02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6 про відстрочку виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2015 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року, згідно з яким з нього було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2007 року в розмірі 8 998,01 доларів США, що еквівалентно 71 894,10 грн, посилаючись на те, що він є пенсіонером та не має реальної можливості погасити вказану заборгованість, рухоме та нерухоме майно у нього відсутнє, тому просив відстрочити виконання вказаного рішення строком на три роки.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2015 року, заяву ОСОБА_6 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу строком на один рік.
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відстрочуючи виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості строком на один рік, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із скрутного матеріального становища відповідача, який є людиною пенсійного віку, не працює, рухомого майна не має.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідає.
Судами встановлено, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2007 року в розмірі 8 998,01 доларів США, що складає 71 894,10 грн.
На виконання вищевказаного рішення, 06 січня 2015 року було видано виконавчий лист № 703/4120/12.
Постановою державного виконавця ВДВС Виноградівського РУЮ Закарпатської області від 04 лютого 2015 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
ОСОБА_6, звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року, посилався на те, що він не має реальної можливості погасити кредитну заборгованість, оскільки він є людиною пенсійного віку, ніде не працює, рухомого та нерухомого майна не має.
Відповідно до 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Аналіз ст. 373 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що відстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
У порушення зазначених вимог процесуального закону, суд не навів в ухвалі передбачених законом підстав для визнання обставини такою, що унеможливлює виконання рішення суду та не послався на обставини, які можна вважати винятковими і такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими, тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України .
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова