"10" березня 2016 р.Справа № 916/7/16
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: Байда О.Г.- згідно довіреності №925 від 07.08.2015р.
Від відповідача: ОСОБА_2 - згідно довіреності №1 від 28.01.2016р.
Від третьої особи: ОСОБА_3 - згідно довіреності №220/831/д від 30.12.2015р.
Суть спору: Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1 ) , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-Вч НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у сумі 60 822 грн.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 25.02.2016р., з метою повного та всебічного розгляду справи, до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом залучено Міністерство оборони України. Зазначена третя особа повністю підтримує позицію відповідача у справі.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:
31 жовтня 2012р. між Вч НОМЕР_2 (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений Договір №74, згідно якого Постачальник зобовязався поставити і передати у власність Замовника вироблене в Україні речове майно (товар), а Замовник зобовязався забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами, згідно специфікації, на загальну суму 60 822 грн. Строк дії Договору - до 31.12.2012р. (п.9.3).
Згідно п.2.3 Договору товар постачається Замовнику на адресу: м.Симферополь, вул. Льдозаводська, 1. Відповідно до п.3.5 Договору прийняття товару за кількістю (асортиментом), якістю оформлюється актами, які підписуються уповноваженими особами Замовника та Постачальника, і скріплюються печатками. Також за результатом прийому товару Замовником підписується видаткова накладна Постачальника.
За умовами розділу 4 Договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України - гривні. Платником за цим Договором є Замовник. Сума даного Договору складає 60 822 грн. Ціни на товар є фіксованими і зміні не підлягають. Розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання Замовником товару та належним чином оформлених документів Постачальника: - видаткова накладна; рахунок фактура. Платіжні зобовязання Замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок Замовника.
Відповідно до п.5.2 Договору Замовник зобовязаний сплатити вартість товару у порядку, передбаченому цим Договором.
Позивач у справі зазначає, що він належним чином виконав свої зобовязання за Договором та поставив Вч НОМЕР_2 товар на загальну суму 60 822 грн., що підтверджується видатковою накладною №21 від 26.12.2012р. та актом приймання №1506 речового майна , та надав відповідачу видаткову накладну та рахунок - фактуру для проведення оплати. Згідно з видатковою накладною №21 від 26.12.2012р. строк оплати настав 06.01.2013р. Але оплату здійснено не було.
Спільною директивою Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України від 13.10.2014р. №322/1/36дск правонаступником Вч НОМЕР_2 визначено Вч НОМЕР_1 .
За таких обставин, позивач просить суд стягнути заборгованість у сумі 60 822 грн. з Вч НОМЕР_1 , як універсального правонаступника В/ч НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначає, що за приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за приписами ст.107 Цивільного кодексу України права та обовязки юридичної особи , що припиняється переходять до правонаступника відповідно до передавального акту (розподільчого балансу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобовязань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобовязання, які оспорюються сторонами. За таких обставин, відповідач не вважає доведеним факт правонаступництва ним В/ч НОМЕР_2 у частині правовідносин за Договором №74 від 31.10.2012р. на підставі лише копії листа Управління тилу Збройних Сил України.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів у підтвердження позовних вимог.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2012р. між Вч НОМЕР_2 (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений Договір №74, згідно якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Замовника вироблене в Україні речове майно (товар), а Замовник зобов'язався забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами, згідно специфікації, на загальну суму 60 822 грн.
Відповідно до п.5.2 Договору Замовник зобов'язаний сплатити вартість товару у порядку, передбаченому цим Договором.
За умовами розділу 4 Договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України - гривні. Платником за цим Договором є Замовник. Сума даного Договору складає 60 822 грн. Ціни на товар є фіксованими і зміні не підлягають. Розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання Замовником товару та належним чином оформлених документів Постачальника: - видаткова накладна; рахунок фактура. Платіжні зобов'язання Замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок Замовника.
Отже, сторони за Договором домовилися, що платіжні зобов'язання Замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок Замовника.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів фактичного надходження коштів на казначейський рахунок Замовника - Вч НОМЕР_2 для оплати товару, отриманого за Договором №74 від 31.10.2012р. Наданий позивачем до матеріалів справи лист тимчасово виконуючого обов'язки начальника Тилу Збройних Сил України від 17.08.2015р. за №341/11/6758 не може бути належним та допустимим доказом наявності бюджетного призначення та фактичного надходження коштів на казначейський рахунок Замовника, адже, по-перше, Тил Збройних Сил України не є компетентним органом, який може підтвердити таку інформацію; по-друге, зазначений лист не містить переліку договорів, за якими виділялося бюджетне асигнування ; по-третє, лист не містить інформації щодо фактичного надходження коштів на казначейський рахунок Замовника за Договором №74 від 31.10.2012р.
За таких обставин, на думку суду, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є не обґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача у справі на недоведеність факту правонаступництва Вч НОМЕР_3 \ч НОМЕР_2 , то з цього приводу слід зазначити, що факт правонаступництва не заперечується Міністерством оборони України, що підтверджується листом юридичного департаменту Міністерства оброни України від 23.02.2016р. за №298/4/463. Крім того, у даному випадку, правонаступництво є універсальним, оскільки всі права та обов'язки Вч НОМЕР_2 було передано Вч НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15 березня 2016р.
Суддя Н.В. Рога