іменем україни
17 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2015 року,
У червні 2013 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 15 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію в розмірі 49 815,51 доларів США зі сплатою 9 % річних строком до 15 січня 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і позичальником було укладено договір застави транспортного засобу. Посилаючись на те, що позичальник не належним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, просило задовольнити позов.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2013 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 47 409,81 доларів США та 3 218 324 грн 11 коп. заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2008 року № 77.1/АА-00351.07.2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2015 року заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за кредитним договором змінено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» пеню за кредитним договором у розмірі 308 427 грн 83 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 526 цього Кодексу зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону тощо.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього на користь банку.
Переглядаючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру пені за кредитним договором з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності в один рік відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Такі висновки судів є обґрунтованими, вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Посилання заявника в касаційній скарзі на незаконність стягнення заборгованості в іноземній валюті необґрунтовані.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Як установлено судами та вбачається із матеріалів справи, банком, який мав ліцензію та дозвіл на здійснення валютних операцій, правомірно було відкрито позичальнику відкличну лінію в іноземній валюті - доларах США, кошти отримувалися останнім також в іноземній валюті, банк просив стягнути кошти в доларах США, що з урахуванням зазначеної норми матеріального права та ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1056 ЦК України, згідно яких позичальник зобов'язаний повернути таку ж суму кредиту, яку отримав, є підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не застосовано позовну давність, безпідставні.
Як установлено апеляційним судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені (а. с. 95-98 т. 1).
Переглядаючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, апеляційним судом застосовано спеціальну позовну давність щодо вказаних вимог та зменшено розмір пені до 308 427 грн 83 коп.
Посилання в касаційній скарзі щодо незаконності нарахування інфляційних втрат необґрунтовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві банк просив стягнути інфляційні втрати за несвоєчасну сплату коштів за обслуговування кредиту, сплата яких передбачена умовами кредитного договору, а розмір визначався у грошовій одиниці України - гривні.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про стягнення інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.
Доводи касаційної скарги заявника про недоведеність позивачем розміру заборгованості за кредитним договором підлягають відхиленню.
У спірних правовідносинах кредитор має довести укладення кредитного договору і передачу коштів, а на боржникові лежить обов'язок надання доказів належного виконання зобов'язань за договором.
Надання банком коштів за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорюється.
Однак, жодних доказів, які б спростовували проведений банком розрахунок заборгованості та підтверджували повне виконання останнім умов кредитного договору, ним не подано.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій рішенням апеляційного суду частині, а також рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних рішеннях висновків.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова