10 березня 2016 р.Справа № 820/10256/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/10256/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТКОРМ"
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТКОРМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392211 та №0000402211 від 08.07.2015 року про збільшення сум грошового зобов'язання за податком на прибуток та податком на додану вартість, які прийняті на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №1204/20-33-22-01-07/39059816 від 26.06.2015 р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/10256/15 позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 3909816. (а.с.170-176, т.1). На обліку як платник податків підприємство перебуває в Західній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
Західною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Веткорм", код ЄДРПОУ - 39059816, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2014 р. по 31.12.2014 р.
Результати перевірки оформлені актом №1204/20-33-22-01-07/39059816 від 26.06.2015 р. (а.с.103-148 т.1).
У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: 1) п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, п.п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4290312,15 грн.; 2) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3950256,20 грн., в тому числі: за жовтень 20174 р. в сумі 984608,0 грн., грудень 2014 р. в сумі 2965647,9 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у відповідних періодах.
З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 08.07.2015 р.: № 00004022110, яким ТОВ "Веткорм" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4937820,25 грн., з яких 3950256,0 грн. - основний платіж, 987564,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.10 т.1); №0000392211, яким ТОВ "Веткорм" збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток підприємств у розмірі 62890,19 грн., з яких 4290312,15 грн. - основний платіж, 1072578,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.11 т.1).
Не погодившись з висновками, викладеними ДФС у акті перевірки та спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Західної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та ГУ ДФС у Харківській області.
Рішенням Західної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області №10443/10/20-33-22-01-14 від 07.07.2015 р. (т.1 а.с.24-28) та №2841/10/20-40-10-04-14 від 07.09.2015 р. ( т.1 а.с.36-42) скаргу директора ТОВ "Веткорм" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
З дослідженого акту перевірки та рішень, прийнятих за результатами адміністративного тоскарження, слідує, що фактичною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про завищення позивачем витрат на збут за рахунок віднесення до їх складу вартості отриманих послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт. Вказані доводи податковий орган обґрунтовує відсутністю документів на відрядження до м. Києва та Київської області, с. Вишнева, с. Дмитріївка, тобто до місця, вказаного у актах здачі-прийняття, як місце їх складання, директора ТОВ «ВЕТКОРМ» - ОСОБА_1; наявною податковою інформацією про те, що контрагенти позивача: мають стан платника відмінний від 0-основний платник; перебувають у стадії припинення, ліквідації, зареєстровані за межами Харківської області, за податковою адресою не знаходяться; не мають трудових ресурсів. Також у акті перевірки відображено, що позивачем (Замовником за договорами) не надано перевіряючим документів, які підтверджують здійснення заявок документів на підтвердження перебування працівників - виконавців робіт на території складських приміщень позивача; інформації, яким чином здійснювався облік часу роботи, ваги та кількості товарно-матеріальних цінностей по яких здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи. З посиланням на дані обставини контролюючий орган також відобразив висновок про безтоварність операцій. У зв'язку з встановленням завищення підприємством позивача витрат, контролюючий орган, відповідно дійшов висновку про завищення податкового кредиту на загальну суму 3950256,20 грн.
На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актівіндивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки, згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.
За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
З матеріалів справи слідує, що основним видом діяльності позивача є оптово-роздрібна торгівля товарами (кормові добавки - метіонін кормовий, монокальцій фосфат кормовий в біг-бегах та мішках), придбання товару крупним оптом, в тому числі шляхом імпортування та реалізація цього товару покупцям на території України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТКОРМ", здійснюючи господарську діяльність, на виконання умов укладених зовнішньоекономічних контрактів з постачальниками товару: ВАТ "Апатит" (Росія) контракт №398/АПТ/ВК/14-03-309 від 26.05.2014 р. (т.2 а.с.197-201), ВАТ "Волзький Оргсинтез" (Росія) контракт №48-193 від 05.03.2014 р. (т.1 а.с.190-193) та договорів по продажу товару покупцям на території України, укладав договори про виконання послуг навантаження-розвантаження з контрагентами: ТОВ "Інтеграс Компані", ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп".
Так, на підставі договору про надання послуг №0112-2014 від 01.12.2014 р., укладеного між ТОВ "ВЕТКОРМ" (замовник) і ТОВ "ІНТЕГРАС КОМПАНІ" (виконавець), виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харіквський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. (т.5 а.с.33-35).
