справа № 815/6656/15
04 березня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стеценко О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лідер» до Кілійської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лідер» (далі - Позивач, або ТОВ «Фінансова компанія «Лідер») з адміністративним позовом до Кілійської районної державної адміністрації (далі - Відповідач, або Кілійська РДА) про: визнання протиправною бездіяльність Кілійської районної державної адміністрації щодо відсутності офіційного оприлюднення розпорядження «Про затвердження положення про районну комісію по визначенню розміру збитків власникам землі і землекористувачам» від 20.06.2014 року № 242, із змінами, згідно розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 14.07.2014 року № 268; зобов'язання Кілійської районної державної адміністрації здійснити офіційне оприлюднення розпорядження Кілійської районної державної адміністрації «Про затвердження положення про районну комісію по визначенню розміру збитків власникам землі і землекористувачам» № 242 від 20.06.2014 року, із змінами згідно розпорядження Кілійської районної державної адміністрації №268 від 14.07.2014 року.
Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.
Так, Позивач зазначив, що 20.06.2014 року Кілійська РДА прийняла розпорядження № 242 «Про затвердження положення про районну комісію по визначенню розміру збитків власникам землі і землекористувачам (із змінами згідно розпорядження Кілійської РДА від 14.07.2014 року № 268). Як вказав Позивач, в подальшому Відповідач з урахуванням вимог зазначених розпоряджень прийняв розпорядження «Про затвердження актів по визначенню розмірів збитків власнику землі - територіальній громаді села Приморське на території Приморської сільської Ради, заподіяних заняттям земельних ділянок та обмеженням прав власника» від 21.07.2014 року № 283, згідно якого був затверджений акт № 6 від 21.07.2014 року (додаток до розпорядження), в якому на ТОВ «Фінансова компанія «Лідер» покладений обов'язок сплати грошових коштів в розмірі 21216,47 грн. Позивач вважає, що при виданні Відповідачем розпоряджень від 20.06.2014 року № 242, із змінами від 14.07.2014 року № 268, якими затверджено Положення про районну комісію по визначенню розміру збитків власникам землі і землекористувачам було порушено процедуру визначену чинним законодавством щодо прийняття розпоряджень суб'єктом владних повноважень. Позивач зазначив, що отримав право власності на нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку «Ялпуг», яка розташована в селі Приморське Кілійського району Одеської області за мировою угодою, яка затверджена ухвалою Єнакіївського міського суду Донецької області від 16.11.2007 року по справі №2-6512/07 та яка набрала чинність 21.11.2007 року, зареєстрована в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.04.2008 року, отже здійснює господарську діяльність на території Відповідача та має обов'язок щодо виконання розпорядження голови місцевої державної адміністрації. Проте, до Позивача розпорядження Відповідача від 20.06.2014 року № 242, із змінами від 14.07.2014 року № 268 та інші, в тому числі, розпорядження від 21.07.2014 року № 283, а саме шляхом офіційного оприлюднення - не доведені. Як вказав Позивач, змістовна частина розпоряджень Відповідача від 20.06.2014 року № 242, із змінами від 14.07.2014 року № 268 та інші, в тому числі розпорядження від 21.07.2014 року № 283, - не містять посилання на вимогу закону про їх офіційне оприлюднення. Водночас, на думку Позивача, зазначені розпорядження Відповідача впливають на повсякденну діяльність Позивача, але відсутність їх офіційного оприлюднення не покладає на Позивача обов'язку щодо будь-якого їх виконання. Також, Позивач зазначив, що розпорядження Відповідача підписано в.о. голови районної державної адміністрації, що суперечить Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який не передбачає видання розпорядження в.о. голови районної державної адміністрації. У вказаних розпорядженнях Відповідача строк їх введення у дію - не встановлений, до виконавців розпорядження - не доведений.
В судовому засіданні 24.02.2016 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с. 5-9, 26-27).
Представник Відповідача в судове засідання, призначене на 24.02.2016 року, для розгляду справи по суті не з'явився, електронною поштою на адресу суду надіслав письмові заперечення проти позову в яких також зазначив прохання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача (а.с. 50-56). В обґрунтування поданих заперечень проти позову, Відповідач зазначив, що відповідно до положень статей 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голова місцевої державної адміністрації приймає акти як нормативного, так і ненормативного характеру у формі розпоряджень, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Голова місцевої державної адміністрації видає розпорядження одноособово і несе за них відповідальність згідно із законодавством. Статтею 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації, про що свідчить розпорядження в.о. голови районної державної адміністрації від 23.04.2014 року № 44/к-2014. Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 20.06.2014 року № 242 (зі змінами внесеними розпорядженням від 14.07.2014 року № 268) була створена комісія по визначенню та відшкодуванню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам на території Кілійського району Одеської області та затверджено її склад. Таким чином, на думку Відповідача, прийнятті розпорядження від 20.06.2014 року № 242 та від 14.07.2014 року № 268 не порушують, обмежують чи скасовують права Позивача, не створюють, змінюють чи припиняють для нього прав та обов'язків. Також, Відповідач вказав, що згідно вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки. Правоустановчий документ, що встановлює його право користування або право володіння земельною ділянкою - площею 0,22 га в рекреаційній зоні с. Приморське, Кілійського району, Одеської області для обслуговування бази відпочинку, у Позивача відсутній, при цьому земельна ділянка Позивачем використовується, що, на думку Відповідача, призвело до обмеження прав власника цієї земельної ділянки та неодержання ним доходів, що дає підстави для нарахування збитків у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року. З огляду на викладене, Відповідач вважає, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладені обставини, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
20.06.2014 року в.о. голови Кілійської РДА було прийнято розпорядження № 242, яким створено районну комісію по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам, затверджено її склад, згідно додатку до цього розпорядження, та затверджено Положення про районну комісію по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам, згідно додатку до цього розпорядження (а.с. 60-64).
Розпорядженням Відповідача від 14.07.2014 року № 268 внесені зміни до вказаного розпорядження, а саме: викладено склад районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам в новій редакції, доповнено п. 1.1 Положення про районну комісію по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам новим абзацом, а також визнано такими, що втратили чинність розпорядження РДА від 01.06.2012 року № 357 «Про утворення комісії з питань визначення розмірів збитків власникам землі та землекористувачам на території Кілійської міської ради» та від 10.04:2013 року № 119 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 01.06.2012 року № 357 «Про утворення комісії з питань визначення розмірів збитків власникам землі та землекористувачам на території Кілійської міської ради» (а.с. 57-59).
Звертаючись до суду з даним позовом Позивач посилається на те, що при прийняті вказаних розпоряджень № 242 від 20.06.2014 року «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» та № 268 від 14.07.2014 року «Про внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації від 20.06.2014 року № 242 «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» Відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині процедури прийняття регуляторного акту.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 586-XIV) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами (ч. 2 ст. 6 Закону України № 586-XIV).
За правилами ч. 3 ст. 6, ч. 8 ст. 41 Закону України № 586-XIV акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 1160-IV) регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Статтею 9 Закону України № 1160-IV також визначено, що про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 1160-IV повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Згідно зі ст. 6 Закону України № 1160-IV громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право:
- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;
- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;
- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;
- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;
- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
Відповідно до ст. 36 Закону України № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
З наведеного слідує, що ознаками регуляторного акта є, зокрема, владно-організаційний характер, приймається (видається) уповноваженим на це суб'єктом, встановлює загальні правила, розрахований на багаторазове використання для всіх передбачених ним випадків.
В свою чергу, оприлюднення проекту та самого регуляторного акту у спосіб та у строки, що визначені ст.ст. 9, 12, 13 Закону України № 1160-IV передбачає за мету забезпечення прав громадян щодо особистої участі в прийнятті регуляторного акту.
