ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
15 березня 2016 року 08:47 справа №826/17148/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"
до1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Нілової Ангеліни Олександрівни 2. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Нілової Ангеліни Олександрівни (далі по тексту - відповідач 1), Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 липня 2015 року №22774604; 2) зобов'язати відповідача 2 зареєструвати право власності за позивачем на нежитлові приміщення у літ. В-1, В1-3, В2-1, В3-1, В4-1, В5-1. В6-1, В7-1, В8-1, В9-1 блок цеху МСЦ-9, блок цеху ЦТЛ у підвалі поз. 1-2, 1; на першому поверсі поз. 48, 58-62; в антрес. Поверсі поз. 42-47, загальною площею 1 854,1 м2, які знаходяться за адресою: м Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 147.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17148/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 23 грудня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Нілової А.О. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 липня 2015 року №22774606 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 01 липня 2015 року за реєстраційним №12117530 та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, за суб'єктом: ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", податковий номер 38750239.
Зазначене рішення мотивоване наступним: заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна (арешт на все майно попереднього власника); подані заявником рішення суду від 01 липня 2011 року, ухвала суду від 31 травня 2012 року, ухвала суду від 10 березня 2015 року, ухвала суду від 15 серпня 2014 року оформлені неналежним чином (відсутні зображення державного герба України, неможливо встановити дати набрання законної сили ухвал суду).
Позивач вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, оскільки до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень додано усі необхідні документи; судові рішення оформлені належним чином, тому у відповідача відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права власності на вказаний об'єкт не рухомого майна.
Відповідач 1 письмових заперечень проти позову до суду не надав.
Відповідач 2 у письмовому запереченні проти позову вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, та зазначив, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, а Міністерство юстиції України не є тим суб'єктом владних повноважень, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію прав.
Суд звертає увагу на те, що витребуваних документів, відповідачами до суду не надано.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи на спірний об'єкт нерухомого майна, однак будь-які документи на вимогу суду не надходили.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі місту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Частина перша статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Пункт 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Згідно частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Частина четверта статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень може мати місце за наявності вичерпних підстав, визначених Законом.
Таким чином в межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність підстав для відмови позивачу в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, та правомірність відмови в державній реєстрації прав.
Як свідчать обставини справи, із заявою про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, позивач звернувся на підставі рішення суду, яким визнано право власності на предмет іпотеки, яким є вказане нерухоме майно.
Так, згідно рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 липня 2011 року у справі №2-3460/11 визнано за ПАТ "Хоум Кредит Банк" право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором №98.840.07.21.1 від 23 жовтня 2007 року, а саме на нежитлові приміщення у літ. В-1, В1-3, В2-1, В3-1, В4-1, В5-1. В6-1, В7-1, В8-1, В9-1 блок цеху МСЦ-9, блок цеху ЦТЛ у підвалі поз. 1-2, 1; на першому поверсі поз. 48, 58-62; в антрес. Поверсі поз. 42-47, загальною площею 1 854,1 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ "Хоум Кредит Банк" за кредитним договором №91.840.07.21 від 23 жовтня 2007 року в сумі 2 291 018,00 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 серпня 2014 року замінено стягувача виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 липня 2011 року у справі №2-3460/11 на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про реєстрацію обтяження нерухомого майна в інтересах ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".
Так, згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 23 жовтня 2007 року №91.840.07.21.1.
Як встановлено вище, право власності на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором фактично визнано за позивачем.
Пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) зокрема встановлено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Крім того, підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором визначено: "заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна", однак позивачем подано заяву про державну реєстрацію прав (щодо права власності), а не про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна.
Суд також не приймає до уваги посилання державного реєстратора на те, що подані позивачем рішень суду оформлені неналежним чином, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.
Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи копії рішень Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська містять підписи та відбитки гербової печатки суду, тобто засвідчені належним чином, текст написаний розбірливо, не містить підчищень або дописок, закреслених слів та інших не обумовлених в них виправлень, а також пошкоджень, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, тому судом не встановлено невідповідності вказаних судових рішень вимогам чинного законодавства.
Таким чином, проаналізувавши зазначені правові норми та зміст матеріалів справи, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора від 10 липня 2015 року №22774606 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому позовні вимоги в частині скасування спірного рішення підлягають задоволенню.
Поряд з цим суд не погоджується з позовним вимогами про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, оскільки прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень належить до дискреційних повноважень державного реєстратора, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Нілової Ангеліни Олександрівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 липня 2015 року №22774606.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов