ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.03.2016
Справа №910/1224/16
За позовом
Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія цифри"
про
стягнення 407231,72 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача
не з'явились;
від відповідача
не з'явились
В судовому засіданні 16.03.2016 в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія цифри» про стягнення 407231,72 грн., з яких: 54281,63 грн. боргу за кредитом, 140779,42 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом, 212170,67 грн. пені за несвоєчасне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань згідно кредитного договору № 2172 КОРП-ОВ від 02.08.2006.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2016 порушено провадження у справі № 910/1224/16 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2016.
Ухвалою суду від 17.02.16 розгляд справи було відкладено на 02.03.2016 у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 02.03.16 розгляд справи було відкладено на 16.03.2016 у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
04.03.16 через канцелярію суду позивач подав документи, на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2016.
В судове засідання 16.03.2016 представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
За висновками суду, незважаючи на те, що сторони в судове засідання 17.02.2016 не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
02 серпня 2006 між ЗАТ КБ "Приватбанк" (банк), правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія цифри" (позичальник, відповідач) було укладено договір № 2172 корп-ов про надання Овердрафт-мікро кредиту.
Відповідно до п.1.1 Банк (позивач) за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати "овердрафт-мікро" обслуговування клієнта, яка полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта № 26002052702810, відкритому в Банку (далі - поточний рахунок") за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого у відповідності з п. 1.3 даного договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
"Овердрафт-мікро" кредит (далі - кредит) надається для поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта.
За умовами п. 1.2 Договору, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів та винагороди в обумовлені даним договором строки.
Згідно п. 1.3 Договору, ліміт, відносно даного договору, являє собою суму грошових коштів, в межах яких Банк зобов'язується проводити оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.
На момент підписання даного договору ліміт складає 61000,00 грн.
У пункті 1.4 договору сторони погодили, що здійснення платежів Клієнта у порядку, встановленому договором, здійснюються Банком в строк по 1 серпня 2007 року.
Відповідно до п. 1.5 Договору, "овердрафт - мікро" кредитування Клієнта здійснюється Банком в рамках Ліміту і строку, встановлених згідно п.п. 1.3,1.4 даного договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.
Періодом безперервного користування кредитом є період часу на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредиту вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при відкритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дату початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.
За умовами п. 2.1 Банк зобов'язався відкрити для обслуговування кредиту рахунок по процентам № 26071052705086.
Згідно п. 2.2 договору відповідач (Клієнт) взяв на себе, зокрема, такі зобов'язання:
- сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 даного договору;
- здійснювати погашення кредиту, отриманого в рамках встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.5 даного договору;
- здійснювати погашення різниці між заборгованістю по кредиту і знов встановленого домовленістю сторін лімітом у відповідності з п. 2.32 даного договору, в разі перевищення заборгованості по кредиту над сумою встановленого ліміту, протягом операційного дня, станом на який виникла різниця. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту;
- здійснити повне погашення кредиту не пізніше строку, встановленого п.п. 1,4, 2.3.4 даного договору.
Позивач, на виконання зобов'язань за укладеним договором надав відповідачу кредитний ліміт згідно з умовами договору у розмірі 61000,00грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів.
Відповідач, в порушення умов договору погашення заборгованості за вказаним договором у встановлені строки не здійснював, внаслідок чого у останнього станом на 18.01.2016 має місце заборгованість по тілу кредиту в розмірі 54281,63 грн., яка 03.05.2007р. винесена на прострочену заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості, що наданий позивачем.
Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом та встановлений в Додатку №1 до даного договору.
Так, відповідно до п. 1.1 Додатку №1 за користування кредитом протягом 1-3 днів відсоткова ставка складає 14%, протягом 4-7 днів - 20%, 8-15 днів - 23%, 16-30 днів - 26%.
У відповідності до ст. 212 ЦК України, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.4. 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 даного договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 52 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2 Договору).