Досліджуючи розпорядження Кілійської РДА № 242 від 20.06.2014 року «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» та № 268 від 14.07.2014 року «Про внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації від 20.06.2014 року № 242 «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам», аналізуючи зміст затвердженого цими розпорядженнями Положення про районну комісію по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам, з відповідними змінами, суд приходить до висновку, що вказані розпорядження є регуляторними актами, якими встановлені відповідні правила поведінки у сфері визначення розмірів збитків власникам землі та землекористувачам.
Вказані акти та затверджене ними Положення про районну комісію по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам, з відповідними змінами, направлені на правове регулювання господарських відносин, не мають характеру одноразового застосування і стосується не конкретної особи, а невизначеного кола осіб.
Так, у вказаному Положенні про районну комісію по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам визначено не лише загальні принципи діяльності комісії, а й порядок подання заяв про визначення розміру збитків, визначено процедуру розгляду таких заяв, зазначені дії, які має вчинити власник землі (уповноважений ним орган, особа) для розгляду питання щодо визначення розміру збитків, що йому нанесені, а також визначено коли осіб, які мають право брати участь у засіданні комісії, об'єкти відшкодування вказаних збитків, строки відшкодування визначених збитків та наслідки їх недотримання.
За викладених обставин, суд погоджується з доводами Позивача про те, що розпорядження Кілійської РДА № 242 від 20.06.2014 року «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» та № 268 від 14.07.2014 року «Про внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації від 20.06.2014 року № 242 «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам», якими затверджено Положення про районну комісію по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам та внесено до нього зміни, за своєю правовою сутністю є регуляторними актами, у зв'язку з чим під час їх прийняття Відповідач був зобов'язаний дотримуватися процедури, яка визначена Законом України № 1160-IV.
Проте, як встановлено судом та підтверджується самим Відповідачем ним не було дотримано процедури прийняття регуляторного акту, яка визначена Законом України № 1160-IV при прийнятті вказаних розпоряджень, проект та сам регуляторний акт не був у жодний спосіб оприлюднений, відсутній аналіз регуляторного впливу акту, відтак, позивач, інші заінтересовані особи були позбавлені можливості надати свої пропозиції та зауваження до проектів розпоряджень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги Позивача про визнання протиправної такої бездіяльності Відповідача підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд вважає, що вимоги Позивача про зобов'язання Кілійської РДА здійснити офіційне оприлюднення розпоряджень № 242 від 20.06.2014 року та № 268 від 14.07.2014 року не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом, Відповідачем не лише в частині оприлюднення самого регуляторного акту не було дотримано вимог Закону України № 1160-IV, а взагалі не дотримано процедури прийняття такого виду рішень, що встановлена цим Законом, а тому зобов'язання Відповідача виконати вимоги зазначеного Закону щодо оприлюднення цих рішень не будуть усувати встановлені судом недоліки та невідповідність наведеним приписам.
Більш того, встановлені під час судового розгляду справи порушення Відповідачем вимог Закону України № 1160-IV щодо процедури прийняття регуляторного акту свідчать про незаконність прийнятого Відповідачем такого акту, що унеможливлює суд зобов'язати Відповідача оприлюднити таке фактично незаконне рішення.
В той же час, вирішуючи спірне питання суд враховує, що Позивачем взагалі не ставиться питання щодо скасування розпоряджень від № 242 від 20.06.2014 року та № 268 від 14.07.2014 року, а лише порушується питання про визнання протиправної бездіяльності Відповідача щодо виконання вимог Закону України № 1160-IV.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо не дотримання процедури прийняття регуляторного акту, яка визначена Законом України № 1160-IV при прийнятті розпоряджень № 242 від 20.06.2014 року «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» та № 268 від 14.07.2014 року «Про внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації від 20.06.2014 року № 242 «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам», а вимоги Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лідер» до Кілійської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Кілійської районної державної адміністрації щодо не дотримання процедури прийняття регуляторного акту, яка визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV при прийнятті розпоряджень № 242 від 20.06.2014 року «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» та № 268 від 14.07.2014 року «Про внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації від 20.06.2014 року № 242 «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Стеценко О.О.