У додатку 1 до договору №0112-2014 від 01.12.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.5 а.с.36).
За формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.
На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом: акт №1351 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 23.12.2014 по 30.12.2014 р.на суму 4900544,10 грн. (у т.ч. ПДВ 816757,35 грн.), акт №832 здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 01.12.2014 по 22.12.2014 р. у сумі 11926554,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1987759,07 грн.) (т.5 а.с.27, 30), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 з 23.12.2014 по 30.12.2014 р.на суму 4900544,10 грн. (у т.ч. ПДВ 816757,35 грн.), у сумі 11926554,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1987759,07 грн.) (т.5 а.с.28, 31).
Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ ТОВ "ІНТЕГРАС КОМПАНІ" податкові накладні: №1351 від 30.12.2014 р. на суму 4900544,10 грн. (у т.ч. ПДВ 816757,35 грн.), №832 від 22.12.2014 р. на суму 11926554,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1987759,07 грн.), виписані контрагентом на суму вартості виконаних послуг за договором (т.5 а.с.29, 32).
Надана позивачем виписка по рахунку з відміткою банківської установи засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника (т.5 а.с.40-43).
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.
Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.
Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Інтеграс Компані", в яких податковий орган посилається на наявність в ЄДРФОЮО запису щодо прийняття рішення про припинення юридичної особи (розпочато ліквідаційну процедуру), колегія суддів зазначає, що по-перше, на момент вчинення господарської операції такого запису не існувало, дані підтверджуються витягом з ЄДРЮОФО-П від 24.09.2014 р.(т.5 а.с.38-39), по-друге, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.
Вказане підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.
При цьому, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.
Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.
Позивач - ТОВ "Веткорм" мав господарські відносини з ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" (код ЄДРПОУ 39357793), а саме: між ТОВ "ВЕТКОРМ" (замовник) та ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" (виконавець) укладено договір про надання послуг №011014 від 01.10.2014 року (т.5 а.с.9-11), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харіквський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Також у додатку 1 до договору №011014 від 01.10.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.5 а.с.12).
Реальність надання послуг підтверджується наданими позивачем: карткою особового рахунку 6852 по контрагенту ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" (т.5 а.с.2), акт №103114 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 року у сумі 3111454,56 грн. (у т.ч. ПДВ 518575,76 грн.) (т.5 а.с.3), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 року у сумі 3111454,56 грн. (у т.ч. ПДВ 518575,76 грн.) ( т.5 а.с.4), акт №112813 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 03.11.2014 по 28.11.2014 року у сумі 5867332,80 грн. (у т.ч. ПДВ 977888,80 грн.) (т.5 а.с.5), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 03.11.2014 по 28.11.2014 року у сумі 5867332,80 грн. (у т.ч. ПДВ 977888,80 грн.) ( т.5 а.с.6), податкові накладні №103114 від 31.10.2014 р. у сумі 3111454,56 грн. (у т.ч. ПДВ 518575,76 грн.), №112813 від 28.11.2014 р. на суму 5867332,80 грн. (у т.ч. ПДВ 977888,80 грн.) (т.5 а.с.7-8), банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Веткорм", що підтверджують перерахування коштів ТОВ "Інтергас Компані" (т.5 а.с.16-25).
Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог ст.138 та ст. 198 ПК України є висновки ДФС про неможливість проведення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", оскільки останній знаходиться в стані припинення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент вчинення спірних правовідносин, ТОВ "Веткорм" отримав від ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС" копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість та виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.09.2014 р.. в кому відсутні відомості щодо припинення юридичної особи. (т.5 а.с.13, 14-15)
Отже, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.
Також, позивач - ТОВ "Веткорм" мав господарські відносини з ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (код ЄДРПОУ 39152105), а саме: між ТОВ "ВЕТКОРМ" (замовник) та ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (виконавець) укладено договір про надання послуг №010814 від 01.08.2014 року (т.4 а.с.225-227), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Також у додатку 1 до договору №010814 від 01.08.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.4 а.с.228).
