"10" березня 2016 р.Справа № 916/139/16
За позовом: садівничого товариства "Синтетика"
до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Синтез"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області
про визнання державного акту на право постійного користування землею недійсним
Суддя - Цісельський О.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 (керівник)
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, садівниче товариство "Синтетика", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю "Синтез", в якій просить суд визнати таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею Б №055778, виданий Комінтернівською районною радою народних депутатів Одеської області в 1988 році, ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів на право безстрокового і безоплатного користування 9,4 гектарами землі розташованих на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для ведення колективного садівництва.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2016р. позовну заяву (вх.№153/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/139/16, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Одеській області та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
23.02.2016р. позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову (вх.№2-969/16), відповідно до якої просить суд визнати недійсним Державний акт на право користування землею Б №055778, виданий Комінтернівською районною радою народних депутатів в Одеській області в 1988 році ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів на право безстрокового і безоплатного користування 9,4 гектарами землі розташованих на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для ведення колективного садівництва.
Зазначену заяву судом прийнято до розгляду.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, згідно поданої позивачем до матеріалів справи довідки ТДВ "Синтез" №1 від 20.01.2016р. вбачається, що проти задоволення позовних вимог Садівничого товариства "Синтетика" відповідач не заперечує.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду письмові пояснення (вх.№5040/16 від 29.02.2016р.) відповідно до яких зазначило, що згідно Земельного кодексу України в Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відсутні повноваження щодо вирішення питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим, дане питання підлягає вирішенню виключно в судовому порядку.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
26.05.1988р. відбулись організаційні збори працівників та службовців ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів.
Рішенням організаційних зборів працівників та службовців ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів відкритим голосуванням було прийнято рішення, оформлене протоколом №1 від 26.05.1988р. про створення Садівничого товариства "Синтетика".
10.08.1988р. відбулись загальні збори СТ "Синтетика", на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом №2 про затвердження статуту СТ "Синтетика"
Комінтернівською районною радою народних депутатів Одеської області у 1988 році було видано ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів державний акт на право користування землею Б№055778 на право безстрокового і безплатного користування 9,4 гектарами землі, розташованих на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для організації колективного садівництва.
ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів №180 від 23.07.1988р. було погоджено передачу зазначеної земельної ділянки правлінню СТ "Синтетика" для розподілу між працівниками заводу.
На підставі наказів ММП УССР №15й №156 від 1988р., ОСОБА_3 завод синтетичних виробів перейменовано у Досвідно-експерементальний завод "Синтез", що підтверджується довідкою товариства з додатковою відповідальністю "Синтез" №23 від 12.08.2015р.
12.07.1991р. відбулись загальні збори трудового колективу ДЕЗ "Синтез".
На підставі рішення трудового колективу ДЕЗ "Синтез", оформлене протоколом №4 від 12.07.1991р. ДЕЗ "Синтез" перейменовано в Орендне підприємство "Синтез".
У відповідності з договором купівлі-продажу №30 від 01.12.1993р. та рішення РІК №118 від 09.06.1994р. ОП "Синтез" перейменовано у ПТАО "Синтез" та зареєстровано як закрите акціонерне товариство.
На підставі рішення акціонерів, оформлене протоколом №1 від 19.01.2011 року ПТЗАО "Синтез" перейменовано у товариство з додатковою відповідальністю "Синтез".
В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що Садівниче товариство "Синтетика" є фактичним користувачем вищезазначеної земельної ділянки площею 9,4 га, проте у зв'язку із неналежним оформленням земельно-облікової документації право користування не було оформлено відповідним чином.
За весь час користування земельною ділянкою площею 9,4 га по цей час СТ "Синтетика" є платником земельного податку до бюджету, включаючи земельні ділянки загального користування, земельні ділянки які не приватизовані членами товариства, а також земельні ділянки, які приватизовані членами товариства.
25.09.2014р. відповідач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою №27, де зазначив, що СТ "Синтетика" є фактичним користувачем земельної ділянки площею 9,4 га на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області,що призначена для колективного садівництва, а ТДВ "Синтез", навпаки, не є належним землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки, у зв'язку з чим просить припинити право постійного користування заводу землею за державним актом Б №055778, наданого згідно з рішенням виконкому Комінтернівської ради народних депутатів, на користь Новодофінівської сільської ради з подальшою передачею у користування СТ "Синтетика" у відповідності до вимог земельного законодавства.
Зі змісту листа Головного управління Держземагенства в Одеській області від 12.11.2014р. №19-15-0.9-10677/2-14 вбачається, що Державний акт на право користування землею серії Б№055778 від 1988р. було видано ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів для організації колективного садівництва ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів, проте докази, які б свідчили, що товариство додатковою відповідальністю "Синтез" є правонаступником ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів відсутні.
Зі змісту довідки товариства з додатковою відповідальністю "Синтез" №1 від 20.01.2016р. вбачається, що проти задоволення позовних вимог Садівничого товариства "Синтетика" не заперечує.
Отже, з врахуванням того, що державний акт на право користування землею Б№055778, виданий Комінтернівською районною радою народних депутатів Одеської області у 1988 році ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів на право безстрокового і безплатного користування 9,4 гектарами землі на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, перешкоджає громадянам - членам СТ "Синтетика" здійсненню своїх законних прав щодо безстрокового користування земельною ділянкою площею 9,4 га для організації колективного садівництва, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкт їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Крім того, згідно ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Частиною першою ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” (із змінами та доповненнями) з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
За приписами ст.140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що ОСОБА_3 завод синтетичних виробів, якому в 1988 році було видано державний акт на право користування землею Б№055778 на право безстрокового і безплатного користування 9,4 гектарами землі, розташованих на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для організації колективного садівництва, після ряду реорганізаційних заходів було перетворено у товариство з додатковою відповідальністю "Синтез", проте, будь-які докази того, що товариство з додатковою відповідальністю "Синтез" є правонаступником ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів, до якого перейшло, зокрема й право безстрокового і безплатного користування 9,4 гектарами землі, розташованих на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України припинення юридичної особи чи смерть власника є підставою для припинення права власності.
За переконанням суду, визнання недійсним Державного акту на право користування землею Б№055778, виданий Комінтернівською районною радою народних депутатів в Одеській області ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів на право безстрокового і безоплатного користування 9,4 гектарами землі розташованих на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для ведення колективного садівництва є засобом належного захисту прав позивача щодо здійснення своїх законних прав щодо безстрокового користування земельною ділянкою площею 9,4 га для організації колективного садівництва.
За таких обставин, позовна заява садівничого товариства "Синтетика" є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, оскільки спір у цій справі є спором про право, який виникає з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, у зв'язку з чим та з урахуванням приписів ст.ст.1, 12 ГПК України, суд вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, зважаючи на те, що публічно-правовий спір у даній справі відсутній.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов беззаперечного висновку, що позовні вимоги садівничого товариства "Синтетика" обґрунтовані, законні, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Визнати Державний акт на право користування землею Б №055778, виданий Комінтернівською районною радою народних депутатів в Одеській області ОСОБА_3 заводу синтетичних виробів на право безстрокового і безоплатного користування 9,4 гектарами землі, розташованих на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для ведення колективного садівництва від 1988р. - недійсним.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 березня 2016 р.
Суддя О.В. Цісельський