09 березня 2016 року Справа № 5008/407/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Полянського А.Г.,
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Ландиш" та Рахівської міської ради
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015
у справі Господарського суду№ 5008/407/2012 Закарпатської області
за позовомприватного підприємства "Ландиш"
до третя особаРахівської міської ради Рахівське міське комунальне підприємство "Рахівкомунсервіс"
про та за зустрічним позовом до проспонукання до продовження дії договору оренди земельної ділянки Рахівської міської ради приватного підприємства "Ландиш" повернення земельної ділянки
в судовому засіданні взяли участь представники (за первісним позовом):
позивача: Горан М.С., директор; Чороба П.П., дов. від 15.01.2016 № 41;
відповідача: третьої особи:Ковач І.В., дов. від 08.02.2016 № 95; не з'явились;
У травні 2012 року Приватне підприємство "Ландиш" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою, у якій просило спонукати/зобов'язати Рахівську міську раду (далі - Рада) в особі Рахівського міського голови продовжити/пролонгувати термін дії договору оренди земельної ділянки від 24.04.2002, зареєстрованого 14.05.2002, укладеного між Радою в особі міського голови та Підприємством щодо земельної ділянки розміром 0,3155 га по вул. Карпатській в м. Рахів, для розміщення ринку та встановлення торгових рядів (далі - Договір) на новий термін в 10 років, тобто до 14.05.2022.
Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на положення спірного Договору, обґрунтовувало тим, що між сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки і у визначені Договором строки Підприємство звернулось до Ради із заявою про продовження строку його дії, однак рішенням Ради від 04.05.2012 № 355 Підприємству було відмовлено в продовженні строку дії Договору оренди, яке Підприємство вважає незаконним та оскаржило в судовому порядку у іншій справі. Відмову у продовженні строку дії Договору вважає необґрунтованою, прийнятою без врахування обставин належного виконання Підприємством умов Договору та такою, що порушує його права.
У травні 2012 року Рада звернулась до Господарського суду Закарпатської області з зустрічною позовною заявою, у якій просила зобов'язати Підприємство повернути Раді земельну ділянку площею 0,3155 га по вул. Карпатській в м. Рахів та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її приведення у попередній та належний до використання стан.
Викладені у зустрічній позовній заяві вимоги Рада, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовувала тим, що термін дії Договору закінчився 14.05.2012, рішенням Ради від 04.05.2012 № 355 Підприємству відмовлено у поновленні Договору, відтак Підприємство зобов'язане повернути спірну земельну ділянку у попередньому та належному для використання стані.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015 (суддя Ушак І.Г.) первісний позов задоволено. Договір оренди земельної ділянки укладений 24.04.2002 між Радою та Підприємством щодо оренди земельної ділянки площею 0, 3155 га із земель несільськогосподарського використання по вул. Карпатській у м. Рахів визнано таким, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В частині задоволення первісного позову вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві. Місцевий господарський суд дійшов висновків щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з відсутністю у місячний термін належного повідомлення Ради про заперечення у поновленні Договору, оскільки рішення Ради від 04.05.2012 № 355 "Про розгляд заяви ПП "Ландиш" про відмову в поновленні договору оренди землі скасовано в судовому порядку.
Враховуючи задоволення первісного позову та визнання Договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що виключає необхідність повернення спірної земельної ділянки, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 (колегія суддів: Дубник О.П., Матущак О.І, Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015 в частині задоволення первісного позову скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Скасування рішення місцевого господарського суду в частині вирішення первісного позову обумовлене виходом місцевого суду за межі позовних вимог заявлених Підприємством, в свою чергу, за висновком суду апеляційної інстанції Підприємством, при зверненні з первісним позовом, було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що слугувало підставою для відмови в його задоволенні.
Залишаючи в іншій частині рішення місцевого господарського суду без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зустрічний позов повинен бути взаємопов'язаним з первісним, тому обрання позивачем за первісним позовом невірного способу захисту виключає можливість задоволення і зустрічного позову.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 в частині вирішення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення у відповідності до вимог статей 1119- 11111 ГПК України. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на приписи статей 15, 16, 764, 777 ЦК України, ст. ст. 12, 116, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 33 Закону України "Про оренду землі", вважає, що ним обрано належний спосіб захисту при звернені з первісним позовом.
Рада також звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015 в частині відмови у зустрічному позові та прийняти в цій частині нове рішення про його задоволення. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та судову практику вирішення аналогічних спорів Верховним Судом України.
