09.03.2016 р. Справа№ 5015/3233/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області
на дії органу державної виконавчої служби - Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ
у справі №5015/3233/12
за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, м.Київ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроекспорт”, м.Миколаїв Львівської області
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторг”, м.Миколаїв Львівської області
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області
про стягнення 10 226 892,01 грн.
За участю представників сторін:
від стягувача не з'явився;
від скаржника (від відповідача-3) ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 03.03.2015 року);
від ДВС не з'явився.
від відповідача-1 не з'явився;
від відповідача-2 не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть скарги: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” на дії органу державної виконавчої служби - Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №5015/3233/12 за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроекспорт”, до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторг” та до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” про стягнення 10 226 892,01 грн.
У вказаній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” просить:
1. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору по ВП №47625845 від 23.07.2015р.;
2. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП №47625845 від 23.07.2015р.
Хід розгляду скарги викладено в ухвалах суду.
Стягувач, відповідач-1, відповідач-2 та Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.
Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав.
Розглянувши скаргу на дії органу державної виконавчої служби, суд встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2012р. у справі №5015/3233/12 позов задоволено повністю, вирішено cтягнути з ТзОВ “Агроекспорт” заборгованість за кредитним договором № 0009/08/10-КLМVІ від 28.03.2008 року в розмірі 10 154 825,05 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0009/08/10-КLМVІ від 28.03.2008 року вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі та споруди: цегляний гараж літ. Б, цегляна насосна - В, цегляний склад нафтобази - Г, цегляна автозаправка - Д, цегляні насосні - Е, Є, цегляний навіс для тари - Ж, металеві резервуари 1, 3-13, 16, 17, металеві резервуари - 18-20, 21-35, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72 “б” та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Агроторг” (81600, Львівська обл., Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37, код ЄДР 30233002)
Також відповідно до вказаного рішення суду в рахунок погашення заборгованості у розмірі 10 154 825,05 грн. за кредитним договором № 0009/08/10-КLMVI від 28.03.2008 року звернути стягнення на предмет застави на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, а саме: трактор колісний САЗЕ 8940, 2001 р. в., двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № ТА13096, що знаходиться за адресою Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Лепких, 42а та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”.
12.11.2012р. на вконання вищезазначеного рішення суду було видано судовий наказ про звернення стягнення на предмет застави на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, а саме: трактор колісний САЗЕ 8940, 2001 р. в., двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № ТА13096, що знаходиться за адресою Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Лепких, 42а та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” в рахунок погашення заборгованості у розмірі 10 154 825,05 грн. за кредитним договором № 0009/08/10-КLMVI від 28.03.2008 року.
27.08.2013р. старшим державним виконавцем Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №39527654 на підставі судового наказу у справі №5015/3233/12 виданого 12.11.2012р.
16.06.2014р. постановою державного виконавця винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 015 482,50 грн.
19.12.2014р., керуючись п.6 ч.1 ст.47 та ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа у справі №5015/3233/12 стягувачеві у зв'язку з тим, що майно, а саме трактор колісний САЗЕ 8940, 2001 р. в., двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № ТА13096, що належить боржнику на території підприємства не виявлено.
Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
21.05.2015р. старшим державним виконавцем Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №47625845 на підставі судового наказу у справі №5015/3233/12 виданого 12.11.2012р.
23.07.2015р. постановою старшого державного виконавця винесено постанову про стягнення з скаржника виконавчого збору в розмірі 1 015 482,50 грн.
Постанову старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.07.2015р. у виконавчому провадженні №47625845 скаржник вважає такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” посилається на ч.5 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження», де зазначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику. Однак постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2015р. була надіслана на адресу ТзОВ «Агрофуд» 07.09.2015р., що унеможливило добровільне виконання вимог виконавчого документа у семиденний строк.
