18 січня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест Л.Т.Д.» про визнання права власності, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест Л.Т.Д.» (далі - ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.») та уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на нежилі приміщення загальною площею 740,6 кв. м, що складаються з: № 15 (веранда площею 205,9 кв. м), з № 1 по № 3, № № 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, з № 4 по № 14 (групи приміщень № 42-а площею 429,1 кв. м), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 48 площею 105,6 кв. м) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову посилалася на те, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 серпня 2011 року, укладеного з ТОВ «Голосіївспецінвест», вона набула права власності на нежилі приміщення № № 1, 2-а, з № 2 по № 33 (групи приміщень № 42-а, з № 1 по № 10 (групи приміщень № 48 площею 105,6 кв. м) (в літ. А) загальною площею 532,80 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
03 лютого 2013 року між нею та ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» було укладено договір підряду № 03-02/13, відповідно до якого відповідач зобов'язувався виконати підрядні роботи з реконструкції приміщення відповідно до проекту та передати засновнику створені внаслідок реконструкції нежилі приміщення загальною площею: 740,6 кв. м, що складаються з: № 15 (веранда площею 205,9 кв. м), з № 1 по № 3, № № 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, з № 4 по № 14 (групи приміщень № 42-а площею 429,1 кв. м), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 48 площею 105,6 кв. м) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Листом від 05 червня 2013 року № 156/13 відповідач повідомив про неможливість передачі реконструйованих приміщень у зв'язку з виникненням у нього права власності на такі приміщення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежилі приміщення, загальною площею 740,6 кв. м, що складаються з: № 15 (веранда площею 205,9 кв. м), з № 1 по № 3, № № 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 з № 4 по № 14 (групи приміщень № 42-а площею 429,1 кв. м), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 48 площею 105,6 кв. м) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано,ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ознайомившись із змістом касаційної скарги та змістом судових рішень, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача від повернення реконструйованих приміщень свідчить про порушення ним зобов'язань за договором підряду від 03 лютого 2013 року № 03-02/2013 та про невизнання відповідачем права власності позивача на нерухоме майно.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку на якій побудовано літню веранду, а реконструкцію спірних приміщень проведено із збільшенням їх площі за рахунок земель, власником яких є територіальна громада міста; нерухоме майно у встановленому законом порядку не зареєстровано, а тому положення ст. 392 ЦК України не можуть бути застосовані.
Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд апеляційної інстанції, вірно визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, надав їм належну правову оцінку, правильно застосував норму права до спірних правовідносин та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції. Оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Касаційна скарга фактично зводиться до переоцінки доказів по справі судом апеляційної інстанції, з якими не погодилась позивачка.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест Л.Т.Д.» про визнання права власності, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Попович