Учасники судового процесу не скористались правом, наданим статті 1112 ГПК України, та відзиви на касаційні скарги Підприємства і Ради до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Ради підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- на підставі рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 26.03.2002 між Радою (орендодавець) та Підприємством (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.04.2002, відповідно до якого Підприємству надано в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,35525 га із земель сільськогосподарського використання по вул. Карпатській в м. Рахів Закарпатської області строком на 10 років з правом продовження строку оренди чи викупу для розміщення ринку та встановлення торгових рядів (Договір). Державну реєстрацію Договору проведено 14.05.2002 за № 4. Земельну ділянку передано Підприємству за актом приймання-передачі від 24.04.2002. В подальшому, відповідно до додаткових угод від 18.04.2008 та 04.10.2010 площу земельної ділянки зменшено до 0, 3155 га;
- за приписами п. 2.2 Договору строк його дії починається з дати його реєстрації. По закінченні строку дії договору орендар має переважне право на його продовження, у цьому випадку він повинен письмово повідомити орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий строк не пізніше, ніж за 2 місяці до його закінчення;
- листом від 20.01.2012 № 70 Рахівський міський голова попередньо повідомив Підприємство про закінчення строку дії Договору 14.05.2012 та вказав на необхідність повернення земельної ділянки;
- 27.02.2012 Підприємство, із посиланням на п. 2.2 Договору, надіслало Раді заяву № 4, якою повідомило про бажання продовжити строк дії договору оренди на тих самих умовах на 10 років з 14.05.2012 до 14.05.2022;
- рішенням Ради від 04.05.2012 № 355 "Про розгляд заяви ПП "Ландиш" Підприємству було відмовлено у задоволенні заяви про продовження строку дії Договору оренди від 24.04.2002 на той самий строк і на тих самих умовах;
- листом від 11.05.2012 № 504 вказане рішення було надіслано Підприємству, а листом від 14.05.2012 № 518 Рада повідомила орендаря, що у зв'язку із прийняттям рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки, відповідно до статей 31, 34 Закону України "Про оренду землі" та умов договору, пропонує в строк до 19.05.2012 повернути земельну ділянку орендодавцю за актом приймання-передачі;
- в подальшому, постановою Рахівського районного суду від 31.05.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, у справі № 2-а/709/50/2012 рішенням Ради від 04.05.2012 № 355 "Про розгляд заяви ПП "Ландиш" визнано нечинним та скасовано.
Як вже частково зазначалось вище, задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, місцевий господарський суд виходив з обставин дотримання Підприємством порядку, необхідного для поновлення Договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а також відсутності у місячний термін належного повідомлення Ради про заперечення у поновленні Договору, оскільки рішення Ради від 04.05.2012 № 355 "Про розгляд заяви ПП "Ландиш" про відмову в поновленні договору оренди землі скасовано в судовому порядку.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині вирішення первісного позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення вийшов за межі позовних вимог, заявлених Підприємством. В свою чергу, Підприємством, за висновком апеляційного суду, було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що слугувало підставою для відмови в його задоволенні.
За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірний вихід місцевого господарського суду за межі позовних вимог Підприємства при прийнятті рішення, з огляду на таке.
Як вбачається з позовної заяви Підприємства, при зверненні до суду з первісним позовом Підприємство просило спонукати/зобов'язати Раду в особі Рахівського міського голови продовжити/пролонгувати термін дії Договору на новий термін в 10 років, тобто до 14.05.2022.
Натомість, задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд визнав Договір таким, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України визначено право суду виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Однак, як вірно наголошено судом апеляційної інстанції, при новому розгляді справи предмет первісного позову Підприємством не змінювався, клопотання Підприємства про вихід за межі позовних вимог матеріали справи не містять, відтак вихід місцевого господарського суду за межі позовних вимог є неправомірним та в будь-якому разі є підставою для скасування прийнятого рішення в даній частині.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо обрання Підприємством, при зверненні з первісним позовом, невірного способу захисту права та відмовою в первісному позові з цих підстав.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до абз. 2 частини другої цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Невичерпний перелік способів захисту прав на земельні ділянки встановлено статтею 152 ЗК України, згідно з частиною другою, якої, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У даній справі спір між сторонами за первісним позовом виник щодо поновлення договору оренди земельної ділянки. Частинами шостою-дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено окремий порядок поновлення договорів оренди землі, правовий аналіз якого дозволяє дійти висновку про обрання Підприємством допустимого способу захисту права.
Господарський суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, у зв'язку із чим неправомірно відмовив у задоволенні первісного позову з підстав обрання Підприємством неналежного способу захисту порушеного права.
Разом з тим, цей помилковий висновок суду апеляційної інстанції не призвів до прийняття неправильного по суті рішення, оскільки за результатами перегляду справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає первісний позов Підприємства таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Порядок поновлення договору оренди землі врегульований статтею 33 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1 ст. 33). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33).
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Частиною першою цієї статті, а також у пунктом 2.2 Договору, закріплено переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі, реалізація якого можлива за умови дотримання порядку, визначеного частинами другою-п'ятою статті. Частиною шостою статті передбачена інша підстава поновлення договору оренди землі, яка реалізується в порядку, встановленому частинами шостою-дев'ятою цієї статті.
