іменем україни
17 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення, за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_1, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2015 року,
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 16 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 000 000 доларів США строком до 16 липня 2028 року двома частинами: перша у розмірі 646 000 доларів США, друга - 100 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є земельні ділянки площею 0,6361 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 1,2722 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада. Посилаючись на те, що позичальник не належним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, просило задовольнити позов.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2015 року, позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором від 16 липня 2007 року № 28807С134 у розмірі 594 492,10 доларів США та 1 094 981 грн 58 коп. звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 13 серпня 2007 року № 288072154, а саме: земельні ділянки площею 0,6361 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 1,2722 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що належать ОСОБА_1 на праві власності. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 13 серпня 2007 року № 288072154 шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_1, просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.
Такі висновки судів є обґрунтованими, вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги про подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором безпідставні.
Іпотека є самостійним способом забезпечення виконання зобов'язань.
Звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться на погашення заборгованості за кредитним договором, можливість такого звернення стягнення не ставиться в залежність від того чи була стягнута заборгованість за кредитним договором.
Розрахунки щодо наявності боргу між кредитором і боржниками на стадії виконання судового рішення проводяться державним виконавцем. Захист прав боржників, у разі їх порушення, при виконанні судових рішень може здійснюватись судом у встановленому законодавством порядку.
Посилання заявника в касаційній скарзі на заборону проведення відчуження земельних ділянок, які є предметами іпотеки, підлягають відхиленню.
Відповідно до п/п б) п. 15 Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що цільове призначення спірних земельних ділянок ведення товарного сільськогосподарського виробництва, або ж такі були надані у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельних часток (паїв).
З матеріалів справи вбачається, що вони були придбані останньою за договорами купівлі-продажу.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних судових рішеннях висновків.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова