ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 березня 2016 року місто Київ №826/22718/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (позивач-1) ОСОБА_2 (позивач-2)
доГоловного територіального управління юстиції у місті Києві
провизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просять:
- визнати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.07.2015 №22554604, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно Кулик Н.М. управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства;
- зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1;
- зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.
У судовому засіданні 01.02.2016 неналежного відповідача - реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у місті Києві - замінено на належного - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у державній реєстрації права власності позивачів на квартиру АДРЕСА_1, оскільки право власності на вказаний об'єкт у позивачів виник на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 21.11.2002, тобто ще до виникнення обтяжень.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних в останнього повноважень.
Розгляд справи №826/22718/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якої просили зареєструвати за ними право власності на належні їм частки квартири АДРЕСА_1.
На підтвердження вказаного у матеріалах справи наявна копія карти прийому заяви №22452468 від 30.06.2015, у відповідності до якої заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подана позивачами, отримана та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.06.2015 09:59:57 за реєстраційним номером 12089059. перелік поданих документів, поданих із заявою складає: свідоцтво про право власності та його копія, серія та номер: б/н, виданий 21.11.2002, видавник: Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації; технічний паспорт та його копія, серія та номер: б/н, виданий 24.06.2002, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
За результатами розгляду даної заяви та доданих до неї документів державним реєстратором прав на нерухоме майн Кулик Н.М. управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.07.2015 №22554604, яким відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В якості підстави для відмови у державній реєстрації зазначено, що, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявні відомості щодо арешту нерухомого майна №11294940.
Вважаючи вказане рішення необґрунтованим, а власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У відповідності до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (частина перша статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону та свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; (пункти 2 та 3 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами пункту 94 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.
Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.
Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав; обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав; обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Порядок використання Реєстру прав власності на нерухоме майно та перенесення державним реєстратором відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав встановлює Мін'юст (пункт 95 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, останній містить запис про арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11294940 (про яке зазначено в оскарженому рішенні), згідно з яким квартира АДРЕСА_1, виступає об'єктом обтяження за постановою про накладення арешту на майно прокуратури Солом'янського району міста Києва від 14.06.2011 к/с №59-2893 (власник - ОСОБА_4).
У свою чергу, позивачами в обґрунтування заявлених позовних вимог надано суду копію заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16.05.2014 у справі №753/21596/13-ц (провадження №2/753/1610/14), яким вирішено зняти арешт з 1/12 частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) накладений постановою старшого слідчого прокуратури Солом'янського району м. Києва Мінєєвим В.В., від 14.06.2011 року в рамках кримінальної справи № 59-2893; зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) накладений постановою старшого слідчого прокуратури Солом'янського району м. Києва Мінєєвим В.В., від 14.06.2011 року в рамках кримінальної справи № 59-2893; зняти арешт з 2/12 частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) накладений постановою старшого слідчого прокуратури Солом'янського району м. Києва Мінєєвим В.В., від 14.06.2011 року в рамках кримінальної справи №59-2893.
Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, частки, належні співвласникам вказаної квартири не є виділеними у натурі, з огляду на що остання обліковується як єдиний об'єкт нерухомого майна, а тому запис про арешт нерухомого майна №11294940 продовжує свою дію, незважаючи на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16.05.2014 у справі №753/21596/13-ц (провадження №2/753/1610/14).
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до наявних у матеріалах справи відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, містяться записи про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 за реєстраційними номерами обтяження №9650046 та №12587348.
Таким чином, крім запису про арешт нерухомого майна №11294940 в Єдиному реєстрі наявні записи про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 за реєстраційними номерами обтяження №9650046 та №12587348.
Слід зазначити, що у відповідності до правового висновку Верховного Суду України, який згідно з положеннями статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим, викладеному у постанові від 11.11.2014 (ЄДРСР №41970916), наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Таким чином, враховуючи факт наявності вказаних записів про арешт нерухомого майна, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у здійсненні державної реєстрації права приватної власності позивачів на квартиру АДРЕСА_1.
Беручи до уваги викладене вище, суд вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.