З урахуванням наведеного, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за Підприємством переважного права на поновлення Договору необхідно було встановити такі юридичні факти:
- Підприємство належно виконує свої обов'язки за Договором;
- Підприємство до закінчення строку дії договору повідомило Раду в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення Договору на новий строк;
- до листа-повідомлення Підприємство додало проект додаткової угоди;
- Рада протягом місяця не повідомила Підприємство про наявність заперечень та своє рішення.
Для поновлення Договору в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" судам попередніх інстанцій необхідно було встановити такі юридичні факти:
- Підприємство продовжує користування виділеною земельною ділянкою;
- Підприємство належно виконує свої обов'язки за Договором, відсутнє письмове повідомлення Ради про відмову в поновленні Договору, сторони укладають додаткову угоду про поновлення Договору.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14.
З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Підприємством не дотримано процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення Договору на новий строк, оскільки до надісланого на адресу Ради листа-повідомлення Підприємством не було долучено проект додаткової угоди.
Окрім того, за встановлених судами обставин справи колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав і для задоволення позовних вимог в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір про поновлення Договору виник між сторонами ще до закінчення строку дії Договору 14.05.2012, що підтверджується наявним у справі листуванням та прийнятим Радою рішенням від 04.05.2012 № 355 "Про розгляд заяви ПП "Ландиш". В подальшому, у місячний строк після закінчення строку дії Договору, Рада заперечила проти поновлення його дії фактом пред'явлення зустрічного позову (вх. номер канцелярії суду від 30.05.2012) про повернення земельної ділянки з приведенням її у попередній та належний до використання стан. Таким чином, встановленими обставинами справи підтверджується факт чіткого волевиявлення (заперечення) Ради у встановлений законом місячний строк проти поновлення дії Договору.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Підприємство звернулось до суду з первісним позовом 16.05.2012, що підтверджується відповідною відміткою Господарського суду Закарпатської області на першому аркуші позовної заяви, тобто ще до моменту спливу місячного строку користування земельною ділянкою, встановленого частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Окрім того, у разі поновлення договору оренди землі в порядку, визначеному частинами шостою-дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", в місячний строк в обов'язковому порядку відбувається укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування. Саме відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Однак судами попередніх інстанцій не встановлено, а Підприємством не доведено обставин направлення відповідної додаткової угоди уповноваженому керівнику Ради, а також обставин відмови або зволікання уповноваженого керівника Ради у її підписанні.
За таких обставин справи, виходячи з вищенаведених положень законодавства та приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для поновлення Договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі". Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарський суд апеляційної інстанції, хоча і з інших мотивів, проте по суті правильно відмовив у задоволенні первісного позову Підприємства. Відтак, у вказаній частині постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у даній постанові.
В силу вимог частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій, у пункті 3.2. Договору сторони погодили обов'язок орендаря у попередньому та належному стані повернути продавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди, не утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця.
Враховуючи доведеність обставин припинення Договору у зв'язку із закінченням терміну на який він був укладений, Підприємство зобов'язане повернути Раді земельну ділянку у попередньому та належному до використання стані.
Відтак, зустрічні позовні вимоги Ради про зобов'язання Підприємства повернути Раді земельну ділянку площею 0,3155 га по вул. Карпатській в м. Рахів з приведенням її у попередній та належний до використання стан є законними.
При цьому, з встановлених обставин справи не вбачається фактів чинення Підприємством перешкод у користуванні Радою земельною ділянкою, у зв'язку із чим зустрічні позовні вимоги в частині зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою є неправомірними і необґрунтованими.
Частиною першою ст. 11110 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов'язання Підприємства повернути Раді земельну ділянку площею 0,3155 га. по вул. Карпатська в м. Рахів з приведенням її у попередній та належний до використання стан, підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на повноту встановлення обставин справи, вважає за можливе прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зазначених зустрічних позовних вимог Ради з наведених вище підстав. В частині відмови у зобов'язанні Підприємства усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою рішення судів підлягають залишенню без змін.
За результатами перегляду справи в касаційному порядку, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, з Підприємства на користь Ради підлягає стягненню сума судового збору за подання зустрічного позову, перегляд справи в апеляційному та касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного підприємства "Ландиш" залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Рахівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015 у справі № 5008/407/2012 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Зобов'язати приватне підприємство "Ландиш" привести земельну ділянку площею 0,3155 га по вул. Карпатська в м. Рахів у попередній та належний до використання стан і повернути її Рахівській міській раді.
В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 в частині вирішення первісного позову залишити без змін.
Здійснити новий розподіл судових витрат.
Стягнути з приватного підприємства "Ландиш" на користь Рахівської міської ради 5 214 (п'ять тисяч двісті чотири) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подання зустрічного позову, перегляд справи у апеляційному та касаційному порядку під час нового розгляду.
Доручити Господарському суду Закарпатської області видати наказ.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський