11 листопада 2015 р. Справа № 804/10276/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОзерянської С.І.
при секретаріПасічнику Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№397-17, 398-17, 399-17, 400-17 від 08.06.2015 року, винесені Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем з порушенням норм законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Представник позивачів в судове засідання не з'явився, надав до суду письмовий відзив на заперечення відповідача та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
08 червня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №397-17, яким позивачу-1 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 745,82 гривень.
08 червня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №398-17, яким позивачу-1 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 248,61 гривень.
08 червня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №399-17, яким позивачу-2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 248,61 гривень.
08 червня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №400-17, яким позивачу-2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 248,61 гривень.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2006 року ОСОБА_3 є власником 1/2 частини нежилого приміщення - магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. А-5 на І поверсі поз.1-5, загальною площею 70,0 кв.м.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2006 року ОСОБА_4 є власником 1/2 частини нежилого приміщення - магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. А-5 на І поверсі поз.1-5, загальною площею 70,0 кв.м.
Судом також встановлено, що позивачам на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2007 року на праві спільної часткової власності належить нежиле приміщення АДРЕСА_2.
Відповідно до статті 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
За правилами статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, позивачі є платниками земельного податку з земельних ділянок, на яких розташовані належні їм на праві власності частини нежилих приміщень.
Так, статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного додатку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 27І Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно зо порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Порядок проведення нормативно грошової оцінки визначається Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006 року "Про порядок нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".
Згідно з пунктом 4 зазначеного Порядку за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.
Відповідно до абзацу 2 пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку визначення земельного податку, виходячи з орієнтовних показників нормативно грошової оцінки земельних ділянок по місту Дніпропетровську не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам статті 23 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкту оподаткування. В свою чергу лист Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 01.08.2014 року про надання інформації щодо даних державного земельного кадастру м. Дніпропетровська не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 70 КАСУ, оскільки не є законодавчо встановленим документом про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, внаслідок чого, інформація, викладена в цьому листі не може бути використана відповідачем при розрахунку земельного податку.
Доказів звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з запитом щодо надання витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок відповідачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладених вище висновків податкові повідомлення-рішення №№397-17, 398-17, 399-17, 400-17 від 08.06.2015 року, винесені Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято відповідачем не у відповідності до вимог законодавства України, а тому підлягають скасуванню, в зв'язку з чим позов слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені, суд приходить до висновку, що сплачений судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 у розмірі 91,35 грн. та на користь ОСОБА_4 у розмірі 91,35 грн.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №397-17, №398-17 від 08.06.2015 року.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №399-17, №400-17 від 08.06.2015 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 91,35 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 91,35 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська