Справа № 815/6985/15
10 березня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого по справі судді: Бжассо Н.В.,
суддів: Іванова Е.А., Токмілової Л.М,
за участю секретаря Музики І.О.,
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1 (згідно довіреності),
представника відповідачів Дмитренко О.Ю. (згідно довіреності),
представник третьої особи Ткач В.В. (згідно довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання нечинною та скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 року
ОСОБА_6 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: урядовий уповноважений у справах Європейського Суду з прав людини, в якому просить визнати нечинною і скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 р.
Позовні вимоги обгрунтовує наступними доводами.
Як зазначив позивач, в провадженні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало рішення №29266/08, постановлене 13.02.2014 року Європейским судом з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України". Одним із заявників пор вказані справі був ОСОБА_6, заява № 62374/12 від 18.09.2012 року.
Постановою ВП № 42621231 від 21.03.2014 року, на виконання рішення №29266/08 постановленого 13.02.2014 року Європейским судом з прав людини, відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України виконавче провадження було відкрите.
Постановою ВП № 42621231 від 30.06.2015 р державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження закінчено, у зв'язку із його виконанням у повному обсязі.
Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" щодо нього не виконане у повному обсязі, адже згідно із виконавчим листом йому мали зробити перерахунок пенсії і сплачувати її надалі пожиттєво, оскільки пенсія є щомісячною довічною виплатою. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини, Пенсійному Фонду України необхідно виконати рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року. Посилання щодо пункту 8 частини 1 сттаті 49 Закону України "Про виконавче провадженння" та пункту 5 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейского суду з прав людини" є неправомочними. На даний час, рішення Європейського Суду виконане лише в частині моральної компенсації, рішення національного суду Україною не виконується, Пенсійним фондом України рішення ігнорується.
На підставі зазначеного, позивач вважає, що постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 р підлягає визнаню нечинною та скасуванню як таку, що винесена безпідставно.
В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного позову з підстав викладених в запереченнях (арк. с. 73-79), та зазначив, що у відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини № 43331/12 у справі «Великода проти України» обов'язок уряду стосовно забезпечення виконання рішень національних судів, за якими стягувачами є учасники ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи закінчився 01.11.2011 року, тобто за умов зміни законодавства і було застосовано до пенсії, тому відповідне судове рішення національного суду не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача заперечував проти задоволення вказаного позову з підстав викладених в письмових запереченнях (арк. с.52-55), та зазначив, що у межах визначеного законодавства строку Урядовий уповноважений виконав всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення у справі "Васильєв та інші проти України" в частині заяви ОСОБА_6 №62374/12.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить наступного висновку.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року у справі №2-3135/10 адміністративний позов ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії управління пенсійного фонду України в м.Торезі про відмову ОСОБА_6 у перерахунку пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м.Торезі перерахувати та виплатити ОСОБА_6 пенсію по інвалідності (основну та додаткову) відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 26.05.2009 року.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року у справі "Васильєв та інші проти України" (в тому числі розглянута заява позивача 62374/12 від 18.09.2012 року) визнано порушення пункту першого статі 6 Конвенції та статті 1 протоколу до Конвенції, статті 13 Конвенції. Зокрема, в рішенні зазначено, що держава-відповідач протягом трьох місяців має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам на ці суми, ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу: зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
21.03.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42621231 з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" №29266/08 від 13.02.2014 року.
Відповідно до довідки про направлення до регіональних штабів з питань соціального забезпечення громадян України від 06.08.2014 року №488, яка видана начальником групи управління транзитного пункту зустрічі внутрішньо переміщених осіб Донецької області (м. Красноармійськ) майором служби цивільного захисту ОСОБА_8, ОСОБА_6 направлено до м. Одеси.
Відповідно до довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 27.10.2014 року №5111/318 ОСОБА_6 перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до АДРЕСА_1
20.05.2015 року, у зв'язку із тим, що ОСОБА_6 перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до АДРЕСА_1 відділом примусового виконання рішень направлено до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області вимогу державного виконавця №693/11-В, в якій зазначено: з метою недопущення порушення прав та інтересів стягувача, управлінню Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області у триденний строк з моменту отримання даної вимоги, повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувача та урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про повне чи часткове виконання рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року, з наданням підтверджуючих документів та зазначенням перерахунку.
17.06.2015 року ОСОБА_6 звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, в якій просив виконати рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року про виконання рішення національного суду, а саме рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року, яке не виконується з 01.11.2011 року.
Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області листом від 25.06.2015 року повідомило позивача, що згідно резолютивної частини рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року судом зобов'язано здійснити перерахунок пенсії по інвалідності управління ПФУ в м. Торезі. Оскільки, боржником по справі є управління ПФУ в м. Торезі Донецької області, а не управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, управління не має законних підстав для виконання рішення суду. Згідно електронної пенсійної справи, яка надійшла до управління з управління ПФУ в м.Торез Донецької області, було проведено нарахування та виплата пенсії за даним рішенням суду управлінням Пенсійного фонду України м. Торез Донецької області в сумі 6860,00 грн. по 31.10.2011 року. З 01.11.2011 року розмір пенсії обчислювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011. За матеріалами електронної пенсійної справи заборгованість за виплатами по рішенню суду відсутня.
30.06.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" №29266/08 від 13.02.2014 року.
Вказаною постановою встановлено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням № 6030 від 24.09.2014 у розмірі 34748,63 грн. (еквівалент 2000 евро) та платіжним дорученням № 1460 від 24.06.2015 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 481,95 грн. Відповідно до листа Управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області від 09.06.2015 року № 5401/07 за матеріалами електронної пенсійної справи заборгованість за виплатами по рішенню суду відсутня. Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03.10.2014 № 43500-0-61-14/12.0.1 повідомлено, що Європейський суд у своїй ухвалі у справі "Великода проти України", у якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008 року, визнав заяву неприйнятною як повністю необгрунтовану. Європейський суд дійшов висновку "що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав". У рішенні у справі "Великода проти України" викладена нова позиція Європейського суду щодо таких скарг, яка підлягає застосуванню як частина національного законодавства.
Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порядок виконання рішень ЄСПЛ регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (надалі - Закон), Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені Законом. Відповідно до ст. 1 Закону виконанням Рішення є: а) виплата Стягувачеві (Заявникові) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру (а саме: вжити заходи, передбачені в рішенні Суду про дружнє врегулювання; внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; забезпечення юридичної експертизи законопроектів;забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ - прокурорів, суддів, адвокатів та інших правоохоронних органів; інші заходи, які визначаються з боку Комітету міністрів Ради Європи).
Органом представництва, відповідальним за координацію виконання рішень ЄСПЛ, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 784 від 31 травня 2006 р. "Про заходи реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", визнано Міністерство юстиції України, а саме: Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини та його Секретаріат.
Відповідно до ст. 5 Закону, протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад рішення стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.
Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону, протягом десяти днів від отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного, Секретаріат надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненнями його прав щодо виконання рішення, оригінальний текст та переклад рішення до Державної виконавчої служби.
Державна виконавча служба впродовж десяти днів з дня надходження документів відкриває виконавче провадження. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Секретаріат надсилає до Державної казначейської служби постанову про відкриття виконавчого провадження, разом із оригінальним текстом і перекладом Рішення. Стадія безпосереднього виконання рішення ЄСПЛ наступає після оприлюднення офіційного перекладу тексту (опублікування в газетах "Урядовий кур'єр" і "Голос України"). Видання публікує стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання.
Впродовж десяти днів від дня надходження зазначених документів Державна казначейська служба здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а у разі його відсутності - на депозитний рахунок Державної виконавчої служби.
Виплата відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк із моменту набуття Рішенням статусу остаточного, або у строк, визначений у рішенні. У випадку порушення строку на суму відшкодування нараховується пеня.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.02.2014 Європейський суд ухвалив остаточне рішення у справі "Васильєв та інші проти України" (заява № 29266/08, (в тому числі і заява позивача №62374/12 від 18.09.2012 року).
Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення Європейського суду держава протягом трьох місяців має забезпечити виконання рішень національних судів (в тому числі рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року), ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національному валюту за курсом на день здійснення виплати.
Відповідно до статті 7 Закону, Урядовий уповноважений в межах координації виконання рішень Європейського суду повідомив державну виконавчу службу та заявника/представника заявника про ухвалене Європейським судом рішення, і надіслав їм документи, які необхідні для відкриття виконавчого провадження, для виконання рішення Європейського суду.
Крім того, на виконання статті 5 Закону, Урядовим уповноваженим було повідомлено про винесення Європейським судом рішення Пенсійний фонд України, оскільки боржником згідно рішення національного суду є управління Пенсійного фонду у м. Торезі Донецької області, та запропоновано вжити заходи, які належать до компетенції Пенсійного фонду України. Згідно з абзацом дев'ятим частини першої статті 1 Закону виконання рішення європейського суду включає в себе виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, а також вжиття заходів загального характеру. Статтею 10 Закону визначено, що додатковими заходами індивідуального характеру є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції, а також інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду.