Реальність надання послуг підтверджується наданими позивачем: карткою особового рахунку 6852 по контрагенту ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (т.4 а.с.218), акт №82914 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.08.2014 по 29.08.2014 року у сумі 936726,34 грн. (у т.ч. ПДВ 156121,06 грн.) (т.4 а.с.219), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 01.08.2014 по 29.08.2014 року у сумі 936726,34 грн. (у т.ч. ПДВ 156121,06 грн.) (т.4 а.с.220), податкова накладна №82914 від 29.08.2014 р. у сумі 936726,34 грн. (у т.ч. ПДВ156121,06 грн.), банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Веткорм", що підтверджують перерахування коштів ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" (т.4 а.с.234).
Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог ст.138 та ст. 198 ПК України є висновки ДФС про неможливість проведення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп", оскільки останній знаходиться в стані припинення. Всупереч наведено суд підкреслює, що на момент вчинення спірних правовідносин, ТОВ "Веткорм" отримав від ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість від 24.09.2014 року (т.4 а.с.230) та виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.07.2014 р., в яких відсутні відомості щодо припинення юридичної особи. (т.4 а.с.231-232).
Також між позивачем - ТОВ "Веткорм" (замовник) та ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" (виконавець) укладено договір про надання послуг №010914 від 01.09.2014 року (т.4 а.с.240-242), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях. розташованих за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с.Васищево, вул. Промислова, буд.21, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Також у додатку 1 до договору №010914 від 01.09.2014 р. визначено коефіцієнт складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, в якому визначаються основні аспекти послуг: найменування товару, базова ставка, набавка за шкідливість, висота підйому вантажу, вид упаковки груза, загальна вага партії вантажу, змінність навантаження. (т.4 а.с.243).
Факт надання послуг підтверджується наданими позивачем: карткою особового рахунку 6852 по контрагенту ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" (т.4 а.с.236), акт №93018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 05.09.2014 по 30.09.2014 року у сумі 1859468,76 грн. (у т.ч. ПДВ 309911,46 грн.) (т.4 а.с.237), розрахунок вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) №1 за період з 05.09.2014 по 30.09.2014 року у сумі 1859468,76 грн. (у т.ч. ПДВ 309911,46 грн.) (т.4 а.с.238), податкова накладна №93018 від 30.09.2014 р. у сумі 1859468,76 грн. (у т.ч. ПДВ 309911,46 грн.), банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Веткорм", що підтверджують перерахування коштів ТОВ "Компанія "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" (т.4 а.с.247-249).
Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог ст.138 та ст. 198 ПК України є висновки ДФС про неможливість проведення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Компанія "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", оскільки останній знаходиться в стані припинення. Всупереч наведено суд підкреслює, що на момент вчинення спірних правовідносин, ТОВ "Веткорм" отримав від ТОВ "Компанія "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ" копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість та виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , в яких відсутні відомості щодо припинення юридичної особи.
Окрім того, відповідачем а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт наявності товарів, придбаних ТОВ "Веткорм" у його контрагентів. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією готової продукції зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує, що господарські операції по завантажуванню-розвантажуванню товарів фактично не відбувалися.
Також в матеріалах справи міститься договір суборенди №39 від 01.02.2014 р. ТОВ "Веткорм" з ПП "Трансервіс", згідно якого позивач орендував нежитлові (складські) приміщення за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с. Васищево, вул. Промислова, буд.21.
На складських приміщеннях зберігався придбаний у контрагентів товар, що підтверджуються документами складського обліку на підставі карток складського обліку товарів та докладної записки завскладу за кожний місяць, а також актів виконаних робіт формувались оборотно-сальдові відомості по відповідних банківських рахунках та проводилась оплата таких послуг. (т.5 а.с.44-75).
В обґрунтування господарської мети, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що підприємство має великий обсяг поставок товару (продукції), а власних трудових ресурсів для переміщення (завантаження-розвантаження) вантажів не має. Крім того, позивачу комфортно працювати з вказаними підприємствами, оскільки вони якісно та вчасно надає послуги щодо погрузки-визругки продукції.
Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.
За змістом п.138.6, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).
Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Веткорм".
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести тіобставини, на якихґрунтуютьсяїївимоги та заперечення, крімвипадківвстановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розглядувідповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Розподіл удових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Західній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відстрочено сплату судового збору в розмірі 2009 грн. 70 коп. до ухвалення судового рішення по даній справі.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/10256/15 залишити без змін.
Стягнути судовий збір в розмірі 169961 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2016 р.