В постанові від 23.07.2015р. про стягнення виконавчого збору зазначено, що боржником рішення не виконано в самостійному порядку в семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того скаржник вважає постанову ВП№47625845 про стягнення виконавчого збору такою, що суперечить вимогам закону оскільки аналогічну постанову ВП№39527654 про стягнення виконавчого збору в тому ж розмірі та при виконанні того ж наказу у справі №5015/3233/12 від 12.11.2012р. вже було визнано недійсною, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору визнано протиправними.
Розглянувши скаргу на дії державної виконавчої служби, суд дійшов висновку задоволити її частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Так, відповідно до ч.5 ст.25 ЗУ «Виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №47625845 від 21.05.2015р. зазначено, що боржнику надано можливість самостійно виконати вимоги виконавчого документа в строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Також у вказаній постанові зазначено, що при невиконанні рішення в строк наданий для самостійного виконання, рішення буде виконане в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Частиною 1 ст. 11 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частинами 1, 3 ст. 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У частині 1, 2 ст. 30 Закону зазначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Відповідно ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Як вбачається із поданих матеріалів, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №47625845 від 21.05.2015р. була надіслана скаржнику 07.09.2015р., водночас постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №47625845 винесена 23.07.2015р. Таким чином, боржника було позбавлено можливості самостійно виконати рішення суду у наданий семиденний строк. Проте, слід зазначити, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений строк рішення добровільно не виконано. Відтак, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з скаржника виконавчого збору відсутні.
Суд звертає увагу, що окрім постанови державного виконавця від 21.05.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 47625845 та постанови від 23.07.2015р. про стягнення виконавчого збору у ВП № 47625845 інших доказів вчинення державним виконавцем виконавчих дій матеріали справи не містять.
Проте, 19.12.2014р. керуючись п.6 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову у ВП №39527654 про повернення виконавчого документа у справі №5015/3233/12 стягувачу у зв'язку з тим, що майно, а саме трактор колісний САЗЕ 8940, 2001 р. в., двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № ТА13096, що належить скаржнику на території підприємства не виявлено. Як вбачається з вищезазначеної постанови, вказаний трактор потрапив у дорожньо-транспортну пригоду і зазнав значних ушкоджень. Відтак, державному виконавцю вже було відомо про вищенаведені обставини при повторному винесенні постанови 21.05.2015р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу №5015/3233/12, а оскільки матеріали справи не містять доказів які б встановлювали ті самі чи інші обставини стосовно трактора після винесення постанови від 21.05.2015р. про відкриття виконавчого провадження, є підстави вважати, що примусове виконання рішення у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» розпочате не було.
Крім того, в матеріалах справи міститься постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2015р. у справі №813/812/15, якою було визнано протиправними дії старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 16.06.2014р. про стягнення з ТзОВ «Агрофуд» виконавчого збору у ВП №39527654 у тому самому розмірі 1015482,50 грн. Підставою для винесення вказаної постанови державного виконавця слугувало те, що ТзОВ «Агрофуд» в добровільному порядку у наданий державним виконавцем строк не виконав наказ господарського суду Львівської області № 5015/3233/12 виданий 12.11.2012р. Вказана постанова Львівського окружного адміністративного суду набрала законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Враховуючи те, що на підставі рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/3233/12 звернено стягнення на предмет застави, а саме трактор, що належить скаржнику, суд також вважає безпідставним стягнення з скаржника виконавчого збору у розмірі 1 015 482,50 грн. беручи до уваги вартість предмета застави.
Таким чином, з огляду на викладене, дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.07.2015р. у ВП № 47625845, суд вважає протиправними.
Однак, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”).
Таким чином, суд дійшов висновку, заяву задоволити частково, постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору у ВП№47625845 від 23.07.2015р. визнати недійсною.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” на дії органу державної виконавчої служби - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №5015/3233/12 задоволити частково.
2. Визнати недійсною постанову від 23.07.2015р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору у ВП №47625845.
3. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Петрашко М.М.