іменем україни
02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», треті особи: приватне підприємство «Прогресфарм», товариство з обмеженою відповідальністю «Деніс фарма», товариство з обмеженою відповідальністю медична фірма «Вікторія» ЛТД, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності правочинів, за касаційною скаргою приватного підприємства «Прогресфарм» та касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», поданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волковим Олександром Юрійовичем, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року,
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсними:
- попередній договір про відступлення частини права вимоги № 20/03-15/1, укладений 17 березня 2015 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь»; банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс»);
- попередній договір про відступлення частини права вимоги № 20/03-15/2, укладений 17 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс»;
- договір відступлення права вимоги № 20/03-15/1, укладений 20 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 469;
- договір відступлення права вимоги № 20/03-15/2, укладений 20 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 470;
- договір відступлення права вимоги № 19/03-15/3, укладений 19 березня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та ОСОБА_3;
- договір відступлення частини права вимоги № 19/03-15/4, укладений 19 березня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та ОСОБА_3;
- договір відступлення права вимоги за договором забезпечення, укладений 20 березня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 474;
- договір відступлення права вимоги за договором забезпечення, укладений 20 березня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 475;
- застосувати наслідки недійсності правочинів.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що договори відступлення № № 20/03-15/1 та 20/03-15/2 є нікчемними відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки укладалися після призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».
Позивач також посилалася на недійсність попередніх договорів, оскільки вони укладені з порушенням норм чинного законодавства України, а саме: не були посвідчені нотаріально, хоча їх умови передбачають укладення в подальшому нотаріально посвідчених договорів відступлення.
Крім цього, ОСОБА_3 вказувала на порушення вимог Закону України «Про заставу» при укладенні оскаржуваних договорів між банком та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», оскільки ч. 2 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, а згідно з умовами договору застави від 04 березня 2014 року № 09/ЗМП, укладеного між банком та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», права вимоги, які є предметом оскаржуваних договорів, перебували в заставі Національного банку України.
Посилаючись на те, що недійсність договорів, укладених між банком та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», є підставою недійсності договорів відступлення № № 19/03-15/3 та 19/03-15/4, укладених у подальшому між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю., ОСОБА_3 та приватного підприємства «Прогресфарм» (далі - ПП «Прогресфарм») відхилено, рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волков О.Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ПП «Прогресфарм», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечення товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на них, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилалася на те, що з огляду на недійсність попередніх договорів з підстав недотримання їх нотаріальної форми та в силу ч. ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначені вище договори про відступлення права вимоги від 20 березня 2015 року є нікчемними.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судами встановлено, що відповідно до постанови правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь». Тимчасову адміністрацію було запроваджено строком на три місяці - з 20 березня по 19 червня 2015 року включно.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Відповідно до ст. 34 Закону фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв, серед яких, зокрема, договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
Керуючись ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-3133цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Отже, зі змісту ч. 1 ст. 36 Закону вбачається, що повноваження органів управління банку призупиняються «з дня призначення уповноваженої особи Фонду», у зв'язку з чим органи управління банку 20 березня 2015 року не мали будь-яких повноважень в силу імперативності положень ч. 1 ст. 36 Закону, у тому числі й стосовно вчинення правочинів (договорів) у цей день.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Між тим при визнанні договору недійсним і застосуванні реституції набуте за договором повертається саме стороні договору і іншою його стороною (ст. 216 ЦК України).
Враховуючи, що ОСОБА_3 було заявлено вимоги про визнання недійсними попередніх договорів про відступлення частини права вимоги від 17 березня 2015 року № № 20/03-15/1 і 20/03-15/2 та договорів відступлення права вимоги від 20 березня 2015 року № № 20/03-15/1 і 20/03-15/2, укладених між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», а також нею заявлено вимоги про застосування наслідків недійсності цих правочинів, та зважаючи на те, що ОСОБА_3 не була стороною оспорюваних правочинів, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині.
Крім того, судом установлено, що з касаційними скаргами до суду касаційної інстанції звернулися уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ВолковО.Ю. та ПП «Прогресфарм», у той час як ОСОБА_3 судові рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог не оскаржила, заяви про приєднання до касаційної скарги не подала.
Разом з тим згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» (далі - Постанова), відповідно до ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції при перевірці законності судового рішення не має права виходити як за межі доводів касаційної скарги, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до абз. 4 п. 19 Постанови суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність судового рішення щодо осіб, які касаційну скаргу на таке судове рішення не подавали, за винятком випадків, коли це стосується осіб, які не були залучені до участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що ОСОБА_3 не була стороною оскаржуваних попередніх договорів про відступлення частини права вимоги від 17 березня 2015 року № № 20/03-15/1 і 20/03-15/2 та договорів відступлення права вимоги від 20 березня 2015 року № № 20/03-15/1 і 20/03-15/2, а також з огляду на те, що позивачкою не оскаржено судові рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог в частині визнання недійсними договорів відступлення права вимоги від 19 березня 2015 року № № 19/03-15/3 і 19/03-15/4 та договорів відступлення права вимоги за договором забезпечення від 20 березня 2015 року, укладених між ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та ОСОБА_3, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про безпідставність доводів касаційних скарг.
У разі, якщо уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волков О. Ю. та ПП «Прогресфарм» вважають, що вказаними вище договорами порушено їх права, вони не позбавлені права звернутися до суду із відповідними позовами на законних підставах, оскільки захист їх прав з використанням позову особи, чиї права оспорюваними договорами не порушені, нормами ЦПК України не передбачено.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волковим Олександром Юрійовичем, та касаційну скаргу приватного підприємства «Прогресфарм» відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
Г.В. Юровська