Відповідно до поданої заяви позивач намагався уточнити податкові зобов'язання з ПДВ шляхом подання уточнюючих розрахунків за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року. Вказані уточнюючі розрахунки були надані разом із заявою про податковий компроміс та переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації для застосування процедури податкового компромісу (а.с.9-77).
Листом №4356/15-1 від 28.04.2015 року податковий орган повідомив позивача, що заяву про податковий компроміс залишено без розгляду у зв'язку із тим, що вказана заява та уточнюючі розрахунки з ПДВ надані всупереч вимогам підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України (а.с.8).
Вважаючи дії відповідача по залишенню заяви про податковий компроміс без розгляду протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту листа про залишення заяви про податковий компроміс без розгляду №4356/15-1 від 28.04.2015 року, не можливо встановити підстави для залишення вказаної заяви без розгляду. З тесту листа вбачається, що як на підставу для залишення заяви без розгляду зазначено лише поняття податкового компромісу, проте не вказано: чому саме і з яких підстав відповідач таку заяву не розглянув. Надана позивачем до податкового органу заява про податковий компроміс відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 та подана у строк, встановленим підрозділом 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».
Відповідно до п.1 підрозділу 9-2, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Порядок дій контролюючих органів при виконанні положень підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено в Методичних рекомендаціях щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 (далі - Методичні рекомендації).
Пунктом 3.1 розділу 3 Методичних рекомендацій встановлено, що для початку застосування процедури застосування податкового компромiсу, платник податкiв, який вирiшив скористатися такою процедурою, може подати протягом 90 днiв з дня набрання чинностi Законом № 63 до контролюючого органу за основним мiсцем свого податкового облiку: у випадках, визначених у абзацах 1 та 2 пункту 2.2 цих Методичних рекомендацiй - уточнюючi розрахунки з ПДВ та/або податку на прибуток пiдприємств за будь-якi податковi перiоди до 1 квiтня 2014 року (з урахуванням строкiв давностi, встановлених статтею 102 Кодексу), в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначеннi об'єкта оподаткування податком на прибуток пiдприємств та/або суму завищення податкового кредиту з ПДВ та заяву, в якiй платником податкiв зазначається iнформацiя щодо мотивiв подання уточнюючого розрахунку для застосування до нього процедури досягнення податкового компромiсу.
В розділі 2 Методичних рекомендацій зазначено, що під строками давності згідно із статтею 102 Кодексу розуміється визначення грошових зобов'язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Пунктом 4.3 Методичних рекомендацій встановлено, що з метою застосування податкового компромісу платник подає окремий уточнюючий розрахунок з ПДВ за кожний окремий звітний період. Оскільки процедура податкового компромісу застосовується за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу (пункт 1 підрозділу 9-2 розділу XX Кодексу), подання уточнюючих розрахунків з ПДВ обмежується звітними періодами (місяць, квартал), які припадають на період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно.
У зв'язку із чим, початковий термін застосування податкового компромісу є квітень 2011 року.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із заявою про податковий компроміс надано до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та розшифровки податкових зобов'язань Д5 з контрагентом ТОВ «Ітера Сервіс» за період червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, тобто, в межах строків визначених підрозділом 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Відповідно до п.11 підрозділу 9-2 податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Згідно із п. 3 підрозділу 9-2 процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.
Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.
Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.
Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов'язань вважається узгодженою.
У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами:
1) приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов'язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу;
2) складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку.
Податкове повідомлення-рішення або довідку контролюючий орган направляє платнику податків у порядку, передбаченому статтями 42 та 58 цього Кодексу.
Відповідно до п.5 підрозділу 9-2 платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
Як було встановлено судом першої інстанції, за період, за який позивач подав заяву про досягнення податкового компромісу, вже була проведена перевірка, однак відповідачем не надано жодних доказів винесення будь-яких рішень, за наслідками її проведення.
За наслідками розгляду заяви позивача про досягнення податкового компромісу перевірка не проведена, податкове повідомлення-рішення не прийняте, а вказана заява залишена без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту листа про залишення заяви про податковий компроміс без розгляду № 4356/15-1 від 28.04.2015 року, не можливо встановити підстави для залишення вказаної заяви без розгляду. У тексті вказаного листа як на підставу для залишення заяви без розгляду зазначено лише поняття податкового компромісу, проте не вказано чому саме і з яких підстав відповідач таку заяву не задовольнив.
Також колегія суддів зазначає, що відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про податковий компроміс, не прийняв відповідного рішення згідно норм Податкового кодексу України та не навів чіткі підстави для залишення її без розгляду.
Таким чином, надана позивачем до податкового органу заява про податковий компроміс відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13 та подана у строк, встановленим підрозділом 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не доведено правомірність дій по залишенню без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» від 16.04.2015 року про податковий компроміс.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Також колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року відстрочено апелянту (відповідачу) сплату судового збору до ухвалення рішення у зазначеній справі та відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до норм статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір” із змінами, внесенеми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII.
Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір в розмірі 73,08 грн. (а.с.3).
Таким чином, апелянту при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити 80,39 грн. (73,08*110% = 80,39).
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки сплату судового збору було відстрочено до прийняття рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 80,39 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі №808/3903/15 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі №808/3903/15залишити без змін.
Стягнути до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак