2 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
ЗакропивногоО.В., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 травня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року,
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 10 жовтня 2013 року між сторонами укладено Договір між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат) (далі - Договір), п. 4.3 якого передбачає обов'язок ОСОБА_3 сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання спільних дітей, загальною сумою не менше 24 300 грн на місяць. Пунктом 5.5 Договору також передбачено право ОСОБА_4 звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у разі невиконання ОСОБА_3 фінансових зобов'язань. 20 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_3 на невиплачені в строк аліменти у розмірі 318 330 грн (145 800 грн основного боргу, 172 530 грн неустойки).
Позивач зазначає, що сума за виконавчим написом не є безспірною, оскільки ним частково виконано прострочене зобов'язання. Також посилається на порушення порядку обчислення пені, а, отже, і на правильність визначеної суми заборгованості. Окрім того, вказує на те, що причиною виникнення заборгованості є дії відповідача, яка ухилялася від прийняття виконання зобов'язання. Посилається на наявність між сторонами судового спору з приводу зменшення розміру аліментів. Просив задовольнити позов.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 травня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 20 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 невиплачених в строк аліментів на користь його дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно з Договором у розмірі 318 330 грн.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 травня 2015 року змінено в частині правового обґрунтування висновків суду.
У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що при визначенні у виконавчому написі розміру неустойки, були допущені помилки її обрахування, що вплинуло як на загальний результат, так і на безспірність суми до стягнення.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення районного суду в частині правового обґрунтування висновків суду, виходив із того, що виконавчий напис був вчинений нотаріусом в день звернення ОСОБА_4, при цьому письмова вимога ОСОБА_3 про усунення порушення з наданням відповідного терміну, не направлялася. У матеріалах справи відсутні відомості про направлення такої вимоги. Механізм розрахунку пені, застосований нотаріусом, є помилковим, оскільки кількість днів прострочення повинна обчислюватися виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувалися, а тому сума не є безспірною.
Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 СК України батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 СК України. Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.
Судами установлено, що 10 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено договір між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат), за умовами якого сторони домовились про місце проживання дітей та про порядок здійснення батьківських прав батьком. Укладений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. 10 жовтня 2013 року за № 4095.
21 жовтня 2014 року відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого напису нотаріуса від 20 жовтня 2014 року № 3221 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за аліментами у розмірі 318 330 грн.
У пункті 5.5 Договору між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат) від 10 жовтня 2013 року зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 189 СК України у разі невиконання платником свого фінансового зобов'язання за цим договором, одержувач вправі звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а останній є підставою для примусового виконання умов договору.
Оспорюваним виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 невиплачених у строк аліментів на користь його дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, 9 квітня 2012 року, згідно з Договором від 10 жовтня 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за № 4095, у загальному розмірі 318 330 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_3 просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, з підстав того, що визначена нотаріусом сума не є безспірною. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що обрахована нотаріусом сума не є безспірною. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що порядок стягнення заборгованості із сплати аліментів провадиться згідно із ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені всі фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І. Журавель
О.В. Закропивний
В.А. Черненко