Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:[1]
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 10 березня 2016 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, не судимого,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
встановив:
У касаційних скаргах:
- захисника ОСОБА_6 викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, мотивуючи допущеними судами істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону на підставі того, що висновки проведених у провадженні судових експертиз є незрозумілими для сторони захисту та за своїм змістом містять хибну інформацію про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, вказав на недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, оскільки не дано вичерпної відповіді на всі доводи апеляційних скарг та безпідставно відмовлено у виклику в судове засідання апеляційного суду експертів для допиту щодо роз'яснення висновків судових експертиз;
- засудженим у своїй скарзі викладено вимогу про зміну судових рішень, постановлених щодо нього, в частині призначеного покарання, яке просить пом'якшити, застосувавши положення ст. 69 КК України, мотивувавши тим, що суди не встановили всіх обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і є підставами, на його думку, для пом'якшення покарання, а саме те, що він визнав вину частково, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, намагався відшкодувати в добровільному порядку потерпілому ОСОБА_8 суму матеріальної шкоди, але яку останній відмовився приймати, молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню доньку та батьків, які, як і ОСОБА_5 , є евакуйованими та постраждалими від наслідків аварії на ЧАЕС тощо.
В запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 наголошують на законності та обґрунтованості судових рішень, відповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тому просять залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 квітня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_5 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь потерпілої ОСОБА_9 100 000 грн; на користь потерпілої ОСОБА_10 50 000 грн; на користь потерпілого ОСОБА_8 50 000 грн. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 22 485,38 грн залишено без розгляду з правом звернення в порядку цивільного судочинства до відповідного відповідача. Вироком суду також вирішено питання процесуальних витрат та долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 20 червня 2014 року, приблизно о 14-ій год. 45 хв., керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Е.Тельмана у м. Кременчуці Полтавської області, під час випередження велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався вздовж правого краю проїжджої частини, в порушення вимог п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху не дотримався безпечного інтервалу та допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на передню ліву частину велосипеда. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді тупої травми голови з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку 27 червня 2014 року настала смерть ОСОБА_11 .
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 7 липня 2015 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_5 , залишено без задоволення, а апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задоволені частково. Вирок суду від 6 квітня 2015 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У мотивувальній частині вироку суду уточнено дату смерті потерпілого ОСОБА_11 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . В решті вирок суду залишено без зміни.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Висновки суду про винуватість та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 відмовився від розгляду поданої ним касаційної скарги в інтересах засудженого ОСОБА_5 на підставі ст. 432 КПК України, про що повідомлено засудженого - надіслано йому для вручення до місця утримання копію відмови захисника, та жодних заперечень щодо цього від засудженого суду касаційної інстанції не надходило.
Втім, твердження касаційної скарги захисника про недотримання судами норм кримінального процесуального закону є безпідставними. Положення процесуального закону не містять норми щодо обов'язкового роз'яснення експертами висновків проведених ним експертиз. Мотивована відмова судами як першої, так і апеляційної інстанцій у виклику експерта для роз'яснення висновків експертиз, що є незрозумілими стороні захисту, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що було би підставою для скасування судових рішень.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд дотримався наведених вимог закону України про кримінальну відповідальність, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів.
Судом при призначенні покарання повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК Україниє тяжким злочином, вчиненим з необережності.
Враховано судом й дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, має на утриманні малолітню доньку, батьків, які як і ОСОБА_5 є евакуйованими та постраждалими від наслідків аварії на ЧАЕС. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав вчинення необережного злочину вперше. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З огляду на викладене суд, врахувавши у сукупності тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставину, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, призначив покарання в межах санкції статті за якою його засудив.
При цьому, зваживши на фактичні обставини провадження - загибель людини від необережних дій ОСОБА_5 , який на момент ДТП був у тверезому стані, не притягувався раніше до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, не залишив місця події, суд призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Отже, судами при призначенні покарання були враховані всі, й ті, на які є посилання у касаційній скарзі, дані про особу засудженого, обставини вчиненого злочину, обставину, яка пом'якшує покарання, тому підстав вважати таке покарання невідповідним тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості суд не вбачає, як і не вбачає наявності кількох обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, що було б достатнім для застосування положень ст. 69 КК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Доводи апеляційної скарги захисника, аналогічні тим доводам, що наведені у касаційній скарзі засудженого, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.
З огляду на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, підстав для задоволення касаційних скарг суд не вбачає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436 КПК України, суд
постановив:
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 7 липня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ___________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Провадження за касаційною скаргою № 5-43км16 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України
Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_12
Доповідач в суді апеляційної інстанції: ОСОБА_13
Доповідач в касаційній інстанції: ОСОБА_1