Виконання рішень Європейського суду в частині виплати справедливої сатисфакції та виконання рішень національних судів відповідно до пункту 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" покладено на державну виконавчу службу.
Виплата коштів за рішенням Європейського суду здійснюється Державною казначейською службою України відповідно до платіжних доручень, які формуються Міністерством юстиції України на підставі постанов про відкриття виконавчих проваджень та вимог державних виконавців.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено спеціальним законом ( Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, із змінами та доповненнями) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 21.03.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду від 13.02.2014 № 29266/08.
Справедлива сатисфакція у розмірі 34748,63 грн. (еквівалент 2000 євро) була перерахована позивачу платіжним дорученням від № 6030 від 24.09.2014.
Згідно з інформацією, наданою Пенсійним фондом України, ОСОБА_6 було здійснено перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року по 31.10.2011 року.
Листом від 09.06.2015 № 5401/07 Управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області повідомило Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що за матеріалами електронної пенсійної справи заборгованість за виплатами по рішенню суду відсутня.
У зв'язку з цим, Департаментом державної виконавчої служби 30.06.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконання рішення Європейського суду у справі "Васильєв та інші проти України" в частині заяви ОСОБА_6, де зазначено, що вказане рішення Європейського суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Однак, суд звертає увагу, що державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження ВП№42621231 від 30.06.2015 року, зокрема, посилається на ухвалу Європейського суду від 03.06.2014 року у справі "Великода проти України", в якій розглядалися питання, які стосуються відмови управління Пенсійного фонду України здійснювати заявниці виплати пенсії згідно з рішенням національного суду, винесеного на її користь після листопада 2011 року.
У вказаному рішенні, Європейський суд зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому та дія судового рішення закінчується, коли у законодавство, яке регулює пенсійні виплати, вносяться зміни. За результатами розгляду вказаної заяви Європейський суд визнав її неприйнятною як явно необґрунтовану.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 року у справі "Великода проти України", в розділі обставини справи, зазначено, що листом від 25 січня 2012 року Пенсійний фонд України повідомив заявницю про те що з 1 січня 2012 року розмір її пенсії становитиме 1.849,5 грн (приблизно 176 евро). Ця сума включала в себе мінімальну пенсію (822 грн.) та різні додаткові виплат. Заявниця подала позов до суду зі скаргами на те, що починаючи з 1 листопада 2011 року розмір її пенсії було зменшено, не зважаючи на рішення суду від 19 січня 2010 року. 20 лютого 2012 року Єнакіївський міський суд відмовив заявниці в задоволенні позову. Він постановив, шо з 22 липня 2011 року розміри виплат за статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлюються Кабінетом Міністрів України. 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України визнав ці зміни конституційними. 6 липня 2011 року Кабінет Міністрів України виніс відповідну постанову № 745 і вона набрала чинності 23 липня 2011 року. Отже, з 23 липня 2011 року пенсія заявниці мала обчислюватися відповідно до постанови № 745. 4 квітня та 3 травня 2012 року Донецький апеляційний адміністративний суд та Виший адміністративний суд України відповідно, залишили це рішення без змін.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання державного виконавця у постанові про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 року на те, що у рішенні у справі "Великода проти України" викладена нова позиція Європейського суду щодо таких скарг, яка підлягає застосуванню як частина національного законодавства.
Таким чином, державний виконавець дійшов передчасного висновку, прийнявши постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки Європейським судом у справі "Великода проти України" розглядався позов заявниці зі скаргами на те, що починаючи з 01.11.2011 року розмір її пенсії було зменшено, не зважаючи на рішення суду від 19.01.2010 року (рішення Єнакіївського міського суду від 20.02.2012 року), тобто у вказаному рішенні були дослідженні інші обставини справи, ніж у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" №29266/08 від 13.02.2014 року.
Крім того, Рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у справі "Штефан та інші проти України" щодо рішень, які винесені національними судами, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування або на вчинення певних дій на їхню користь, встановлено, що держава-відповідач протягом трьох місяців має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам на ці суми, ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу.
Таким чином, позивачу згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року у справі "Васильєв та інші проти України" повинна довічно сплачуватись пенсія за віком, яка встановлена та перерахована відповідно до рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінюючи надані сторонами докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз положень ч.1 ст. 181 КАС України свідчить про те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів учасників виконавчого провадження від порушень з боку державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. При цьому захист прав, свобод та інтересів цих осіб передбачає наявність встановленого судом факту порушення законного права (свободи, інтересу) позивача.
Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За таких обставин, суд приходить висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 42619232 від 15.06.2015 р. є протиправною та підлягає скасування, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_4 у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.В.Бжассо
Суддя Е.А.Іванов
Суддя Л.М.Токмілова
.