У пункті 3.3 договору сторони погодили, що сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих відповідно до п.п. 3.1,3.2 даного договору, здійснюється в порядку, зазначеному в п.п. 1.1, 2.1.4., 2.2.7 даного договору. Відсотки, несплачені по закінченню періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими.
Згідно п.3.6 даного договору, зобов'язання по даному кредитному договору виконуються в наступній послідовності: кошти отримані від Клієнта для погашення заборгованості по даному договору, насамперед зараховуються для відшкодування витрат/збитків Банку відповідно до п. 2.3.14 договору, далі - для погашення неустойки, далі - прострочених відсотків, далі і- відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Кінцеве погашення заборгованості по кредиту здійснюється не пізніше дати, зазначеної в п. 1.4 договору. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати оплати, визначені в даному договорі, вони вважаються простроченими.
При непогашенні кредиту у будь-який із строків, визначених в п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 даного договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості простроченій сумі кредиту розрахунок відсотків здійснюється у відповідності з п. 3.2 даного договору з дня виникнення простроченої заборгованості (п. 3.7 договору).
У відповідності до умов п.3.8 договору, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з кількості днів у році - 360 днів. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту у період нарахування відсотків не включається.
09.10.2006 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання Овердрафт-мікро кредиту № 2172-корп-ов, відповідно до умов якої встановили ліміт в розмірі 30 000,00 грн.
06.12.2006 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання Овердрафт-мікро кредиту № 2172-корп-ов, відповідно до умов якої встановили ліміт в розмірі 56800,00 грн.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 07.08.2006. по 26.03.2012р. нараховано відсотки за користування кредитом (в т.ч. залишок заборгованості по процентам, що нараховані на залишок простроченої заборгованості за кредитом) в розмірі 140 779,42 грн.
Згідно з приписами п. 4.1 договору, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3 даного договору; строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, даного договору, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.6, 3.4 даного договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, у відповідності до умов договору за період з 05.10.2006 по 18.01.2016р. банком нараховано відповідачу за неналежне та несвоєчасне виконання зобов'язань за договором пеню в сумі 212233,65грн., що станом на момент вирішення спору погашена не була.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем відповідачу направлено повідомлення № 30.1.0.0/2-60802КЗНО0606 від 05.01.2016 з вимогою про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 54281,63грн., простроченої заборгованості за відсотками 140779,42 грн., заборгованості по пені 208475,41 грн.
Відповідач вимогу позивача про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором не виконав, відповіді не надав, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 61000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача з 01.01.2006 по 03.03.2016, копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та сплаті комісії в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 54281,63 грн. боргу за кредитом, 140779,42 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом згідно договору про надання Овердрафт-мікро кредиту № 2172-корп-ов.
Приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з 54281,63 грн. боргу за кредитом, 140779,42 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом згідно договору про надання Овердрафт-мікро кредиту № 2172-корп-ов від 02.08.2006, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, за прострочення виконання своїх зобов'язань за договором про надання Овердрафт-мікро кредиту № 2172-корп-ов від 02.08.2006, позивачем заявлено до стягнення 212 170,67 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплаті відсотків не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Як вже зазначалось, п. 4.1 договору сторони передбачили відповідальність клієнта за порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди у вигляді сплати пені в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня.
Згідно з п.4.4 договору нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, що передбачена п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
П. 4.7 договору передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафу за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Перевіривши проведені позивачем нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту, наведені у розрахунку, господарський суд встановив, що проведені позивачем нарахування пені в сумі 212 170,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія цифри" (01021 м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, н.п. № 43; ідентифікаційний код 33546376) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 54281 (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 63 коп. боргу за кредитом, 140 779 (сто сорок тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 42 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом, 212 170 (двісті дванадцять тисяч сто сімдесят) грн. 67 коп. пені, 6108 (шість тисяч сто вісім) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.03.2016.
Суддя Пукшин Л.Г.