16 листопада 2015 р. Справа № 804/14072/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Пасічнику Т.В.
за участю:
представників позивача Бурі О.Є., Бажан В.П.
представника відповідача Глущенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000434700 від 27.08.2015 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби; визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, які виразилися у нарахуванні та стягненні з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" пені за прострочення сплати податкового зобов'язання в розмірі 13 445,86 грн. на підставі п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що авансовий внесок з податку на прибуток сплатив відповідно до вимог Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
07.08.2015 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дніпроазот» з питання своєчасності та повноти сплати узгодженої суми авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за червень 2015 року.
За результатами перевірки податковою було складено акт перевірки №66/28-01-47/05621620 від 07.08.2015 року.
В ході перевірки встановлено, що на порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платником ПАТ «Дніпроазот» у червні 2015 року узгоджене грошове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 592 722 грн. погашено 24.07.2015 року.
Не погодившись з висновками акту, позивач подав до податкового органу заперечення на акт.
26.08.2015 року листом №6529/10/28-01-47-11 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську повідомила позивача про обґрунтованість висновків та залишила їх без змін.
На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000434700 від 27.08.2015 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 59 272,20 грн. за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Строки сплати податкового зобов'язання визначено статтею 57 Податкового кодексу України, зокрема, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).
Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.
Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 87.1 ст.87 ПК України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Як встановлено в підпунктах 43.2., 43.3, 43.4, 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється на підставі заяви платника податку, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом № 974/1597/499 від 21.12.2010 року.
Таким чином, надміру сплачені суми зобов'язань з податку на прибуток можна спрямувати на сплату щомісячних авансових внесків з цього податку на підставі поданої заяви.
Зазначена правова позиція з вказаного питання визначена і ДПС України в листі від 01.04.2013 року № 4420/6/15-14-15-13.
В даному випадку судом встановлено, що ПАТ «Дніпроазот» є платником податку на прибуток на загальних підставах, зареєстроване та обслуговується як великий платник у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.
27 лютого 2015 року позивачем було надано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, згідно якої були самостійно визначені зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, зокрема задекларована щомісячна сума авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 592 724 грн.
Відповідно дослідженого в судовому засіданні акту звірки стану розрахунків з бюджетом від 09.04.2015 року станом на 31.03.2015 року за даними особового рахунку з податку на прибуток приватних підприємств за ПАТ «Дніпроазот» рахувалась переплата з податку на прибуток в сумі 23 305 619, 61 грн.
За період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року за особовим рахунком ПАТ «Дніпроазот» з податку на прибуток відображено зменшення залишку коштів в сумі 1 185 448 грн. - сплата авансових внесків з податку на прибуток за квітень - травень 2015 року.
Граничним терміном для сплати податкових зобов'язань за авансовим внеском з податку на прибуток за червень 2015 року є 30 червня 2015 року.
Станом на 30.06.2015 року у позивача за даними особового рахунку з податку на прибуток рахувалась переплата з податку на прибуток у сумі 22 120 171,61 грн., що підтверджується спільним актом від 15.07.2015 року.
Обставина відсутності у позивача станом на 30.06.2015 року податкового боргу відповідачем не спростована.
З метою реалізації свого права щодо розпорядження надміру сплаченими сумами платежів, на підставі положень ст. 43, ст. 87 Податкового кодексу України, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 18.05.2015 року № 1195/01-6, 05.06.2015 року, 01.07.2015 року №1532/01-6, 10.07.2015 року №1597/01-6 про зарахування надміру сплачених платежів по податку на прибуток за кодом бюджетної класифікації 11021000 в рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток за кодом бюджетної класифікації 11024000 за червень-липень 2015 року.
Так, на лист від 18.05.2015 року, податковим органом листом від 08.06.2015 року було відмовлено в здійсненні відповідного зарахування, оскільки у позивача відсутній податковий борг з авансових внесків, тому неможливо провести зарахування переплати з цього податку в рахунок погашення податкових зобов'язань.
Листом від 22.07.2015 року, у відповідь на заяви позивача від 01.07.2015 року та 10.07.2015 року, податковий орган повідомив позивача про зарахування переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення авансових внесків з цього податку 24.07.2015 року.
Так, податкове законодавство не вимагає від платника податків здійснення будь-яких інших дій, окрім подачі до податкового органу заяви про таке зарахування (повернення) і не надає податковому органу, права, вчиняти дії (або не вчиняти їх), які фактично приводять до відмови платнику податку в зарахуванні надміру сплачених платежів у рахунок інших бюджетних платежів на підставі заяв про таке зарахування. Крім цього податковим законодавством передбачений 20-денний термін для зарахування надміру сплачених платежів у рахунок інших бюджетних платежів.
З вищезазначеного вбачається, що позивачем заздалегідь було направлено заяву про проведення зарахування наявної переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення податкових зобов'язань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за червень 2015 року. Такі дії платника податку цілком відповідають приписам податкового законодавства та не порушують встановлений ст. 87 та ст. 43 Податкового кодексу України порядок погашення узгодженої суми податкового зобов'язання.
У той же час, в порушення п. 87.1 ст. 87 та п. 43.5 ст. 43 ПКУ з боку податкового органу законні вимоги платника податку виконані не були.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум з відповідного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Судом у цій справі встановлено, що позивач мав переплату з авансових внесків з податку на прибуток, своєчасно звертався до податкового органу щодо зарахування переплати по податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу. Проте ці заходи податковим органом було вжито несвоєчасно, унаслідок чого відносно позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення граничного строку сплати авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 10% в сумі 59 272,20 грн.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог статті 57 Податкового кодексу України, відповідно податкове повідомлення - рішення №0000434700 від 27.08.2015 року прийняте в порушення вимог податкового законодавства та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, які виразилися у нарахуванні та стягненні з Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» пені за прострочення сплати податкового зобов'язання в розмірі 13 445,86 грн. на підставі п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.
В судовому засіданні було встановлено, що податковим органом окрім прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було нараховано та списано пеню за прострочення сплати грошового зобов'язання у розмірі 13 445, 86 грн.
Вказана сума пені була нараховано та списана з особового рахунку позивача за рахунок наявної переплати з податку на прибуток.
Відповідно до пункту 129.2 статті 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
В даному випадку, враховуючи наведену норму та приймаючи до уваги те, що прострочення сплати податкових зобов'язань із сплати авансового внеску з податку на прибуток відбулась внаслідок порушення відповідачем вимоги статті 87 Податкового кодексу України, суд вважає протиправними такі дії відповідача, які виразилися у нарахуванні та стягненні з Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» пені за прострочення сплати податкового зобов'язання в розмірі 13 445,86 грн. на підставі п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення-задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000434700 від 27.08.2015 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.
Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, які виразилися у нарахуванні та стягненні з Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» пені за прострочення сплати податкового зобов'язання в розмірі 13 445,86 грн. на підставі п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» судові витрати у розмірі 2 436,00грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2015 року.
Суддя С.І. Озерянська