ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.03.2016Справа №910/621/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Тисменицягаз»
До Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
Про внесення змін до умов договору
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Чеботарьова І.Г.
Публічне акціонерне товариство «Тисменицягаз» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про внесення змін в Договір купівлі-продажу природного газу № 13-150-ВТВ від 04.01.13. в редакції додаткової угоди № 18 від 10.12.15., а саме: «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", надалі Продавець, в особі, який діє на підставі, з однієї сторони, і Публічне акціонерне товариство «Тисменицягаз», надалі Покупець, в особі т.в.о.голови правління Самуляка Степана Євгеновича, який діє на підставі Статуту та наказу №114 від 19.06.2015, з другої сторони, надалі разом поіменовані Сторони, уклали дану додаткову угоду про наступне:
1. Викласти п. 6.1. статті 6. «Порядок та умови проведення розрахунків» у наступній редакції: « 6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 31.12. 2017 року. Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема: - зміни тарифу на транспортування природного газу; - підвищення цін на природний газ; - прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін. Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію. У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк. Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими.».
Викласти статтю 11. «Строк дії Договору» у наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, а в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 31.12.2017 року».
Решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами.
Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної зі Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін та дії протягом строку дії договору.
Підписи та реквізити Сторін».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку з істотною зміною обставин після укладення договору №13-150-ВТВ від 04.01.13. на купівлю-продаж природного газу, позивачем було направлено на адресу відповідача супровідним листом № 851 від 10.12.15. додаткову угоду № 18 від 10.12.15. до договору про зміну строків розрахунків за договором. Однак, у встановлений чинним законодавством термін, відповідач вищевказану додаткову угоду не підписав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.16. порушено провадження у справі № 910/621/16 та призначено її до розгляду на 04.02.16.
01.02.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
04.02.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 04.02.16. було оголошено перерву до 16.02.16.
16.02.16. через відділ діловодства суду позивачем було подано заяву, відповідно до якої заявник просить суд внести зміни до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.13. № 13-150-ВТВ, укладеного між позивачем і відповідачем, виклавши п. 6.1 статті 6 та статтю 11 в наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 31.12. 2017 року. Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема: - зміни тарифу на транспортування природного газу; - підвищення цін на природний газ; - прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін. Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію. У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк. Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності щодо такої пропозиції чи не надасть обґрунтовану відповідь на пропозицію протягом двадцяти календарних днів з дня отримання, то пропозиція сторони щодо зміни строку розрахунку вважається прийнятою та погодженою стороною.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 31 грудня 2017 року».
Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.
16.02.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Позивачем в судовому засіданні 16.02.16. було подано письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 16.02.16. було оголошено перерву до 23.02.16.
22.02.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Позивач в судове засідання 23.02.16. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
За результатами судового засідання 23.02.16. суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи та на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 09.03.16., про що прийняв відповідні ухвали.
Позивач в судове засідання 09.03.16. повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач в судовому засіданні 09.03.16. проти позову заперечував.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Публічного акціонерного товариства «Тисменицягаз».
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/621/16.
В судовому засіданні 09.03.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.01.13. між Публічним акціонерним товариством «Тисменицягаз» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) було укладено Договір № 13-150-ВТВ на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
У п. 2.1 Договору зазначено, що продавець передає покупцеві у 2013 році газ обсягом до 3 000,00 тис. куб.м.
За умовами п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ.
Ціна за 1000 куб. м газу на момент укладання договору становив 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість - 20%. До ціни на газ додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 5,10 грн., крім того, податок на додану вартість - 20%, всього з податком на додану вартість - 6,12 грн. До сплати ціна за 1000 куб. м газу - 3 584,28 грн., крім того податок на додану вартість у розмірі 20% - 716,86 грн., всього з податком на додану вартість - 4 301,14 грн. (п.5.2 Договору).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.
Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами (п. 6.2 Договору).
Згідно з п. 11 Договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на правовідносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.13., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки газу.
Додатковими угодами № 1 від 10.07.13., № 2 від 31.12.13., № 3 від 28.04.14. № 4 від 15.05.14., № 5 від 10.06.14., № 6 від 05.09.14., № 7 від 10.11.14., № 8 від 08.12.14., № 10 від 05.02.15., № 11 від 10.03.15., № 12 від 03.04.15., № 13 від 12.05.15., № 14 від 03.06.15.,№ 16 від 12.10.15., № 17 від 28.10.15. сторонами погоджено внесення змін до п. 5.2 Договору щодо визначення ціни на газ.
У додатковій угоді № 9 від 22.12.14. сторони погодили викласти п. 1.1 Договору в наступні редакції: "За договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору". Внесено зміни до п. 2.1 ст. 2 "Кількість та якість газу", ст. 4 "Порядок обліку газу". Одночасно, у наведеній додатковій угоді контрагентами досягнуто згоди щодо викладення п. 6.1 Договору у наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний газ за Договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за Договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.».
Крім того, контрагентами визначено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на правовідносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.13. і діє в частині реалізації газу до 31.12.15., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Шляхом укладання додаткової угоди № 10 від 05.02.15. покупцем та продавцем погоджено внесення змін до п. 2.1 ст. 2 «Кількість та якість газу».
Позивачем було скеровано на адресу відповідача лист № 851 від 10.12.15. з додатковою угодою № 18 від 10.12.15. до Договору (отриманий відповідачем 10.12.15.).
Відповідно до змісту означеного проекту додаткової угоди заявник пропонував викласти п.6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" у наступній редакції:
« 6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору.
Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 31.12.2017 року.
Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема: - зміни тарифу на транспортування природного газу; - підвищення цін на природний газ; - прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін.
Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію.
У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк.
Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими.».
Викласти статтю 11. «Строк дії Договору» у наступній редакції:
«Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 31.12.2017 року».
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" додаткову угоду № 18 від 10.12.15. до Договору підписано не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору заявник посилається на наступне.
Відповідно до п. 4.2. Договору обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу визначаються (розраховуються) газорозподільним підприємством згідно з Методикою визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженою наказом № 264 від 30.05.03. Мінпаливоенерго що зареєстрований в Мінюсті 09.07.03. за № 570/7891 (зі змінами та доповненнями) та Методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженою Наказом № 595 від 21.10.03. Міністерства палива та енергетики України і зареєстрованою в Мінюсті 25.12.03. за № 1224/8545, що кореспондується з п. 1.1. та п. 1.2. Наказу № 737 від 23.11.11. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах".
Згідно вищезазначених Методик виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.
До виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.
Пунктом 1.3. Наказу № 737 передбачено, що на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
Наказом № 1060 від 21.12.12. Міненерговугілля України "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2013 рік" розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат для позивача на 2013 рік становив 2940,2 тис.куб.м. Заплановані Позивачем обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року відповідно до Договору становив 3000,00 тис.куб.м.
Тобто, на думку заявника, на момент укладення спірного правочину, його умови були прийнятними для покупця і останній не міг передбачити істотну зміну обставин в майбутньому.
Наказом № 664 від 24.09.14. Міненерговугілля України для позивача встановлено граничні обсяги виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу на 2014 рік в розмірі 1976,0 тис.куб.м., що, за твердженням позивача, менше розрахованих згідно Методик обсягів газу на 1866,39 тис.куб.м. і складає 51,4 % від заявленого обсягу, а також менше ніж фактично придбано у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на 729,5 тис.куб.м. і складає 73,04 % від фактично закуплених обсягів, що, на думку заявника, унеможливило затвердження НКРЕКП вищого тарифу на транспортування природного газу, який би давав можливість Публічному акціонерному товариству «Тисменицягаз» своєчасно компенсувати вартість закупленого у 2014 році газу на дані потреби.
На виконання Наказу № 737 від 23.11.11. позивач листом № 872 від 30.10.14. надав Міненерговугілля України на затвердження розрахункові обсяги виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат на 2015 рік в розмірі 3681,3 тис.куб.м природного газу.
Проте, наказом № 122 від 02.03.15. Міненерговугілля України затвердило для заявника обсяг природного газу на виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат на 2015 рік в розмірі 1805 тис.куб.м, що менше, ніж розраховані позивачем розміри на 1876,3 тис.куб.м, тобто на 49%.
Не погоджуючись з означеним наказом позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу № 122 від 02.03.2015р. Міненерговугілля України в частині встановлення розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік та зобов'язання затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на підставі Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.03. № 264 та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.03. № 595.
Постановою від 25.09.15. Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/15132/15 позов задоволено повністю.
Вказані обставини, за твердженнями позивача, призвели до дефіциту коштів для розрахунків за природний газ для потреб виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, що не дає покупцю вчасно розрахуватись за обсяги природного газу, отриманого за Договором.
На думку заявника, вказані обставини свідчать про істотну зміну обставин, що у відповідності до приписів ст. 652 Цивільного кодексу України є підставою для внесення змін до Договору та викладення умов останнього в редакції Додаткової угоди № 18 від 10.12.15.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Суд зазначає, що жодних звичаїв ділового обороту, які б передбачали іншу форму внесення змін до договору сторонами суду не повідомлено.
За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За приписами ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм зміна господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і за рішенням суду у випадках, що передбачені, в тому числі, ст.652 Цивільного кодексу України.
Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.05.2011р. Верховного Суду України по справі №3-47гс11 та у Листі №10-1390/0/4-12 від 27.09.2012р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів».
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовом про зміну договору на підставі приписів ст.652 Цивільного кодексу України позивачем повинно бути доведено факт одночасного існування всіх чотирьох умов, що перелічені у ч.2 вказаної статті. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 02.02.2016р., від 08.05.2014р. Вищого господарського суду України по справах №910/15260/14, № 910/13550/13 та постанові від 19.02.2014р. Верховного Суду України по справі 6-167цс13.
Проте, всупереч означеним вище приписам чинного законодавства щодо обов'язку та предмету доказування заявником не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності одночасно всіх складових істотної зміни обставин, що були б достатніми для внесення змін до укладеного між сторонами правочину.
Посилання позивача на виникнення у нього дефіциту грошових коштів суд до уваги не приймає в якості достатньої підстави для внесення змін до Договору № 13-150-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.13.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч.ч.1,2 ст.3 Господарського кодексу України).
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
У відповідності до п. 1.5.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Тисменицягаз» позивач має право, в тому числі, від свого імені вчиняти будь-які правочини, нести обов'язки.
Товариство самостійно планує та здійснює свою діяльність (п. 1.5.8 статуту Публічного акціонерного товариства «Тисменицягаз»).
Тобто, з наведеного вбачається, що підприємницька діяльність є ризиковою, а виникнення у суб'єкта підприємницької діяльності фінансових ускладнень не може бути підставою для зміни зобов'язання, зокрема, зміни строків його виконання.
До того ж, слід зауважити, що при внесенні змін до договору слід приймати до уваги інтереси обох сторін.
Наразі, суд зауважує, що у відповідності до Указу № 151/98 від 25.02.98. Президента України «Про реформування нафтогазового комплексу України» з метою сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей економіки України, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, повнішого задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах Кабінетом Міністрів України створено Державну Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України».
Метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах (п. 5 статуту відповідача, затвердженого Постановою № 1002 від 05.12.15. Кабінету Міністрів України).
У даному випадку, викладення умов Договору в редакції Додаткової угоди № 18 від 10.12.15. та фактичне відстрочення оплати за отриманий у 2015 році природний газ до 31 грудня 2017 року (з урахуванням інфляційних процесів) фактично може призвести до порушення балансу інтересів обох контрагентів за правочином.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що фактично всі зміни до нормативних втрат природного газу, які на думку заявника унеможливлюють виконання останнім діючих умов Договору були затверджені наказами Міненерговугілля до грудня 2014 р., тобто, до моменту погодження контрагентами додатковою угодою № 9 від 22.12.14. останньої редакції п. 6.1 та ст. 11 Договору.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд зазначає про відсутність у даному випадку всіх чотирьох необхідних складових істотної зміни обставин, які були б достатньою підставою для внесення змін до Договору у відповідності до приписів ст. 652 Цивільного кодексу України.
До того ж, господарський суд зазначає, що позивачем ніяким чином не обґрунтовано наявності підстав для включення до п.6.1 Договору абзаців наступного змісту:
«У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 31.12.2017 року. Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема: - зміни тарифу на транспортування природного газу; - підвищення цін на природний газ; - прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін. Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію. У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк. Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими.».
Отже, враховуючи наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що в процесі розгляду спору позивачем так і не було доведено, а судом не встановлено наявності одночасно умов, перелічених у ст. 652 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав внесення змін до Договору у зв'язку з істотною зміною обставин та відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Тисменицягаз» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компаня «Нафтогаз України» про внесення змін до Договору № 13-150-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.13.
Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.03.16.
Суддя Т.М. Ващенко